3.1.7. В чому полягають особливості економічної структури

розвинутих країн?

Постіндустріальна фаза економічного розвитку, до якої надійшли роз­винуті країни, відрізняється, як вже зазначалося, випереджаючими темпа­ми зростання сфери послуг при суттєвому уповільненні темпів в сільсько­му господарстві та гірничій промисловості, тобто в первинному секторі. Частка обробної промисловості також знизилася, проте роль цієї галузі залишається провідною, незважаючи на те, що в структурі ВВП вона за вартісним обсягом поступається послугами. Наступна таблиця дає уяв­лення про структуру економіки розвинутих країн на 2000 рок.

Таблиця 1.34. Структура економіки за секторами (в % від ВВП)

[Джерело: http. www.odci.dov\cia\ pp. 221-235.]

Незважаючи на дуже невелику частку сільського господарства в еко­номіці, розвинуті країни мають потужне індустріалізоване сільське госпо­дарство, яке в цілому забезпечує потреби цієї групи країн в продовольстві й сировині. США, наприклад, посідають друге місце в світі (після Китаю) за виробництвом бавовни, цукрової тростини й буряку. США й Канада на світовому ринку виступають як найбільші експортери зерна; Австралія — вовни й м'яса; Франція — зерна, цукру й вина; Нідерланди, Нова Зеландія й Данія — молочних продуктів; Італія, Португалія, Греція й Іспанія — цитрусових, оливкової олії й вина. Продуктивність сільського господарства в розвинутих країнах у декілька разів вища, ніж в решті країн. Водночас найрозвиненіші держави є й найбільшими імпортерами сільськогосподарської продукції, що обумовлено широким внутрішнім споживчим ринком, високою купівельною спроможністю населення. В сукупності ця група країн є основним імпортером м'яса, бавовни, шкір­сировини, кави, чаю, какао й іншої продукції тропічного землеробства.

Розвинуті країни є основним виробником промислової продукції. Ви­переджаючими темпами розвиваються галузі обробної промисловості, тоді як розвиток ві юбувних галузей значно уповільнився. За період 1956-1999 pp. обсяг світового виробництва готових виробів збільшився у 7,8 рази, а продукції гірничої промисловості — тільки в 3,3 рази. В су­купній вартості промислового виробництва США частка видобувних га­лузей становить 6,4%, Японії — 8,8%, Великої Британії — 8,7%. Зростання добробуту населення цих країн підвищило попит на промислову про­дукцію споживчого характеру відносно складного виробництва, особливо побутової електроніки. Якщо в 60-80-х роках швидко зростав попит на телевізори, радіоприймачі, пральні машини, то з 90-х років все більше в побут населення входять персональні комп'ютери, бурхливо розви­вається телефонізація.

В обробній промисловості виробничого напрямку провідною галуззю є машинобудування. Машини й устаткування є для індустріальне розвину­тих країн основною статею експорту й імпорту. Так, в експорті США вони мають частку в 49%, в імпорті — 46%; Німеччини — відповідно 49 і 34, Франції — 36 і 36, Великої Британії — 41 і 38, Японії — 71 і 20. В машино­будівній промисловості особливо активно сьогодні розвивається електро­технічне й електронне виробництво — електродвигуни, електронно-обчис-люваниа техніка, обладнання зв'язку та ін. В країнах ЄС на електротехнічне й електронне обладнання припадає 10% всієї обробної промисловості регіону. Найвідомішими фірмами в галузі електроніки Європи є Сіменс (ФРН), Філіпс (Нідерланди). Проте за рівнем розвитку електроніки Західна Європа поступається США та Японії. Навіть на європейському ринку ключові позиції за поставками обладнання для обробки даних й по­бутового електронного обладнання належать американцям, а за поставками електронних компонентів й побутових електроприладів — японцям.

Традиційні галузі машинобудування — верстатобудування, вироб­ництво транспортних засобів, енергетичного обладнання розвиваються де­що повільнішими темпами, проте їх значення в економіці розвинутих країн залишається стабільно важливим. Німеччина посідає перше місце в світі за експортом металообробних верстатів. Японія, США й Німеччина лідирують у світовому виробництві автомобілів. Велику частку в економіці США займає військово-промисловий комплекс, з яким пов'язане виробництво космічної техніки, озброєння, літакобудування, електроніки. Провідну роль у світовому виробництві електронного обладнання, що ви­користовується також і у ВПК, відіграють, зокрема, американські фірми ІБМ (Інтернешнл бізнес мешінз), Майкрософт, Дженерал електрік.

