1.4.32. Що таке фінансовий дериватив?

За останні три десятиліття на фінансових ринках з'явилось багато но­вих фінансових інструментів, які отримали назву похідних цінних паперів або деривативів. Під фінансовими деривативами розуміються інструмен­ти торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до іншого фінансо­вого або реального активу. Дериватив являє собою, стандартний доку­мент, який засвідчує право та/ або зобов'язання придбати або продати ба­зовий актив на визначених умовах у майбутньому.

Якщо класичні цінні папери призначені для залучення довгостроково­го капіталу, то деривативи є засобом хеджирування, тобто страхування від цінових ризиків. Деривативи серед різних інструментів управління ризиками на фінансових ринках посідають перше місце. Умови деривативів визначаються за згодою сторін. Контракти повинні мати такі реквізити: <» назва контракту; * сторони контракту;

<« базовий актив контракту* та його характеристика (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти — для коштів; асортимент — для інших товарів); »»* ціна виконання;

<* кількість базового активу, вартість контракту, порядок оплати прода­ного базового активу (у форвардних контрактах);

•5» вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу); обсяг контракту; розмір початкової маржі; одиниця виміру ціни (у ф'ючерс-них контрактах);

*«• вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу), різновид опціону (опціон на покупку, опціон на продаж); порядок оплати прид­баного базового активу; розмір премії (для опціонів); ** термін виконання; ** відповідальність сторін; ** порядок розгляду спорів; «* адреси, підпис, реквізити банківських рахунків.

Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків розрізняють­ся чотири типи базових активів, до кожного з яких може бути прив'язаний дериватив:

«J* товари (ціна деривативу прив'язується до ціни певного товару або ру­ху індексу на групу товарів); «> акції (ціна деривативу прив'язується до ціни певної акції або руху

індексу цін на групу акцій); *> іноземна валюта (ціна деривативу прив'язується до курсу однієї або до

декількох валют);

«> відсоткова ставка (ціна деривативу прив'язується до фіксованої, пла­ваючої, комбінованої відсоткової ставки).

До числа основних похідних цінних паперів відносяться опціони і ф'ючерси на товари, цінні папери, валюту, відсоткові ставки і фондові індекси, свопи на відсоткові ставки і валюту і форвардні контракти.

При купівлі і продажу деривативів контракти обмінюються не актива­ми, а ризиками, що випливають з цих активів.

Ціна деривативів визначається рухом цін на товари, фінансові інстру­менти, індексами цін або відмінностями між двома цінами.

Контракти на деривативи закриваються шляхом розрахунку готівкою. При цьому зміна власника або поставлення означеного товару не передба­чається.

Цілями деривативу є:

* фіксація майбутньої ціни на будь-який актив вже сьогодні, що дося­гається укладанням форвардного або ф'ючерського контракту;

* обмін потоками готівки або обмін активами (свопи);

<* придбання права, але не зобов'язання на здійснення угоди (контракт

типу опціону).

За способом фінансової організації в міжнародній торгівлі деривати-вами виділяють два основних типи контрактів: контракт типу форвард і контракт типу опціонів.

Форвардний контракт — це двостороння угода за стандартною (типо­вою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базо­вий актив у визначений час на визначених умовах в майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання форвардного контракту.

Розрізняються такі види форвардів:

* товарний форвард — форвардний контракт на поставку товару;

<» форвард на акції — контракт на поставку в майбутньому акції або на­бору акцій за зафіксованою сьогодні ціною;

* форвардна відсоткова угода — контракт, згідно з яким відсоткова став­ка, котру потрібно буде заплатити або отримати в майбутньому, визна­чається при підписанні контракту;

* безпосередній форвард — контракт на обмін двома валютами за погодже­ним сьогодні курсом більш ніж за два робочих дні після його підписання. До контракту форвардного типу відносяться ф'ючерси і свопи. Ф'ючерси — це ті ж самі форварди, але які торгуються в стандартизо­ваному виді на біржах. Ф'ючерсний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначе­ний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на мо­мент укладання зобов'язань сторонами контракту.

Предметом ф'ючерсної операції є базові активи, але ф'ючерсний кон­тракт може продаватися незалежно від того, чи існують справді вказані в ньому активи в момент укладання угоди. Достатньо, щоб в ньому були вказані відсоткова ставка, валютний курс, індекс цін і т. ін.

Сенс ф'ючерсного контракту в тому, що він є строковою угодою (в ме­жах трьох місяців): існує розрив у часі між укладанням угоди і її виконан­ням. Укладаючи ф'ючерсний контракт, позичальники прагнуть застраху­вати себе від зростання відсотка і зробити ціну отримуваних позик стабільною, а кредитори — від непередбаченого зниження відсотка з по­зик, які вони надають. Відтак позичальники укладають ф'ючерсні кон­тракти на продаж, а кредитори — на купівлю ф'ючерса. При цьому кожний сподівається отримати прибуток на різниці цін в процесі їх коливань.

Привабливість ф'ючерсного контракту в тому, що коли за звичайною угодою купівлі-продажу доход однієї з сторін зумовлений збитком іншої, за ф'ючерсною угодою результати реалізації ф'ючерсного контракту мо­жуть бути різними.

Підвищення поточної ціни по відношенню до контрактної призведе:

* при повній ліквідності об'єкта угоди до явно проґавленого доходу про­давця і явного отримання доходу покупця;

* при зниженій ліквідності об'єкта угоди до імовірної втрати доходу продавця і ймовірного реального доходу покупця.

Зниження поточної ціни призведе:

* при повній ліквідності — до явно відверненого збитку продавця і явно­го реального збитку покупця;

<» при знижені ліквідності — до ймовірності відвернення збитків продав­ця і ймовірності реального збитку покупця.

