2.1.1. Що являє собою cot, яка її роль в регулюванні міжнародної торгівлі товарами?

Світова організація торгівлі — COT (World Trade Organization — WTO) — головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона пере­творена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) в 1995 році. Оскільки основні положення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді організацію означають спільною абревіатурою: ГАТТ/СОТ.

Ідея утворення міжнародної організації з регулювання світової торгівлі, яка б мала дієвий характер, спромоглась, нарешті, подолати перешкоди, які муруються протекціоністською політикою держав, сягає середини 40-х років. Ініціатором виступили США, які особливо були в цьому зацікавлені. По закінченню світової війни Сполучені Штати стали наймогутнішою дер­жавою світу, обсяг їх промисловості становив 51% всього виробництва не-соціалістичних країн. Але американські товари не так вже й легко просува­лись на закордонні ринки, бо скрізь навштовхалися на тарифні й нетарифні бар'єри. Справа ускладнювалась ще й тим, що колоніальні держави (Вели­ка Британія, Франція, Португалія та ін.). в торгівлі зі своїми колоніями за­стосовували преференційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавлені СІЛА. Тому ще в листопаді 1945 року американці розробили «Пропозиції по розширенню торгівлі й зайнятості», які передбачали скасування деяких обмежень в світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн можливо­стей щодо доступу до світових джерел сировини. На грунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної торговельної організації, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Прийняття статуту планувалось на конференції ООН в Гавані, яка відбувалася в 1947-1948 роках. Але статут так і не був ратифікований че­рез суперечливість в його тексті й через неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, що зібрались у Гавані (їх тоді було 23). Отож, утворення МТО не відбулося; проте залишився в силі один доку­мент: протокол про тимчасову угоду, що регулює міжнародні торговельні відносини до ратифікації статуту. Цей документ мав назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі — ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade — GATT). Таким чином, тимчасова угода стала основою організації, що діяла майже півсторіччя.

Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для розвитку міжна­родної торгівлі, послаблення торговельних бар'єрів й регулювання торго­вельних спорів. Текст Генеральної угоди містив такі основні положення:

•J» визначення сфери застосування режиму найбільшого сприяння

в міжнародній торгівлі; «J* порядок митного оподаткування;

«І* правила торговельної політики в міжнародній торгівлі (національний режим щодо внутрішнього оподаткування, застосування податків, суб­сидії в торгівлі тощо). *J» сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі країн, що розвиваються.

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх торговельних переговорів — раундів, на яких обговорю­вались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юри­дичні норми, правила й принципи світової торгівлі. Таких раундів (а кож­ний з них тривав по декілька років) до 1995 року відбулося вісім. Вось­мий, Уругвайський раунд (1986-1993 pp.) і прийняв рішення про претво­рения ГАТТ у Світову торговельну організацію (СОТ).

СОТ налічує 133 держави-члени. Україна, так само як і більшість інших країн СНД, поки ще не прийнята до цієї організації, хоча заявку до вступу подала. Штаб-квартира СОТ знаходиться в Женеві.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний до­ступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забез­печить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв'язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Функції СОТ [97, с. 102]:

*J* нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань уп­равління в галузі міжнародної торгівлі; *t* забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних

спорів;

<• розробка й прийняття світових стандартів торгівлі; <* нагляд за торговельною політикою країн; *J* обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі. Основні принципи діяльності COT [13, с. 146-148]:

а) Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації). Він полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга мусить обов'язково поширитись на торгівлю з рештою країн-членів СОТ. Тобто не може бути односторонніх пільг, бо це означатиме дис­кримінацію інших партнерів:

б) Принцип національного режиму. Його суть в тому, що країни-учас-ниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів по СОТ такий самий режим, як і для своїх товарів, на власному ринку;

в) Принцип захисту національної промисловості. Якщо все ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не торговельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти тощо). Справа в тому, що багато урядів країн намагаються адміністративне обмежити імпорт. Іноді вони вдаються до дотепних заходів. Так, в 60-х роках, в розпал «автомобільних війн» між розвинутими державами, Японія прийняла жорсткі стандарти щодо вихло­пу шкідливих речовин з авто, завчасно перебудувавши технологію виготов­лення своїх автомобілів. США й країни Західної Європи до цього готові не були, й поставки їх машин в Японію практично припинилися на деякий час.