Розвиток комунікаційної мережі сьогодні є найвиразнішим показни­ком розвитку сфери послуг. Якщо в 1950 р. в світі нараховувалося 51 млн. телефонів, то в 1999 р. їх кількість досягла 1000 млн. Інтернетом сьогодні користується в світі понад 60 млн. чол. По окремих країнах користувачі Інтернетом розподіляються таким чином:

Таблицу 1.35. Користувачі Інтернетом (в % до всього населення)

[Джерело: 23, с. 73].

Високий динамізм розвитку сфери послуг підтримується значним при­пливом інвестицій; сюди прямується понад 50% всього обсягу інвестицій.

Сфера послуг поділяється на споживчий та виробничий сектори. До споживчого належать: комунальні послуги, міський транспорт й зв'язок, туризм, готельне господарство, індустрія розваг та ін. До вироб­ничих або ділових послуг відносяться послуги кредитних і фінансових за­кладів, маркетинг, лізинг, страхування, будівництво, транспортна мережа в цілому, телекомунікації, послуги науково-дослідних фірм.

У виробничому секторі особливо швидко розвиваються кредитно-фінансові послуги. В першій половині 90-х років кредити, отримані в роз­винутих країн, перевищували 100% ВВП порівняно з 50-60% в 50-ті роки [41, с. 359]. Провідними банками є японські. Серед 25 найбільших банків світу японських — 16, тобто переважна більшість.

Американські та європейські банки за розмірами активів відстають; проте їх потужність та кредитна активність також дуже великі. Такі відомі американські банки, як «Чейз Манхеттен бенк», «Сітікорп» контролюють значну частину світового ринку позичкового капіталу. Серед європейсь­ких банків також є такі, які мають гучні імена та тривалу історію. Про­відними європейськими банками є німецькі, французькі та швейцарські.

Активно діють фондові біржі, розташовані переважно в розвинутих країнах. Вже говорилося про рух акціонерного капіталу. Щодо ринку бор­гових паперів, то за останнє десятиліття (1990-2000 pp.) його обсяг збільшився в 2 рази по цій групі країн.

Таблиця 1.36. Активи найбільших європейських банків в 1998 р., млрд, евро

Джерело: Aktuell 2000. Das Jahrbuch Nr I. Harenberg. - S. 139.

Характерною рисою економіки розвинутих країн в останні деся­тиліття є швидкий розвиток такого виду послуг, як науково-дослідні роз­робки й інформатика. Капіталовкладення в науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) щороку зростають і досягають в провідних індустріальних державах значних величин. Загальні щорічні витрати на науку у відношенні до ВВП складали в середині 90-х років в США 2,5%, Великій Британії — 2,1, в Німеччині — 2,3, Франції — 2,3, в Італії — 1.1, в Японії — 3,0%. В США ця величина дорівнювала 185 млрд. дол. Кожна солідна фірма США, Японії або європейської країни має на­укову лабораторію, а то й цілу мережу науково-дослідницьких закладів. В інвестуванні в наукові розробки здійснилися зміни щодо джерел інвес­тування. Якщо в 60-70 роках ініціатива щодо підтримки науки й техніки виходила від урядів, то наприкінці 90-х років головними інвесторами тут стали приватні компанії. В 1997 р. їх частка в фінансуванні дослідних роз­робок в промисловості становила в США 74,5%, в Японії — 98,6%, Німеч­чині — 90,1% інвестицій у цю сферу. Інвестування в наукову сферу стало дуже вигідною справою і набуло міжнародного характеру. Так, в 1996 р. американські ТНК вклали в свої зарубіжні філії на НДДКР 14 млрд, дол., а на відповідний американський рийок надійшло 15 млрд. дол. за­рубіжних інвестицій.

Отже, можна зробити висновок, що структурні зміни в економіці роз­винутих країн обумовлюються ходою науково-технічного прогресу та по­глибленням міжнародного поділу праці. В складі їх національних економік знижується частка старих, традиційних галузей — сільського господарства, видобувної, легкої й харчової промисловості; натомість зростає частка на-укоємних й капіталоємних галузей виробництва. Посилюється роль інформатики й наукових досліджень. Розвинуті країни мають незрівнянно більшу перевагу у кадрах науковців та кваліфікованих інженерів, робітників, а також у капіталі перед іншими країнами світу. Тому їх вага в світовій економіці вряд чи зменшиться у найближчому майбутньому.

Докладніше щодо характеристики економіки розвинутих країн дивись додаток 4.