logo
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА Козак

1.3.9. Які особливості розвитку митно-тарифного регулювання

в Україні?

Митно-тарифне регулювання ЗЕД в Україні почало розвиватися з 1991 р. Правовою основою його став Закон України «Про Єдиний митний тариф», прийнятий 5 лютого 1992 р. [56; 25; 26].

Період 1991-1993 pp. характеризується досить ліберальним зовніш­ньоторговельним режимом. На більшість товарних позицій імпортні та­рифи були на рівні 0-10%. Тільки на незначну частину товарів наклада­лася ставка 15-30%, а максимальний рівень складав 50% (алкогольні і тю­тюнові вироби). Рівень ставок ввізного мита визначався в залежності від ступеня обробки й економічної доцільності ввозу того чи іншого товару. На товари, імпортовані з країн, що розвиваються, не накладалися мита, а на товари з промислове розвинутих країн, з якими Україна мала угоду про РНС, оподатковування здійснювалося за пільговими ставками.

Поступово починає підсилюватися орієнтація митно-тарифного регу­лювання на підтримку розвитку експорту.

Період 1994-1995 pp. характеризується ліберальною експортною й імпортною політикою. У 1994 р. кількісні експортні обмеження по багать­ом видам товарів були скасовані. Виключення склали товари, що підляга­ють «добровільним» експортним обмеженням у рамках міжнародних угод (текстиль, сталь), а також деякі стратегічні товари, внесені до списку «спеціального» експортного режиму (сталь, вугілля, нафтопродукти, еле­ктроенергія, дорогоцінні метали і камені). У той же час ставки ввізного мита були значно підвищені у фіскальних цілях на високоліквідну про­дукцію і підакцизні товари. Таким чином, механізм регулювання був спрямований насамперед на одержання податкових надходжень і, у другу чергу, — на захист національного виробника. Значна кількість пільг, нада­них законодавством окремим суб'єктам ЗЕД, створила нерівні умови кон­куренції на внутрішньому ринку.

Знижуються ставки на енергоносії і сировину. Закладаються основи для проведення погодженої митно-тарифної політики: створюється Мит­но-тарифна рада при Кабінеті Міністрів України і приймається перша по­станова по зміні ставок ввізного мита.

Починає діяти режим вільної торгівлі з Російською Федерацією і Рес­публікою Білорусь.

Період 1996-1998 pp. характеризується протекціоністською політикою захисту національного товаровиробника. Посилення протекціонізму відбу­вається поряд із заходами для зміни системи митно-тарифного регулюван­ня в зв'язку з переговорним процесом про вступ України до COT. Скасо­вується національна система преференцій. Механізм тарифного регулю­вання спрямований на захист вітчизняного товаровиробника. Мають місце фіскальні надходження від тарифів переважно за рахунок підвищення ста­вок на імпорт високоліквідної на українському ринку продукції (в основно­му, підакцизні товари), а також за рахунок заходів, зв'язаних з визначенням митної вартості, тарифної позиції і країни походження товару.

Для постачання сировини для виробничих потреб вводяться мінімальні ставки ввізного мита. На експорт деяких видів продукції вво­диться експортне мито, що має переважно заборонний характер (вовна, шкіра тварин, чорні і кольорові метали й ін.). Продовжують застосовува­тися пільги окремим категоріям суб'єктів ЗЕД. Активно використо­вується режим вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії. У зв'язку з обме­женістю заходів тарифного регулювання (стосуються лише близько 30% імпорту) і нетарифного регулювання поступова перевага віддається адміністративним і технічним заходам.

Таким чином, Україна прийшла до висновку про передчасність лібе­ралізації зовнішньої торгівлі і зробила ставку на політику протекціонізму. Вирішальну роль у прийнятті такого рішення зіграли два фактори: змен­шення ємності внутрішнього ринку і різке падіння обсягів національного виробництва.

У період 1998-1999 pp. Україна починає удосконалювати систему мит­но-тарифного регулювання відповідно до норм COT. Поступово лібе­ралізується імпортний режим. Це, зокрема, зв'язано з необхідністю викону­вати зобов'язання перед міжнародними фінансовими організаціями по лібе­ралізації зовнішньоторговельного режиму. Поступово скасовується застосу­вання ставки мінімальної митної вартості. Істотно зменшилася кількість рішень по зміні ставок ввізного мита. Приймаються рішення, спрямовані на стимулювання внутрішнього виробництва, тобто ставки мита знижувалися на сировину, підвищувалися на готову продукцію, аналоги якої випускали­ся в Україні. Були знижені ставки імпортного мита на значну номенклатуру товарів текстильної промисловості відповідно до зобов'язань перед ЄС.

Готується новий Єдиний митний тариф України на базі Української класифікації товарів ЗЕД. Створюється законодавча база щодо приєднан­ня до Конвенції по гармонізованій системі опису і кодування товарів, оп-тимізується тарифна номенклатура.

