1.1.10. В чому полягає міжнародний баланс попиту та пропозиції?

Світовий ринок — це сфера міжнародного балансу попиту та пропо­зиції на товари, що експортуються й імпортуються різними країнами.

Основні функціональні взаємозв'язки між внутрішнім попитом та пропозицією і попитом та пропозицією на товари на світовому ринку, кількісні обсяги експорту й імпорту, рівень ціни, за якого здійснюється торгівля, можна проілюструвати положеннями так званої найпростішої моделі міжнародної торгівлі:

• на світовому ринку зіштовхуються попит і пропозиція на товари, котрі імпортуються одними країнами і експортуються іншими;

• обсяг експорту визначається надлишком на національному ринку да­ ного товару, а обсяг імпорту залежить від обсягу дефіциту;

<« порівняння рівноважних внутрішніх цін на світовому ринку дозволяє встановити наявність надлишку пропозиції даного товару з одних країн і надлишок попиту на нього в інших країнах;

•J» мінімальні та максимальні рівноважні ціни внутрішнього ринку різних країн на один і той же самий товар задають нижню і верхню межі світо­вої ціни, за якою цей товар реалізуватиметься на світовому ринку;

»> міжнародні потоки товарів складаються під впливом прагнення дер­жав ексщ>гггувати ті товари, котрі відносно є дешевими в умовах ав­таркії (відособленості країни), і імпортувати відносно дорогі;

*J* між обсягами експорту й імпорту даного товару, з одного боку, і рівнем світової ціни на нього, з іншого боку, існує взаємозв'язок і взаємоза­лежність. Зміна світової ціни призводить до зміни кількості експорто­ваних і імпортованих товарів на світовому ринку, а зміна кількості ек­спортованих і імпортованих товарів — до зміни світової ціни.

«J» на конкурентному ринку виникають доцентрові тенденції, які гасять відхилення фактичної ціни світового ринку на даний товар від його рівноважного значення [33, с. 32; 68, с. 99-108].

/. /. 11. Що являють собою форми міжнародної торгівлі відносно предмета торгівлі?

У відповідності зі специфікою предмета торгівлі звичайно розрізня­ють [93, с. 97; 57, с. 58-60] наступні форми міжнародної торгівлі:

I. Торгівля сировинними товарами, до яких відносяться: мінеральна сировина, продукти його збагачення і переробки (чорні і кольорові мета­ли), сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження і продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари.

II. Торгівля промисловими товарами, машинами, устаткуванням, у тому числі:

а) товарами широкого вжитку. Наприклад, одяг, взуття, миючі засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфуми і космети­ка, аксесуари, ювелірні прикраси, хутряні вироби, автомобілі;

б) машинно-технічною продукцією, у тому числі:

* готовою продукцією. Це — постачання машин і устаткування в готовому до експлуатації вигляді. Наприклад, транспортні засоби, продукція вер­статобудування, технічні товари культурно-побутового призначення;

* продукцією в розібраному виді. Наприклад, ця форма торгівлі особливо розвинута в автомобільній промисловості (питома вага автомобілів у розібраному вигляді і комплектуючих виробів на даному ринку скла­дає 40-50%), у виробництві тракторів, мотоциклів, електропобутових приладів, радіо- і електронної апаратури, сільськогосподарських машин;

<« комплектним устаткуванням. Під комплектними об'єктами розуміють промислові чи інші підприємства в цілому, окремі цехи, установки, аг­регати, що утворюють готовий технологічний комплекс чи його са­мостійну частину. При цьому комплектним устаткуванням вва­жається набір органічно зв'язаних єдиним технологічним процесом машин і устаткування, що забезпечують випуск готової продукції чи завершують технологічну стадію. В обсяг постачання в контрактах на комплектне устаткування входять: проектна, технологічна докумен­тація (інженерно-консультаційні послуги); устаткування певної про­дуктивності із зазначенням витрат сировини, палива і виходу готової продукції, технічні послуги (монтажг-щілагодження, пуск устаткуван­ня в експлуатацію, навчання фахівців);

III. Торгівля послугами. Наприклад^транспортш послуги, туризм, оренда, комп'ютерні, фінансові, інженерні послуги, послуги зв'язку тощо.

/. 1.12. Що являють собою форми міжнародної торгівлі відносно способу та організації взаємовідносин між партнерами?

До форм міжнародної торгівлі в залежності від характеру і способу ор­ганізації взаємин між експортерами й імпортерами, що швидко розвива­ються, відноситься зустрічна торгівля й електронна торгівля[13, с. 190-205; 80, с. 334-339; 90, с. 268].

