5.3. Економіка Польщі

Місце в світовій економіці

У світовому масштабі Польща не виділяється ні розмірами території та насе­лення, ні економічною потужністю. Але на теренах Європи її ресурсний по­тенціал, економічна й політична роль досить помітні. За європейськими мірила­ми вона знаходиться серед найбільших держав за площею (майже дорівнює розмірам Німеччини) і чисельністю населення (ненабагато поступаючись Іспанії). Але більш важливою є економічна роль Польщі в Європі. Польща — це постсоціалістична країна, що має найбільш яскраві досягнення в перебудові еко­номіки на ринкові засади. На відміну від Китаю, що продовжує дотримуватися соціалістичної моделі розвитку, Польща першою з колишніх соціалістичних країн рішуче відкинула комуністичну ідеологію і принципи соціалістичного гос­подарства. «Шокова терапія» в реформуванні економіки прийняла в Польщі найбільш виразні форми.

Особливо помітна роль Польщі в Центральній Європі, де вона виступає стрижнем інтеграції в рамках Митного Центрально-Європейського союзу (щ-Ф-ТЛ). Польща багато де в чому є взірцем для інших країн Центральної та Східної Європи, а також для України в процесі здійснення економічних реформ.

Польща є членом НАТО, ОЕСР, СТО, а в 2004 році стане повноправним чле­ном ЄС. З одного боку, це є свідоцтвом значної уваги, яка приділяється Польщі розвинутими державами. З іншого боку, це вносить певні корективи в ук­раїнсько-польські стосунки. Польща перетворюється на особливого сусіда, який буде діяти за правилами організацій, членом яких вона є (наприклад, встановлен­ня візового режиму, більш жорстких митних нормативів тощо). Водночас Ук­раїна сподівається на підтримку з боку Польщі щодо інтеграції в ЄС.

Республіка Польща: коротка довідка

Територія..................................................... 312,6 тис. кв. км

Населения (2000 p.)...................................... 38,8 млн. чол.

Столиця.................................................... Варшава

ВВП (за поточним курсом, 1998 р.).................. 159млрд. дол.

ВВП (за ПКС, 2000 р.).................................. 326млрд. дол.

ВВП на душа населення:

за поточним курсом.............................. 4 088дол.

за ПКС............................................... 8402дол.

Експорт (2000 р.)......................................... 28,4 млрд. дол.

Імпорт (2000 р.).......................................... 42,7 млрд. дол.

Зовнішній борг (2000р.)............................... 57 млрд. дол.

Рівень безробіття (1999р.)............................. 12%

Національна валюта..................................... злотий

Курс до долара............................................ З зл./ дол.

За рівнем економічного розвитку Польща знаходиться у третій десятці євро­пейських держав. На світових ринках вона відома як постачальник вугілля, чор­них і деяких кольорових металів, тканин, продукції сільського господарства та харчової промисловості. Польща посідає перше місце в Європі за видобутком вугілля та за його експортом. Вона здійснює досить значні обсяги поставок у західноєвропейські країни картоплі, м'яса, молока, городніх та ягідних культур. За виробництвом картоплі Польща займає перше місце в світі.

Структура і динаміка розвитку економіки

Соціально-економічні трансформації, що відбуваються в Польщі з 1990 року, переорієнтація економіки з ринків РЕВ на світові ринки спричинили досить суттєві зміни в структурі народного господарства країни. Найважливішим стало різке падіння частки промисловості, незважаючи на те, що в структурі ВВП вона займає 36%. Продукція польської важкої індустрії, особливо машинобудування, в колишніх соціалістичних країнах Європи, на які вона майже цілком орієнтувалася, сьогодні не затребувана через глибокі структурні зміни й кризові ситуації в економіці цих країн. На ринках західноєвропейських країн продукція польської промисловості зустрічає жорстку конкуренцію, якої вона не витримує. За перші десять років економічної пе­ребудови число зайнятих в машинобудуванні скоротилося вдвічі.

Структура економіки Польщі в 1999 р. (%)

[Джерело: www.odci.dov |сіа|, р. 232.]

Структурні зміни в промисловості відзначаються найбільшою глибиною. По­при різкого падіння частки машинобудування, скоротилася також частка текс­тильної промисловості. Промисловість в цілому залишається енергомісткою, а ма­шинобудування — металомістким. Машинобудування, яке раніше було доміную­чою галуззю промисловості, сьогодні поступається паливно-енергетичній і хар­човій галузям. Підвищилася частка чорної й кольорової металургії, коксохімії.

