1.5.9. Як здійснюється управління портфелем зарубіжних цінних паперів?

Останнім часом зріс інтерес до міжнародних портфельних інвестицій*. ТНК збільшили випуск цінних паперів, а також цінних паперів зарубіж­них філій на значній кількості національних ринків. Таке зростання зу­мовлене: •> прагненням поліпшити доходність іноземних інвестицій і дивер-

сифікувати ризики;

* зростанням міжнародного ринку евровалют;

<• зростання*^ національних грошових ринків, альтернативою яких ста­ли акції й облігації.

Основною економічною мотивацією міжнародного інвестування є диверсифікація портфеля цінних паперів, яка знижує ризик інвестування. Здійснення міжнародних інвестицій в акції і облігації відкриває можли­вості проведення ефективної диверсифікації.

Вважається, що акції відносяться до ризикованих, якщо норма при­бутку на інвестиції сильно коливається. Обмежити розмах коливань до-ходності можна шляхом інвестування в акції не однієї компанії, а в акції різних компаній. При цьому втрати за одними акціями компенсуються прибутками за іншими акціями. Портфель з різними акціями забезпечує середню норму доходності за акцією, котра коливається менше. Таке ско­рочення ризику називається ефектом портфеля цінних паперів.

Величину зниження ризику, котру можна очікувати в результаті дії ефекту портфеля, визначає кореляція* між доходністю акцій. Акції з високим ступенем кореляції мають схожі зміни в нормах прибутку. Відтак в цьому випадку втрати по одних акціях майже не будуть компенсовані незапланованими прибутками. В тому ж випадку, якщо акції в портфелі матимуть максимально низький ступінь кореляції одна з одною за їх до­ходністю, зменшення ризику, пов'язане з дією портфельного ефекту, буде проявлятися в найбільшому ступені.

Всі внутрішні ринки і ринки єврооблігацій в одній валюті показують високий ступінь кореляції. Так, для ринків урядових і євродоларових облігацій кореляція становить 0,84, в той час як кореляція між різними ва­лютами становить у більшості випадків 0,5.

Оскільки кореляція між різними ринками цінних паперів досить низь­ка, а інколи і негативна, а довгострокові відсоткові ставки практично не погоджуються в часі, іноземні зарубіжні інвестиції відкривають значні можливості для скорочення ризику.

Іноземні акції і облігації допомагають знизити ризик портфелів цінних паперів в тому ступені, в якому доходність іноземних акцій не ко-релюється з доходністю національних акцій і облігацій або доходністю та­ких в різних країнах.

Більш слабка корельованість доходності на ринках цінних паперів в різних країнах у порівнянні з кореляцією на внутрішньому ринку пояс­нюється такими чинниками, як відмінності в рівнях дивідендів і доходів від приросту капіталу в різних країнах, котрі, в свою чергу, залежать від технологічних, конкурентних, економічних та політичних чинників. В різних країнах — різні темпи інфляції, корпоративні прибуткові подат­ки, контроль над цінами, фази ділового циклу тощо. Придбавши акції компанії різних країн, інвестори можун/схеджирувати свої ризики від впливу цих чинників.

Інвестиційна політика, за допомогою якої знижується нестабільність портфеля цінних паперів за рахунок відсутності повної кореляції в їх до­ходності, називається диверсифікацією. Найпростішою стратегією дивер­сифікації є випадковий набір якомога більшого числа цінних паперів.

Іншою стратегією є зміна кореляції окремих акцій і вибір складу порт­феля з тих із них, котрі максимально не корелюють один з одним. Цей спосіб дозволяє досягати високого рівня диверсифікації, однак здійснен­ня його на практиці — справа важка. Щоб зменшити вплив на доходність несподіваних коливань валютного курсу, можна вдатись до хеджируван-ня цінних паперів на валютних форвардних і ф'ючерсних ринках.