logo
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА Козак

1.4.25. Які відомі етапи розвитку світових фондових ринків?

Розвиток світових фондових ринків пройшов 4 етапи.

Перший етап охоплює період з 1860-го до 1914 pp. На цьому етапі бурх­ливо розвиваються національні фондові ринки, поширюється міжнародне переміщення капіталів, починає формуватись глобальний ринок капіталів.

На формування світового фондового ринку в цей час вплинули такі чинники: »t» зміна структури і складу позичальників на ринку капіталу. У 1870 р.

на світовому ринку 60% іноземних запозичень припадало на урядові

позики, ав!914р. — менше 30%. Зростає роль приватних позик (збіль­шується емісія корпораціями акцій та облігацій); •• виробничий характер переважної частини запозичень; ** переважно довгостроковий характер здійснюваних запозичень; •• зростання взаємодії учасників фондового ринку; *• впровадження новітніх засобів комунікації і зв'язку; »* становлення фондових бірж в якості ключового елементу світового

ринку капіталів.

Другий етап охоплює період з 1920 р. до 1945 р. На цьому етапі почи­нається розпад світового фондового ринку і зникнення умов забезпечен­ня розвитку світового ринку капіталів у довоєнний час.

Після І світової війни змінюється розстановка сил на світовому ринку капіталів. Країни Західної Європи перетворюються з експортерів в імпор­терів капіталу.

Головним кредитором на світовому ринку капіталів стають США. Од­нак наприкінці 20-х років експорт капіталу зі США у зв'язку з еко­номічним піднесенням уповільнився. На фондовому ринку США зрос­тання котировок акцій (індекс Доу-Джонса) з 1924-го до 1929 р. становив 300%. Американські банки втрачають інтерес до західноєвропейського ринку. Потік приватного капіталу спрямовується на американський ри­нок, що погіршило фінансовий стан (аж до банкрутства) західноєвро­пейських банків, залучених до міжнародних операцій. Внаслідок цього американські банки зіткнулись із серйозними фінансовими труднощами, оскільки вони позбавились стабільних джерел надходження коштів в ра­хунок погашення раніш наданих кредитів західноєвропейським банкам.

Світова економічна криза 1929-1933 pp. і введення валютних обме­жень з поточних і капітальних операцій на початку П-ї світової війни при­звели до дезінтеграції світового фондового ринку.

Третій етап охоплює період з 1945 р. до 1972 р.

Розвиток валютних і фінансових відносин визначили Бреттонвудські угоди 1944 р.

Міжнародний рух капіталу в перші повоєнні роки здійснювався пере­важно по державних каналах, а переміщення приватного капіталу знахо лилось під жорстким державним контролем. Через жорсткі валютні обме­ження міжнародна діяльність національних ринків капіталів практично була відсутньою.

Формування світового ринку капіталів пішло шляхом розвитку евро­валютного ринку, ринку єврооблігацій.

Світовий фондовий ринок на цьому етапі був представлений двома рівнями:

* на верхньому рівні функціонував облігаційний ринок;

»»» на нижньому — діяли замкнуті, відособлені національні ринки, на ко­трих операції з цінними паперами жорстко регулювались збоку націо­нальних органів.

Однак ступінь «прозорості» кордонів між світовими і національними фондовими ринками поступово підвищується, що свідчить про прояв гло­балізації ринку капіталів.

Четвертий етап охоплює період з 1973 р. і понині. В цей період відбу­ваються радикальні перетворення національних фондових ринків розви­нутих країн: <» створюється ринок банківських послуг;

* ринок державних запозичень;

»І» ринок корпоративних цінних паперів.

Фактично йдеться про «фінансову революцію», складовою частиною якої стали:

* дерегуляція фінансових операцій всередині країни;

•І* лібералізація національних режимів в частині руху довгострокових

капіталів; •З» формування активної ринкової грошово-кредитної політики.

Політика дерегулювання і лібералізації створила умови для інтеграції національних фондових ринків, розширення масштабів операцій на них і переливання приватних капіталів між країнами. Створився тісний взає­мозв'язок між світовими фондовими ринками провідних країн.

Змінюється модель проведення фінансових операцій: банки втрача­ють свою роль в якості головних фінансових посередників, поступаючись місцем фондовому ринку.