Зустрічна торгівля. Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому,що експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг. Міжнародна зустрічна торгівля є якісно новою формою ор­ганізації комерційних операцій, розвиток якої відрізняється швидкими темпами. Вона сприяє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигідного співробітництва учасників безпосередньо в сфері вироб­ництва. У міжнародному товарообігу її частка складає близько 50%.

Зустрічна торгівля характеризується наступними рисами: •З* є важливим інструментом регулювання міжнародного товарообміну, оскільки укладання міжурядових угод про товарообмінні операції, а також угод про економічне і виробниче співробітництво на компен­саційній основі дозволяє на кілька років уперед визначити види й об­сяги товарів взаємного постачання, їх загальну вартість і порядок роз­рахунків, характер і вартість супутніх чи окремо наданих технічних послуг і науково-технічних знань;

*> гнучкість, що дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що змінюються, на світових товарних ринках; дає можливість країнам цілеспрямовано диверсифікувати свій експорт, виходити на нетра­диційні ринки збуту, на важкодоступні ринки розвинутих країн, обго­роджені тарифними і нетарифними бар'єрами; створює умови для еко­номії валюти, прискорення процесу міжнародного товарообміну; •З* пов'язування експорту із зустрічними закупівлями товарів імпортую­чої фірми чи країни-імпортера, і навпаки. Видами міжнародної зустрічної торгівлі є: *• бартерні операції; •» зустрічні закупівлі; •* викуп техніки, що була у вживанні; ** операції з давальницькою сировиною; ** прості компенсаційні операції; ** складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода — це один з видів експортно-імпорт­них операцій, оформлених бартерним договором чи зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передба­чена в натуральній формі між контрагентами, що передбачає збалансова­ний за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якім сполу­ченні, який не оподатковується рухом засобів у готівковій чи без­готівковій формах.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що даний без-валютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обміню­ваних товарів за світовими цінами.

Бартерний контракт за своєю структурою являє собою ніби-то би здвоєний контракт купівлі-продажу. Кожна зі сторін є і продавцем і по­купцем. Загальна сума бартерного контракту визначається сторонами в єдиній валюті після внесення виправлень, зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги постачань товарів з кожної сто­рони коригуються так, щоб загальна вартість постачань з кожної сторони була однаковою. Митні збори, мита, податки кожна сторона контракту сплачує у своїй країні самостійно без взаєморозрахунків.

Бартерні контракти часто виступають як разові спробні постачання на ринок з метою визначення попиту, каналів збуту, а також при нестачі ва­лютних засобів.

Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

В залежності від обсягу зобов'язань розрізняють три варіанти зуст­річних закупівель.

Перший варіант. Він припускає, що зобов'язання зустрічної закупівлі містить контракт купівлі-продажу, в якому передбачається, що імпортер сплачує повну вартість товарів згідно з документами, що підтверджують по­ставку, а експортер приймає на себе зобов'язання купити не пізніше вста­новленого терміну зустрічні товари на всю суму експортного контракту. Імпортер визначає перелік товарів зустрічного постачання, їх основні ха­рактеристики, ціни і вимагає від експортера представлення в комплекті платіжних документів і банківської гарантії належного виконання зобов'я­зань щодо зустрічних поставок, тобто фінансового забезпечення угоди.

Сторонами укладаються основний і додатковий контракти, в яких во­ни обмінюються ролями продавця і покупця.

Другий варіант. Підписується основний контракт, згідно з яким імпортер оплачує одну частину суми коштами, а іншу — зустрічними по­ставками товару. На суму зустрічних поставок укладається додатковий контракт, що відображає основні зобов'язання імпортера по постачанню зустрічних товарів погодженої номенклатури, певної якості і рівня цін. У випадку невиконання зустрічних зобов'язань за додатковим контрак­том імпортер основного контракту зобов'язаний оплатити експортеру всю суму, що залишилася, грошима.

Третій варіант. Укладається основний контракт, згідно з яким близько половини вартості поставленого товару імпортер оплачує грошима, а части­ну, що залишилася — зустрічними поставками товарів. Але в цьому випад­ку він здійснює зустрічні поставки авансом, тобто до основної поставки. Такі зустрічні закупівлі називаються авансовими чи попередніми. Контрак­ти на основі поставки і на авансові поставки пов'язані між собою таким чи­ном, що закінчення виконання зобов'язань по зустрічному авансовому по­стачанню товарів є початком виконання зобов'язань по основній поставці.

Для захисту своїх інтересів експортер в основний контракт включає обов'язки імпортера надати фінансові гарантії виконання зустрічних по­ставок.

