2.1. Міжнародний рух капіталу 2.1.1. Що являє собою міжнародний рух чинників виробництва?

Міжнародний рух чинників виробництва — це важлива складова у розвитку міжнародних ринкових відносин, які відтворює світове госпо­дарство. Інакше кажучи, в системі світового господарства сукупність національних економік пов'язується не лише міжнародним переміщен­ням товарів, а насамперед міжнародним рухом чинників виробництва.

Міжнародне переміщення чинників виробництва залучає: »J» Міжнародний рух капіталу;

* Міжнародну міграцію робочої сили; •> Міжнародну передачу технологій.

Міжнародний рух капіталу полягає за суттю у вилученні з обігу части­ни національного капіталу і включенні його у виробничий процес або іншій обіг в інших країнах.

Міжнародна міграція робочої сили — переміщення трудових ресурсів, що викликано різницею у рівні доходів, кращими перспективами соціаль­ного просування або зайнятості та ін.

Міжнародна передача технологій — переміщення науково-технічних досягнень за межі національних економік у формах: технології продуктів; технології процесів; технології управління.

Причини міжнародного переміщення чинників виробництва за своєю суттю не відрізняються від причин міжнародної торгівлі. Кожного разу, коли між країнами виникають істотні відмінності у забезпеченості чинни­ками виробництва, з'являється прагнення перемістити надлишкові чин­ники виробництва в країни, де існує їх дефіцит, заради отримання більшо­го прибутку.

Між торгівлею і мобільністю чинників виробництва існує зв'язок. Щоб ясніше уявити собі цей зв'язок, пригадаємо класичний приклад торгівлі пивом і зерном між Англією і Португалією, наведений Д. Рікардо при розробці теорії порівняльних переваг [57, с. 27-30]. Торгівля між ци­ми країнами приносила вигоду як тій, так і іншій країні, оскільки кожна з них володіла порівняльною перевагою у виробництві: одна — пивом, інша — зерном. Але торгівлі пивом і зерном існує альтернатива. Компанія, яка розташована в Англії, може розпочати вирощувати зерно в Португалії, в той час як португальська компанія може відкрити пивоварний завод в Англії. В даному випадку відбудеться переміщення не товарів і послуг, а виробничих ресурсів, таких як капітал, технологія і праця. Інакше кажу­чи, можливі альтернативні рішення:

1. Країна з надлишком трудових ресурсів під впливом одних обставин може імпортувати капіталомісткі товари; під впливом інших — отримува­ти капітал шляхом запозичення за кордоном.

2. Країна з надлишком капітала може імпортувати трудомісткі товари або залучати робітників-емігрантів.

3. Країна, котра не може підтримувати ефективні розміри виробницт­ва, може імпортувати товари, у виробництві котрих великі фірми мають перевагу, або дозволити виробництво цих товарів філіям зарубіжних фірм.

Вибір із наявних альтернатив залежить від конкретних обставин. Як­би готові вироби і чинники виробництва могли цілком вільно переміщу­ватись через національні кордони, то вибір між торгівлею і переміщенням чинників визначався б порівняльними витратами переміщення товарів або чинників. Однак в дійсності ні ті, ні інші не володіють повною свобо­дою пересування через кордони. Відтак порівняльний ступінь обмеження торгівлі і пересування чинників виробництва може вплинути на рівень витрат і тим самим визначити вибір.

Наведемо гіпотетичний приклад, який ілюструє взаємозамінність торгів­лі і переміщення чинників виробництва при різних сценаріях [57, с. 107-108].

Припустимо, що: 1) США і Мексика мають однакову кількість родю­чих земель для вирощування помідорів з рівними витратами; 2) продук­тивність праці робітників однакова; 3) видатки на транспортування помідорів між США і Мексикою становлять 0,75 дол. за бушель. Відмінності в ціні помідорів між країнами зумовлені лише коливаннями вартості праці і капіталу (на один бушель):

1) Робоча сила в США — 1,25 дол.

2) Робоча сила в Мексиці — 0,25 дол.

3) Мексиканська робоча сила в США — 1,15 дол.

4) Капітал в США - 0,30 дол.

5) Капітал в Мексиці — 0,50 дол.

6) Американський капітал в Мексиці — 0,40 дол.

7) Транспорт для експорту — 0,75 дол.

Розглянуто чотири варіанти порівняльних витрат вирощування помідорів в США і Мексиці.

Перший варіант: відсутність і торгівлі, і руху чинників виробництва. За такого варіанту витрати на помідори, отримані в Мексиці для мекси­канського ринку, становлять 0,75 дол. за бушель (0,25 дол. за робочу силу і 0,50 дол. за капітал), а на помідори, вирощені в США для американського ринку, — 1,55 дол. за бушель (1,25 дол. за робочу силу і 0,30 дол. за капітал).

Другий варіант: мобільність торгівлі, але відсутність руху виробничих чинників.

Якщо торгівельні обмеження на помідори будуть усунені обома країнами, то США почнуть їх завозити із Мексики, оскільки там витрати з урахуванням транспортних витрат 1,50 дол. (0,75 дол. за бушель плюс 0,75 дол. за транспорт) все одно будуть меншими від витрат в США (1,55 дол. за бушель).

Третій варіант: мобільність виробничих чинників, але відсутність ди­намічної торгівлі.

Мексиканські робітники можуть в'їжджати до США, маючи тимчасові дозволи на роботу. В цьому випадку, з урахуванням додаткових витрат на проїзд і проживання в 14,40 дол. в день на одну людину, вартість продукції становитиме 0,90 дол. за бушель. В той же час американський капітал мо­же зацікавитись інвестуванням у виробництво помідорів у Мексиці за умо­ви, що капітальні витрати дорівнюватимуть 0,40 дол. за бушель, тобто мен­ше від мексиканських питомих капіталовкладень, але вищими від амери­канських. В цьому випадку мексиканські виробничі витрати становити­муть 0,65 дол. за бушель (0,25 дол. за мексиканську робочу силу і 0,40 дол. за американський капітал). При переміщенні мексиканської робочої сили в США витрати становитимуть 1,45 дол. за бушель (0,25 дол. за мекси­канську робочу силу, 0,90 дол. на проїзд і проживання, 0,30 дол. за амери­канський капітал). Кожна країна змогла скоротити свої виробничі витрати (Мексика з 0,75 до 0,65 дол., а США — з 1,55 до 1,45 дол.).

Четвертий варіант: мобільність торгівлі і виробничих чинників. В цьому випадку найдешевшою альтернативою буде виробництво помідорів у Мексиці для свого ринку і ринку США, при імпорті капіталу із США. Це вигідніше, ніж відправка робочої сили в США.

Взагалі нині капітал фактично переміщується по світу більш вільно, ніж робоча сила. Відмінності у продуктивності праці і вартості робочої си­ли відіграють велику роль (за інших рівних умов) при альтернативному виборі між обміном товарів і просуванням прямих інвестицій.