Основою польської енергетики є кам'яне й буре вугілля, що видобувається в кра'їні. Нафта майже цілком (на 98%) імпортна; вона надходить з Росії нафто­проводом «Дружба» та з родовищ Північного моря (англійських, норвезьких). З пуском до ладу нафтопроводу Одеса-Броди Польща буде мати ще одне (закав­казьке) джерело постачання нафти. Газ також переважно російський, своїми по­кладами газу Польща забезпечує себе лише на третину.

Виплавка чорних металів скоротилася в 90-ті роки, проте Польща в цілому за­безпечує себе чавуном і сталепрокатом і навіть їх експортує. Залізна руда імпор­тується з України, Росії й Бразилії. Кольорова металургія представлена, перш за все, виплавкою міді й срібла, за обсягами яких Польща посідає перше місце в Європі.

В машинобудуванні все ще досить велика частка металомістких видів вироб­ництва — шляхо-будівельної техніки, турбін та котлів, шахтного обладнання, об­ладнання для хімічної промисловості. Це — старі галузі машинобудування, які були створені в соціалістичні часи й орієнтувалися на ринки РЕВ. Поступово ви­никають нові, сучасні галузі, в основному, із залученням іноземного капіталу. До них належать електротехнічне машинобудування, електроніка і особливо ав­томобілебудування, яке розширюється завдяки капіталу таких фірм, як «Фольк­сваген», «Опель», «Деу», «Судзукі».

В хімічній промисловості переважають галузі неорганічної хімії, що працю­ють на власній сировині (вугілля, сірка, кухонна сіль). Виділяється виробництво сірчаної кислоти, суперфосфату й азотних добрив.

Легка промисловість працює тепер переважно на внутрішній ринок, від чого обсяги виробництва, особливо в текстильній промисловості, різко скоротилися.

Харчова промисловість Польщі має добрі традиції й відома на ринках Східної та Західної Європи. Особливо виділяється продукція молочної промисловості, а також цукрова, борошномельна, м'ясна.

Сільське господарство Польщі ґрунтується на малоземельних і середньозе-мельних господарствах. Продуктивність землеробства й тваринництва значно нижча, ніж в країнах Західної Європи. В структурі сільського господарства пере­важає тваринництво (дві третини товарної продукції); особливо домінує свинар­ство й велика рогата худоба молочного напрямку.

В рослинництві головують пшениця й жито, картопля, цукровий буряк.

Серед країн Західної і Центральної Європи (тобто без СНД) Польща посідає третє місце за збиранням зерна й рапсу, четверте — за цукровим буряком й надо­ями молока, друге — за поголів'ям свиней, а на першому в світі, як вже зазначало­ся, — за збиранням картоплі.

В сфері послуг провідними галузями є внутрішня й зовнішня торгівля, транспорт, будівництво, побутові послуги. За роки реформування підвищилася роль кредиту, який все більше обслуговує приватний сектор. Успішно розвива­ються такі види послуг, як іноземний туризм, готельний бізнес, громадське хар­чування (ресторани, кав'ярні тощо).

Динаміка економічного розвитку Польщі формувалася під впливом «шоко­вої терапії». В 1990-1991 pp. відбувся глибокий спад економіки. Продукція про­мисловості скоротилася на третину. Інфляція злотого в 1990 р. становила 586%, в 1991 р. — 70%; високою вона залишалася й надалі, хоча ЇЇ темпи поступово спа­дали. З 1992 р. почалося піднесення економіки. В 1994 р. «передшоковий» рівень було досягнуто.

Динаміка ВВП Польщі

[Джерело: Статистичний щорічник України за 2000 рік. С. 551, 553.]

Проте не всі галузі народного господарствалися однаково успішно. В сільсь­кому господарстві спостерігається тривалий застій, обсяги його продукції навіть наприкінці 90-х років не досягли дореформеного рівня.

Динаміка обсягів валової продукції промисловості і сільського господарства Польщі (1990 р. = 100%)

[Джерело: П. Эбергард. Результаты общественно-экономических преобразова­ний в Польше и Украине].

Наприкінці 90-х років і на початку нового століття темпи зростання макро-економічних показників Польщі дещо уповільнилися. Проте відбувалися важ­ливі якісні й структурні зміни в економіці.

Особливості внутрішньої економічної політики

Сучасна економічна політика Польщі започаткована відомою «програмою Бальцеровича» (1990 рік), якою закладені основи розвитку ринкового господар­ства країни, подолання кризового спаду економіці. Завдяки згаданій програмі за­безпечуються динамічні позитивні зміни, вживаються активні зусилля інтегру­вання до європейських економічних та військово-політичних структур.

Як вже відзначалося раніш, Польща поряд з Угорщиною, Чехією та Сло­венією відноситься до числа постсоціалістичних країн, в яких ринкові реформи відбуваються найбільш успішно. Цей фа^т визначається всіма міжнародними ор­ганізаціями й експертами. Незважаючи на ряд негативних наслідків методу «шо­кової терапії», Польща досить швидко змогла виправити становище і досягати значних успіхів в економічному зростанні.