Імпортер захищає свої інтереси тим, що авансові поставки товарів за додатковим контрактом здійснюються тільки за наявності банківської га­рантії належного виконання зобов'язань на всю суму авансових поставок.

Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер — можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залиш­ковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і складає в за­лежності від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно 10-20% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція — це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступної переробки, складання в країні торгівельного парт­нера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого експорту.

Економічний зміст даних операцій полягає в тому, що власник сиро­вини, не володіючи потужностями для його переробки, надає її перероб­ному підприємству, що знаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, по­криття витрат, пов'язаних з переробкою, а також для забезпечення визна­ченої норми прибутку переробному підприємству.

Вартість наданої для переробки сировини і готової продукції, що заку­повується, при реалізації міжнародного контракту визначається на базі світових цін. Митний режим, застосовуваний до даних угод, передбачає звільнення сторін угоди від заходів економічного впливу держави, сплати вивізного мита, якщо під час виробничого процесу переробки митний кон­троль підтвердить, що продукція, яка підлягає вивезенню, виготовлена са­ме з визначеної в контракті давальницької сировини і відповідно до вста­новлених і погоджених норм виходу готової продукції з даної сировини.

Виплата штрафних санкцій і відшкодування збитків передбачаються в основному в товарній, а не в грошовій формі.

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експор­тер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, компенсує йо­го вартістьТьартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьо­му устаткуванні, поставленому, з розстрочкою платежу.

Метою даних операцій є: створення нових виробництв, нової про­дукції, насичення сучасним устаткуванням і технологією енергоємних га­лузей промисловості, що потребують реконструкції.

У контракті передбачаються наступні зобов'язання іноземного експортера: * поставити необхідне устаткування; *> передати супутні ліцензії на використання винаходів і ноу-хау з

виділенням їх вартості в загальній сумі;

*J* здійснити монтажні роботи;

»t* забезпечити пуск в експлуатацію;

*** навчити персонал.

У компенсаційній угоді ціни визначаються двома основними способа­ми:

а) використанням світових цін, що діють на дату підписання угоди, без наступної їх зміни до повної компенсації. Комерційні ризики при зменшенні чи збільшенні цін на компенсуючу продукцію несе відповідно покупець чи продавець устаткування. Однак сторони можуть заздалегідь визначити термін компенсації;

б) постачанням компенсуючої продукції, що здійснюється щораз за поточними цінами відповідно до кон'юнктури. Недолік цього спосо­бу — багаторазове узгодження цін і труднощі з визначенням терміну закінчення компенсації.

Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не пе­ревищують 20 млн. дол. і на термін не більше 3 років. При цьому ціни на компенсуючу продукцію встановлюються тверді і фіксуються щорічно.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років) ком­пенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн. дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продукцію у таких великих обсягах і най­частіше відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру ре­алізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода носить тристоронній ха­рактер.

Для виконання таких угод укладають контракти на постачання кон­кретного устаткування і на постачання компенсуючої продукції третій стороні, яка володіє ринком збуту, а між експортером устаткування і тре­тьою стороною укладається договір про умови погашення суми устатку­вання і вартості кредиту в міру реалізації компенсуючої продукції.

При підготовці і реалізації складної компенсаційної угоди зазвичай звертаються до міжнародної практики вибору партнерів на умовах відкритих міжнародних торгів, організації тендерних комітетів.

Електронна торгівля. Важливою рисою сучасної міжнародної торгівлі є розвиток електронної торгівлі[80, с.334-339].

Термін «Електронна торгівля» охоплює дистриб'юцію, маркетинг, продаж чи доставку товарів або послуг електронними засобами. Швидкі темпи зростання електронної торгівлі спостерігаються завдяки викорис­танню Інтернету для комерційних цілей.

Комерційна операція поділяється на три етапи:

• реклама та пошук;

• •** замовлення та оплата;

• *J* постачання.

Кожен з цих етапів може здійснюватись через Інтернет і тому розгля­дається в контексті електронної торгівлі.

Будь-який продукт, який може бути представлений у цифровому фор­маті, можливо постачати електронним способом.

До продуктів, які постачаються електронним способом, відносяться:

* комп'ютерне програмне забезпечення. Сьогодні — це основний про­дукт, який продається через Інтернет;

* * фінансові та страхові послуги;

** аудіо-відео товари (фільми, ігри та музика);

** туристичні послуги (замовлення авіаквитків та місць у готелях);

** інформаційні послуги (послуги телефонного та/або телеграфного

зв'язку, доступ до баз даних); «* телекомунікаційні послуги; •» послуги інформаційних технологій та ін.