Починаючи з 2000 р. застосовується політика селективного про­текціонізму.

У зв'язку з поновленням переговорного процесу про вступ України у COT і переговорами з ЄС по зменшенню рівня ввізного мита на текс­тиль і одяг у 2000 р. був поступово зменшений загальний рівень імпорт­них тарифів. Розмір максимальних ставок ввізного мита був зменшений до 25%. Також були зменшені ставки імпортного мита до рівня 0-17% на різноманітний асортимент товарів і продукції легкої промисловості (пе­ресічно ставка дорівнювала 6,9%).

Були внесені зміни у ставки ввізного мита на продукцію хімічної про­мисловості, окремі види сільськогосподарської техніки і запасних частин до неї, товари широкого вжитку, які не виготовлялися чи виготовлялися в недостатній кількості в Україні. Зменшилася кількість підакцизних то­варів. Досить високим залишається рівень ставок тарифів на сільськогос­подарські товари і продукти харчування. Знижено митні тарифи на текс­тиль і одяг відповідно до домовленостей з ЄС. Почали використовувати­ся антидемпінгові заходи.

Важливим питанням у даний час є трансформація митного тарифу в процесі вступу України до COT. З 1994 р. Україна веде переговори про приєднання до ГАТТ і вступу до СОТ. У зв'язку з цим національне зако­нодавство поступово приводиться у відповідність з вимогами ГАТТ/СОТ, основною метою яких є лібералізація торгівлі і зняття обмежень у цій сфері. У 1996 р. Указом Президента України № 255/96 була затверджена «Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 pp. відповідно до систем ГАТТ/СОТ». Ця Концепція визначає основні прин­ципи і напрямки поступового зниження ставок ввізного мита в процесі переговорів про доступ на ринки товарів у рамках вступу України у СОТ.

Мета Концепції:

•J» інтеграція економіки України у світову ринкову систему; <* приведення товарної номенклатури і рівня ставок ввізного мита до норм і вимог угод СОТ і Гармонізованої системи опису і кодування то­варів; •J4 установлення режиму найбільшого сприяння в сфері зовнішньої

торгівлі з країнами-членами СОТ;

*> забезпечення стабільного і прогнозованого розвитку економіки Ук­раїни, залучення іноземних інвестицій.

Кінцева мета трансформації митного тарифу України — досягнення середньозваженого рівня ставки ввізного мита не більше 14%.

В даний час близько 18% діючих ставок дорівнює граничному рівню, встановленому в Концепції, близько 10% — перевищують граничний рівень і близько 72% — установлено нижче граничного рівня.

Структура видів ввізного мита характеризується наступними даними. До 1996 р. в Україні застосовувалися тільки адвалорні ставки ввізних мит. З 1996р. за рішенням Уряду почали застосовуватися комбіновані (1,4% від загальної кількості ставок ввізних мит) і специфічні ставки імпортних мит (3%). Введення цих видів ставок було спрямовано на попередження зниження суб'єктами ЗЕД митної вартості товарів і стримування ввозу низькоякісної продукції. Це сприяло підтримці вітчизняного товарови­робника і захисту внутрішнього ринку. В даний час основу ставок ввізно­го мита складають адвалорні ставки (79,8%). Специфічні і комбіновані ставки складають відповідно 17,18% і 3,02% і застосовуються до деяких товарів з розділів I-IV товарної номенклатури України (Товарної кла­сифікаційної схеми Єдиного митного тарифу) і підакцизних товарів.

Товари розділів I-IV TH складають найбільш чуттєву для українського ринку групу. Максимальні ставки ввізного мита встановлені на м'ясо, хар­чові субпродукти, цукор, картоплю, овочі, олію соняшникову, масло верш­кове. Мінімальні ставки ввізного мита на рівні 0% установлені на такі про­довольчі товари, як кокосові горіхи, горіхи кешью, виноград сушений, кава нежарена, чай зелений і чорний для промислової переробки, пшениця тверда і м'яка, боби соєві, пальмова і кокосова олія й ін. У цілому рівень діючих ставок імпортного тарифу на окремі види сільськогосподарської продукції досить високий у порівнянні зі ставками мита на інші види то­варів. При цьому тариф, який необхідно сплатити при митному оформленні цих товарів, часто перевищує їхню митну вартість. Отже, рівень ставок ввізного мита на товари розділів І-IV ТН несе обмежувальний характер.

В Україні спостерігається тенденція до зниження рівня оподаткову­вання товарів імпортним митом. Пересічне його значення в 1998 р. скла­дало 12,74%, у 1999 р. — 11%, у 2001 р. — 10,2%, що свідчить про трансфор­мацію торгового режиму України від помірного до відкритого.

З окремими країнами Україною укладені угоди про вільну торгівлю, а також угоди про надання режиму найбільшого сприяння чи національ­ного режиму.