1.4.30. В чому суть облігацій?

Для мобілізації фінансових ресурсів корпорації, державні і муніци­пальні органи випускають в обігу на РЦП облігації. Облігація — це борго­вий інвестиційний цінний папір, який засвідчує внесення її тримачем гро­шових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому в передба­чений у ній строк номінальну вартість з сплатою фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації. Тримач облігації (інвестор) не є співвлас­ником акціонерного капіталу, він — кредитор і має право на отримання твердого доходу і повернення у певний строк номінальної вартості облігації або іншого майнового еквіваленту.

Привабливість облігацій для інвестора полягає в тому, що в них більш високий ступінь надійності у порівнянні з акціями, хоча доходність — ниж­ча (в розвинутих країнах в межах 6-12%). Найнадійнішими вважаються облігації державних і місцевих позик, котрі гарантуються владою і забезпе­чуються відповідним майном. Недоліком облігацій є те, що фіксована ку­понна ставка являє собою періодичну виплату відсотків через певні проміжки часу без врахування інфляції. Для підвищення привабливості облігацій для інвесторів емітуються облігації з плаваючою відсотковою ставкою, котра змінюється разом із зміною доходності і позичкового відсот­ка, облігації з індексованим відсотком за рівнем цін на товар. Деякі облігації надають право на частину майна корпорації у випадку її ліквідації. Види облігацій різноманітні, вони можуть відрізнятися за:

1) ступенем надійності, підкріпленим заставою нерухомого майна або інших фондів і не підкріпленим заставою;

2) строком позики — короткострокові (до 3 років), середньострокові (від 3 до 7 років), довгострокові (від 7 до ЗО років), безстрокові;

3) періодичністю нарахування доходів. За режимом обігу — вільним обігом і обмеженим обігом;

4) принципом погашення — серійні облігації, котрі погашаються послідовно за серіями через певні інтервали часу, і ординарні облігації, котрі погашаються одночасно у встановлену дату;

5) характером оподаткування — звичайний податок, знижений пода­ток, що не підлягають оподаткуванню;

6) механізмом виплати відсоткової ставки — іменні облігації, відсот­кові виплати за котрими спрямовуються безпосередньо власникам, чиї імена вказані в облігації, і пред'явницькі (що не реєструються), до котрих додаються купони на отримання відсотків на кожну дату платежу тощо.

Курс облігацій на ринку цінних паперів залежить від попиту і пропозиції на них, котрі, у свою чергу, визначаються доходом, який дають облігації, рівнем позичкового відсотка, ступенем прибутковості альтернативних вкла­день грошових коштів. Якщо на РЦП є облігації декількох корпорацій, номінал яких однаковий, то, за інших рівних умов, більший попит буде на ті облігації, у яких вища відсоткова ставка. Залежить попит і від рейтингу облігацій, котрий визначається спеціальними агентствами на основі аналізу фінансового стану компанії та її здатності виконувати зобов'язання. Ринко­ва ціна кожної конкретної облігації у певний момент часу може бути вищою або нижчою від номінальної вартості, зростати або знижуватися.

Міжнародні облігації поділяються на:

<• іноземні (закордонні) облігації, котрі продаються поза країною пози­чальника в місцевій валюті цієї країни. Наприклад, французька корпо­рація, яка продає свої облігації у Великій Британії у фунтах стерлінгів, вважається розповсюдником іноземної облігації. Місцеві інвестори, які зацікавлені в купівлі облігацій в місцевій валюті, є основними по­купцями іноземних облігацій. Андеррайтером (гарантом) розміщення таких облігацій є, головним чином, місцевий банківський синдикат (в даному випадку англійський). Отже, основні відмінні риси випуску іноземних облігацій такі:

1) випуск облігацій здійснюється нерезидентським (іноземним) по­зичальником — французькою корпорацією;

2) валютою випуску облігацій є фунт стерлінгів;