Існують шість основних засобів електронної торгівлі: телефон, факс, телебачення, система електронних платежів та грошових переказів, елек­тронний обмін даними та Інтернет.

Найбільш універсальним інструментом порівняно з іншими засобами електронної торгівлі є Інтернет, оскільки за його допомогою більшість етапів комерційних операцій можуть бути здійснені в інтерактивному ре­жимі з однією чи декількома особами, без обмежень у часі чи просторі, та з відносно низькими витратами.

Обсяги електронної торгівлі у 2001 р. оцінювались у 40-60 млрд. дол. і вони щорічно зростають. Суттєва частка загальних обсягів електронної торгівлі припадає на США. Використання електронного засобу реалізації товарів і послуг зростає і в Європі, хоча темпи такого зростання набагато нижчі, ніж у США.

Країни, що розвиваються, далеко відстають від розвинених за технічними можливостями для ведення електронної торгівлі. Це пояс­нюється недостатнім розвитком телекомунікаційної інфраструктури, ви­сокою вартістю користування Інтернетом (середня вартість підключення до мережі Інтернет в Африці складає 75 дол. на місяць, в США — 10 дол., у Великобританії — 15 дол.), недостатністю висококваліфікованих фахівців для роботи у цій сфері.

До переваг електронної торгівлі відносяться:

* зменшення бар'єрів на шляху поширення інформації та торгівлі;

•J» забезпечення споживачів і підприємств інформацією про наявність

будь-яких у світі товарів та послуг, ціни, умови продажу, що дозволяє

їм знайти найвигідніших постачальників; «і» забезпечення постачальників оперативною інформацією про послуги

ринку, що надає можливість вести справи без створення нових

відділень та не наймаючи агентів за кордоном;

*J» полегшення зв'язку між учасниками ринку та недопущення затримки із постачанням товарів або послуг за допомогою віртуальних мага­зинів та контактних вузлів в Інтернеті;

*J« швидкість та гарантованість поставок дають можливість підприємс­твам знизити обсяги та номенклатуру запасів, що зменшує їх витрати. До недоліків електронної торгівлі, перш за все, слід віднести зменшен­ня доходів країни. Так, такі товари як книги, фільми та музичні записи можуть бути перетворені у цифровий формат, безпосередньо передані споживачеві і уникнути митних зборів. З таких товарів також важко зби­рати непрямі податки (наприклад, ПДВ, податок з продажу).

Електронна торгівля може створювати проблеми із дотриманням прав інтелектуальної власності. За відсутністю кордонів у світовій мережі еле­ктронної торгівлі, на різних територіях можуть існувати схожі торгівельні марки, що може призвести до конфліктів.

Торгівля електронними засобами призводить до виникнення право­вих питань про походження товарів, тобто, коли товари, що доставлені електронним шляхом, слід вважати «місцевими», а коли «імпортовани­ми». Неясно також, як слід діяти у випадку, коли національне законодав­ство та міжнародні конвенції, що стосуються міжнародних торгівельних операцій, вимагають наявності угод у «письмовій формі», «оригінальних» документів чи «справжніх» (зроблених рукою) підписів. Таким чином, використання електронної торгівлі вимагає не тільки технологічних рішень, але й наявності відповідного правового середовища.

Щоб допомогти урядам справитися з цими недоліками на міжнародному рівні ЮНСІТРАЛ реалізував ряд заходів, які у 1996 р. дозволили прийняти Модельний закон (Model Law) щодо електронної торгівлі. Цей закон визна­чає правила і норми щодо підтвердження дійсності та визнання контрактів, укладених за допомогою електронних засобів, встановлює правила, щодо формату та характеристик контрактів, визначає параметри дійсності елек­тронного та оригінального документу, задає вимоги щодо прийнятності еле­ктронного підпису для правових та комерційних цілей, а також сприяє вико­ристанню комп'ютерного свідоцтва в судах та арбітражних процедурах.

Розвинуті країни активно беруть участь у розробці міжнародної кон­венції щодо електронних операцій, яка базується на Модельному законі (США та ОЕСР), правил електронного обміну даними (ЕОД) в рамках контрактів та угод між торгівельними партнерами (ЕС, міжнародні ор­ганізації). ЕОД — це система управління, в якій визначено комплекс ха­рактеристик даних, що дозволяє здійснювати електронний обмін доку­ментами певного формату.

Для розвитку торгівлі за допомогою електронних способів, країнам необхідно інвестувати капітал як у матеріальні, так і у людські ресурси, здійснювати спеціальну освіту та підготовку, а також забезпечити ство­рення відповідних правових рамок.