1.5.13. Як здійснюється транснаціональне фінансування?

Одним із завдань фінансового менеджменту ТНК є вилучення коштів для фінансування зарубіжних філій.

Форми фінансування філій ТНК підрозділяються за джерелами (внут­рішні і зовнішні), за видами (позики і випуск нових акцій), строками (довго­строкове і короткострокове) і валютою (в місцевій та іноземній валюті).

Основним джерелом для фінансування зарубіжних філій є внутрішні джерела: нерозподілений прибуток, амортизація, внутрішньофірмові по­зики і випуск нових акцій. Для американських ТНК внутрішні джерела становлять 70% загальної суми фінансування. Зовнішні джерела викори­стовуються, як правило, при тимчасовій потребі в коштах. Діапазон їх ши­рокий: від позик комерційних банків в межах країни місцезнаходження філії до позик міжнародних кредитних агентств.

ТНК використовують фінансові зв'язки між своїми організаційними одиницями для оптимізації процесу фінансування своєї міжнародної діяльності, ^залучаючи зовнішні і внутрішні джерела фінансування, а та­кож використовуючи їх різновиди.

Внутрішньофірмове фінансування у вигляді позик і випуску нових акцій за рахунок внутрішніх джерел забезпечує переміщення фінансових коштів як між головною компанією і дочірніми підприємствами, так і між останніми. Через посередництво таких внутрішніх переказів ТНК здійс­нюють контроль за значною частиною діяльності дочірніх підприємств. Перевага випуску нових акцій віддається в тому випадку, якщо головна компанія хоче посилити контроль над діяльністю дочірнього підпри­ємства. В багатьох країнах, особливо в країнах, що розвиваються, місцева влада наполягає на «резервуванні» певної частки акцій за материнською компанією як гарантії того, що ТНК функціонуватиме в їх країні. Фінан­сування за допомогою внутрішніх позик використовується як механізм регулярної виплати відсотків і основної суми позики, тобто «репатріації» накопичених дочірньою компанією грошових коштів. З податкової точки зору корпорація переміщуватиме кошти таким чином, щоб мінімізувати оподаткування всієї системи. Вона може здійснити такий переказ у формі дивідендів, відсотків і винагород, а також шляхом встановлення транс­фертних цін тощо. Дивіденди, як джерело транснаціонального фінансу­вання, можуть переміщуватись як від головної компанії до філій, так і з філій у головну компанію.

Зовнішнє фінансування зарубіжних філій може здійснюватись з різноманітних джерел. Вибір джерела залежить від виду необхідних коштів. Короткострокові кошти можна отримати у вигляді або місцевої банківської позики в місцевій валюті, або євровалютної позики. На ринку евровалюта (і його частині — євродоларовому ринку) ставки з вкладів і позик котируються у вільно котированих валютах світу. Операція позики і надання в борг євродоларів здійснюється із значно меншими витратами, аніж звичайно при взаємодії банків.

Для довгострокового фінансування використовуються або міжнародні облігації (іноземні облігації і єврооблігації), або середньострокові банківські позики. Як євровалютний ринок, так і ринок єврооблігацій не піддаються державному регулюванню.

На вибір джерела фінансування ТНК впливають такі чинники: потреба в збереженні або посиленні контролю за дочірньою ком­панією;

потреба в отриманні від філій регулярних припливів фінансових коштів;

вибір об'єктів фінансування (основний або оборотний капітал); прагнення мінімізувати суми всіх податків, сплачуваних у світовому масштабі;

розвиток ділового співробітництва з національними і міжнародними фінансовими установами;

зміна відсоткових ставок валютних курсів та інших витрат фінансу­вання, котрі ТНК може розглядати як джерела фінансування; прагнення мінімізувати валютні, фінаножі та політичні ризики.