У покупця домінує бажання виграти на коливаннях цін, у продавця — застрахуватись від наслідків цих коливань.

Свопи — це контракти типу форвард, в рамках яких сторони домовля­ються обмінуватись активами на основі погоджених правил.

Свопи бувають таких типів:

«І* товарні свопи — це обмін двома платежами за один товар, один з яких являє собою його оплату за поточною ціною спот, а другий — погодже­ну ціну на цей товар у майбутньому. Складається контракт на обмін до­ходами від зміни цін одного товару або індексу товарних цін на інший; <* валютні свопи — контракти, які передбачають обмін двома валютами, виключаючи платежі відсотків сьогодні і їх зворотній обмін на певну дату у майбутньому за'погодженим сьогодні курсом; •> свопи на акції — контракти на обмін доходами від акцій або індексу акцій в результаті використання фіксованої і плаваючої відсоткової ставки;

* відсоткові свопи — контракт, згідно з яким сторони обмінюються пла­тежами, що випливають з їх відмінностей у випадку фіксованих і пла­ваючих відсоткових ставок;

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (про­дати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Особливістю опціону є те, що його власник отримує право, але не зо­бов'язаний купити або продати базовий актив. Покупець опціону може відмовитись від свого права купити базові активи, а продавець не може, отримавши винагороду (премію), відмовитись від зобов'язання продавати їх, якщо виконання зобов'язань вимагає покупець опціону. Покупець опціону може продати його будь-якій третій особі, після чого продавцеві опціону потрібно буде виконати умови контракту по відношенню до ново­го його власника. Опціон стає оборотним цінним папером.

Опціони бувають таких видів:

«J» товарний опціон — контракт, який дає покупцеві право, але не накла­дає на нього зобов'язання купити або продати певну кількість товару за погодженою ціною до настання певної дати; »J» опціон на акції — контракт на поставку або отримання певної акції або

набору акцій на визначену дату у майбутньому на умовах опціону; •> валютний опціон — контракт, який дає на умовах опціону право купи­ти або продати валюту за погодженим курсом протягом часу; <* відсотковий опціон — контракт на поставку або отримання певного відсоткового доходу на обумовлену суму в майбутньому на умовах опціону.

За механізмом виконання існують два різновиди опціонів: «амери­канський», котрий можна реалізувати протягом усього строку контракту, і «європейський», котрий реалізується лише на визначену заздалегідь дату.

Опціон на купівлю називається опціон «колл», опціон на продаж —»пут».

Метою угоди купівлі-продажу опціону може бути або спекуляція на різниці в курсах, або хеджирування, зниження ризику, пов'язаного з падінням ціни на цінні папери.

Позиції покупця опціону «колл» (котрий очікує підвищення курсу акцій) і продавця (котрий очікує зниження курсу) можуть бути такими (за умови контрактної ціни на акцію — 100 дол. і премії — 10 дол.):

а) якщо поточна ринкова ціна буде нижчою від контрактної (напри­клад, 85 дол.), то покупець відмовиться від купівлі акцій, оскільки він зможе купити на ринку акції по 85 дол., що разом зі сплаченою премією становитиме 95 дол. замість 100 дол., тобто отримає прибуток 5 дол. Про­давець в цій ситуації отримає прибуток (премію) 10 дол. Цей прибуток бу­де стабільним, поки поточна ціна буде нижчою 100 дол.

б) Якщо поточна ціна дорівнюватиме контрактній ціні плюс премія (110 дол.), то покупець опціону «колл» покриє витрати з премії, але при­буток не отримає. Результат операції для нього полягатиме в тому, що він уникнув ризику, пов'язаного з падінням курсу акцій.

в) В інтервалі ціни від 100 до 110 дол. результат продавця, в міру підвищення ціни, поступово погіршуватиметься, а результат покупця — підвищуватиметься. При перевищенні поточною ціною рубежу в 110 дол. збиток продавця у вигляді пропущеного прибутку зростатиме.

Позиції продавця опціону «пут» (котрий очікує підвищення курсу) і покупця «пут» (котрий очікує зниження курсу) можуть бути такими:

а) якщо поточна ринкова ціна дорівнює контрактній і вище, то доход продавця буде стабільним і максимально можливим (10 дол. премії);

б) в інтервалі від 90 до 100 дол. доход продавця опціону «пут» змен­шується пропорційно зниженню втрат покупця.

в) нижче 90 дол. відбувається збільшення розміру упущеного доходу пропорційно зростанню реального доходу покупця.

Отже, при опціоні «колл» зміни прибутку і збитків відбуваються при підвищенні ціни акції, а при опціоні «пут» — при зниженні ціни акції.

В опціонній операцн ризикують обидва учасники, але покупець опціону ризикує дещо менше, ніж продавець опціону, оскільки він має право вибору: покупець купує або не купує акції, і його втрати виразять­ся лише в розмірі премії. Втрати продавця мають характер упущеного до­ходу (прибутку), оскільки, продавши свої акції за опціонним контрактом, він позбавляється можливості отримати курсовий прибуток шляхом про­дажу цих акцій на спотовому ринку за більш високою ціною.

Учасники опціонних операцій зменшують ризик шляхом різноманіт­них методів хеджирування, наприклад, шляхом стелажної операції. Суть стелажної операції полягає в тому, що одночасно придбаваються опціон «колл» і опціон «пут» на одні і ті ж самі акції за однією і тією ж ціною й однаковими датами закінчення контрактів. Виконується ж один з двох опціонів в залежності від рівня ціни акцій.