г) Принцип утворення стійкої основи торгівлі. Це означає, що та­рифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ, не можуть переглядатися окре­мою країною-членом в односторонньому порядку.

д) Принцип сприяння справедливій конкуренції має відношення до субсидій і демпінгу. Ці заходи засуджуються. Якщо ж якась країна їх за­стосовує, то її торговельний партнер має право використати компен­саційні заходи, які б нівелювали ці дії. Але основна позиція СОТ полягає в забороні застосування субсидій та демпінгу.

е) Принцип дій в найзвичайних ситуаціях. Якщокраїна потерпає від якогось непередбаченого лиха (стихія, соціальні заворушення), то вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов'язків (може підвищити тариф, увести квоти тощо), але за узгодженням зі СОТ.

є). Принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встановлюватись особ­ливий режим, виключення з узгоджених правил. Наприклад, в ЄС країни-члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим, без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Подолання цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі, де усі торговельні бар'єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 р. Європейський еко­номічний простір (по суті, зону вільної торгівлі).

Принцип найбільшого сприяння, який, за задумом, має стати стриж­невим принципом в міжнародному торговельному механізмі, в практич­ному застосуванні викликає значні суперечливості між країнами. Різні рівні економічного розвитку держав-членів становлять їх в неоднакові умови в процесі усунення тарифних і нетарифних перепон. Слабкіша країна, в якій промисловість тільки-но проростає, виявляється беззахис­ною перед натиском товарів індустріальне розвинутої держави. Ось чому країни, що розвиваються, вже тривалий час ведуть боротьбу проти фор­мальної рівності всіх членів організації. В 1965 році (в рамках так званого «Кеннеді-раунда») їм вдалося відстояти резолюцію, за якою для них було проголошено «принцип невзаємності». Він означає: якщо багата країна надає бідному члену організації якісь пільги, то вона не повинна очікува­ти від нього відповідного еквівалентного поступлення. Тобто, якщо розвинуті країни мусять знімати торговельні бар'єри, то країни, що розвива­ються, мають право їх зберігати в деякій мірі й на деякий час.

Водночас розвинуті країни наполягали на прийнятті «принципу гра­дації», за яким бідна країна позбавляється пільгового режиму «не-взаємності», якщо її індустріальний рівень підвищився.

Попри те, що COT є спадкоємицею ГАТТ, між цими організаціями є певні розбіжності. По-перше, ГАТТ вважалась тимчасовим закладом, а СОТ — постійна організація; ГАТТ не мала статусу спеціалізованого закла­ду ООН, а СОТ — має. По-друге, сфера діяльності ГАТТ обмежувалася торгівлею товарами, а Світова торговельна організація займається також торгівлею послугами й торговельними аспектами інтелектуальної власності.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне урегулювання; анти­демпінгове урегулювання; використання субсидій і компенсацій; нета-рифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торго­вельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності; торгівлю окреми­ми товарами (текстиль, сільгосппродукція, авіатехніка тощо); торговельні аспекти інвестиційних заходів та ін.

Найактуальнішою проблемою залишається удосконалення торговель­них правил, які б задовольнили всіх учасників СОТ. В першу чергу, це стосується ліквідації тарифних і нетарифних обмежень, а також встанов­лення єдиних технічних стандартів на товари. Щодо торговельних ас­пектів інвестицій, то передбачається поширити на зарубіжні інвестиції та­кий же режим найбільшого сприяння, що існує в міжнародній торгівлі. Зберігається політика надання пільг країнам, що розвиваються: їх товари мають доступ на ринки розвинутих країн без тарифних обмежень і квоту­вання. На першій Конференції СОТ (Сінгапур, 1996) одним з найваж­ливіших завдань проголошено сприяння інтеграції країн, що розвивають­ся, найменш розвинених країн і країн з перехідною економікою в «багато­сторонню систему регулювання світової торгівлі».

Організаційна структура СОТ:

1. Конференція міністрів.

2. Генеральна рада.

3. Рада з торгівлі товарами.

4. Рада з торгівлі послугами.

5. Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

6. Галузеві комітети, робочі групи.