3) розміщення облігацій гарантується, головним чином, англійським банківським синдикатом;

<* єврооблігації, що продаються в країнах, які відрізняються від тієї, у ва­люті якої вони виражені. Для розповсюдження єврооблігацій потрібен транснаціональний банківський синдикат. В деяких випадках євро­облігації випускаються в декількох валютах, що дозволяє кредитору вимагати сплати в одній з декількох валют, що знижує ризик, пов'яза­ний з обмінними курсами, і розширює коло інвесторів. Разом з тим у більшості випадків і відсотки, і основна сума за єврооблігаціями вип­лачується в доларах США.

Звичайно доходи, отримані за єврооблігаціями, не обкладаються по­датком. Єврооблігації особливо привабливі для інвесторів, котрі платять відносно високі податки на свої оголошені доходи і менші — для інвес­торів, діяльність яких не обкладається податками (страхові компанії, пенсійні фонди).

Валютний чинник відіграє велику роль у випуску єврооблігацій. Але не будь-яка валюта підходить для вираження єврооблігацій. Валюта по­винна мати вільне ходіння і в ній повинні без ризику виражатись обкла­дені платежі. Надто стійкі валюти небажані з точки зору позичальника, а нестійкі — з точки зору кредитора. При виборі між двома варіантами ви­раження єврооблігацій існує компроміс між відсотковою ставкою і стійкістю валюти.

Єврооблігації мають ряд цінних властивостей. По-перше, вони надають право вибору валюти вираження. По-друге, облігації мають високий ступінь валютної еластичності як за складом валют вираження, так і за питомою вагою єврооблігацій, вира­жених у тій чи іншій валюті в їх загальній масі.

По-третє, єврооблігації забезпечують більшу мобільність капіталу в міжнародному масштабі, оскільки залучають більшу кількість позичаль­ників та інвесторів, ніж інші міжнародні фінансові інструменти.

По-четверте, єврооблігації забезпечують інвесторам більшу дивер­сифікацію портфелів і вищі доходи, ніж вкладення у вітчизняні облігації. По-п'яте, існує тісний зв'язок між міжнародним євровалютним рин­ком і ринком єврооблігацій. Наприклад, ділери єврооблігацій можуть от­римувати позики для фінансування своїх операцій в евровалютах.

І останнє: доход з єврооблігацій не обкладається прибутковим подат­ком.

Ринок єврооблігацій не має конкретного географічного місцезнаход­ження, хоча нові випуски зазвичай відбуваються в Лондоні, Люксембурзі. Ринок єврооблігацій є багатовалютним і у великій мірі анонімним, оскіль­ки єврооблігації випускаються «на пред'явника», що влаштовує багатьох інвесторів. Строки погашення єврооблігацій коротші (5,10,15 років), ніж закордонних облігацій (20-30 років). Ставки відсотку з єврооблігацій мають тенденцію визначатись ставками за тією ж валютою на внутріш­ньому ринку капіталу, але часто бувають нижчими через більш високу ефективність ринку єврооблігацій.

Розвиток ринку єврооблігацій породив наступні їх різновидності: облігації з варрантами, які дають право на купівлю акцій тієї ж корпорації; короткострокові зобов'язання з плаваючою відсотковою ставкою; обліга­ції з нульовим купоном; глобальні облігації.

Глобальні облігації — це облігації, випуск яких передбачається на всі основні ринки світу. МБРР відіграє провідну роль у випуску світових облігацій. Перший такий випуск був здійснений у 1992 р. в ієнах.

Умови цього випуску показує таблиця 2.11.

Таблиця 2.11. Перший світовий випуск МББР облігацій в єнах — 1992 р.

[Джерело: 99, с. 218].

Обсяг операцій на ринку єврооблігацій зростає. Так, якщо в середині 70-х років він становив 10 млрд, дол., то наприкінці 90-х — 570 млрд. дол.