7. Секретаріат.

Конференція міністрів є вищим органом СОТ. Вона складається з міністрів торгівлі (або інших відповідних міністерств) і скликається раз у два роки. Всі члени мають однин голос, а рішення приймаються консен­сусом. На Конференції розглядаються найактуальніші питання регулю­вання торговельної політики, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі, удосконалення правил і стандартів в торгівлі. Однією з проблем, зокрема є узгодження стандартів і правил, що існують в найменш розви­нутих країнах, із західними стандартами. Справа в тому, що трудові й еко­логічні стандарти розвинутих країн вищі, а це удорожчує товар і знижує його конкурентоспроможність. Природно, що на підтягуванні стандартів до західного рівня наполягають розвинуті країни; країни що розвивають­ся, — проти, бо низький рівень заробітної плати й відсутність (переважно) витрат на екологічну безпеку здешевлює їх товари [13, с. 152].

Генеральна рада — виконавчий орган. Вона складається з представ­ниць країи-членів і здійснює поточну роботу. Окремі засідання Рада про­водить як Комісія з регулювання спорів або як Комісія з контролю торго­вельної політики. Раді підпорядковані органи, що відають деякими група­ми товарів: цивільна авіація; молочні продукти; яловичина. Генеральній раді підпорядковані також комітети: Комітет з торгівлі й довкілля; Комітет з торгівлі й розвитку; Комітет з бюджетних, фінансових і адміністративних питань; Комітет з обмежень, пов'язаних з платіжним ба­лансом. Окремі функції Генеральна рада делегує радам з торгівлі товара­ми, послугами й інтелектуальною власністю.

Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за дотриманням багатосто­ронніх угод з торгівлі товарами, їй підпорядковано 14 комітетів, які відають питаннями доступу до ринків, сільського господарства, заходами щодо санітарії й фітосанітарії, інвестицій, субсидій й компенсацій, мита, техніч­них перешкод в торгівлі, антидемпінгової практики, ліцензування імпорту тощо. Комітет з регіональних торговельних угод розробляє механізм узгод­ження між регіональними угрупуваннями й багатосторонньою торговель­ною системою щодо застосування принципу найбільшого сприяння.

Рада з торгівлі послугами надає допомогу групам переговорів з таких питань: базові телекомунікації, рух фізичних осіб, послуги з морських пе­ревезень, їм підпорядковані Комітет з торгівлі фінансовими послугами й Робоча група з професійних послуг.

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) здійснює контроль за дотриманням інтелектуальної власності (права на літературні твори, твори мистецтва, винаходи тощо), а також бореться з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Секретаріат — виконує поточну адміністративну роботу; очолюється ге­неральним директором. До секретаріату входить відділ технічного співробіт­ництва й професійної підготовки; він надає допомогу країнам, що розвива­ються, в форми інформації, довідкової докумнтації, посилання місій, ор­ганізації семінарів. Діють також курси підготовки кадрів в галузі торговель­ної політики (до них також залучаються слухачі з країн Східної Європи).

Спільно з ІОНКТАД Світова торговельна організація утворила Міжнародний торговельний центр (МТЦ), про який йтиметься далі.

Країни, що не входять до COT, знаходяться в невигідних умовах. По суті, вони підлягають торговельній дискримінації, бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надають один одному. До не-члена СОТ можуть бути застосовані санкції, такі, наприклад, як встановлення квот, звинувачення в демпінгу тощо. Ось чому Україна намагається вступити до цієї організації й провадити відповідні переговори.

Таблиця 2.16. Організаційно-функціональна структура СОТ

Вступ до СОТ являє собою довгу й складну процедуру [32,с. 286]. Спочатку країна надає в СОТ меморандум про свою торговельну політи­ку. СОТ утворює роботу групи по вивченню меморандуму: чи відповіда­ють принципи торговельної політики країни правилам СОТ. Далі СОТ провадить з країною-претендентом двосторонні переговори з питань до­ступу на її ринок товарів та послуг інших країн, якщо переговори вияви­лися успішними, робоча група складає доповідь для Конференції міністрів СОТ з відповідною рекомендацією. Голосування на Конфе­ренції визначає, прийнято країну до СОТ, чи ні.