Ринкові перетворення, призвели, з одного боку, до хаосу і нестабільності в умовах життя населення, а з іншого — до необхідності адаптації людей до рин­кового середовища, в якому можна повніше і більш вільно реалізувати власні інтереси і здібності. Іншими словами, в новому (ринковому) середовищі з'явився новий імпульс для пошуку шляхів спочатку для виживання, а потім для самост­вердження. В ринковому середовищі багатьом довелося вносити корективи у свій побут, погоджуючи їх з доходами і загальними тенденціями у сфері споживання з появою нових товарів і розширенням сфери послуг.

Нарощування темпів ринкового реформування, особливо вже в 1993-1996 pp. призвело до посилення реструктуризації виробничих процесів з метою підвищен­ня його ефективності. Це явище пояснюється такими основними показниками: •J* по-перше, промислове виробництво зростало швидше у порівнянні із зрос­танням доходів;

*«* по-друге, емпіричні дослідження свідчать, що рівень виробництва підвищу­вався швидше в тих секторах, в яких відзначалась більш висока стартова про­дуктивність праці, або в тих, в яких відзначалось більш швидке підвищення продуктивності праці;

•J* по-третє, зростання продуктивності праці (17% в 1994 р.) значно перевищува­ло рівень, котрий можна було віднести на рахунок виключно технічного про­гресу. Причому перелом настав навіть в польському суднобудуванні. Експорт трьох найбільших польських судноверфів становив у 1995 р. майже 1 млрд. дол. США, а на сучасному етапі вони можуть мати замовлення 100 нових су­ден, оскільки ця сфера становить Польщу на четверте місце у світі за кількістю замовлень на будівництво суден.

За умов реструктуризації рівень безробіття проявляє постійну тенденцію до падіння — від рекордного рівня 17% у 1993 р. до 14,6% в 1995 р. Це пояснюється в значній мірі пришвидшенням зростання інвестицій (з рівня 2,8 до 2,9% в 1992 році і відповідно до (в середньому) 10% в 1994-1995 роках).

В цей період систематично зміцнювався приватний сектор, а в подальшому стимулом в цій галузі є введення довгоочікуваної програми загальної привати­зації. Ця програма передбачає приватизацію 514 підприємств через трансферт акцій в п'ятнадцять національних інвестиційних фондів, свідчення про частку яких будуть передані інвесторам на заміну субсидованих гарантій. Приватний сектор забезпечив майже 65% ВВП в 1996 р. завдяки понад 2 мільйони приватних підприємств, в яких понад 200000 діють на міжнародних ринках. З середини 1996 р.

близько 70 товариств котирується на Варшавській біржі цінних паперів при капіталізації ринка, що становить близько 7 млрд. дол. США.

В 90-х роках спостерігався динамічний ріст експорту, незважаючи на значне реальне, а останнім часом і номінальне зростання вартості національної грошової одиниці Польщі — злотого. Останнє ж, на думку експертів, може дещо негативно вплинути на збереження конкурентоспроможності. Однак зовнішні перешкоди для подальшого зростання експорту мінімізуються значними іноземними капіта­ловкладеннями. Причому Сполучені Штати Америки є найбільшим інвестором.

Економічний і фінансовий стан Польщі був підтверджений поверненням країни на міжнародні фінансові ринки. В середині 1995 р. Польща вперше отри­мала найвищі кредитні ставки, а також інші міжнародні визнання.

Нині Польща успішно продовжує свій шлях до демократії, до справжньої ринкової економіки і до вільного підприємництва в рамках рівноправних форм власності. Протягом 90-х років минулого століття вона вирішила ряд проблем, інші залишились невирішеними, але в той же час з'явилось багато нових. Одне з них — масове безробіття та зростаюча внутрішня заборгованість. Панує загальне переконання, що за час реформ можна було досягти значно більше при значно меншій суспільній болісності реформ. За цих умов для уряду вузловим питанням є зниження суспільних витрат, пов'язаних з реформуванням.

Саме життя, хід реформ продиктували необхідність підготовки програми, яка врахувала б тенденції, які притаманні світовій економіці, спостерігаються в науці й техніці, в демографічних процесах. Така програма повинна була передбачити виклики майбутньому, зміцнити позитивні процеси проведених вже реформ. Іншими словами, настав час, коли Польщі потрібна була сучасна перспективна стратегічна концепція урівноваженого розвитку. Такою і стала стратегія «Поль­ща 2000. Нова економічна стратегія», підготовлена урядом.

Стратегічна концепція урівноваженого розвитку враховує такі пріоритети: •J* швидке економічне зростання; «!« системну макроекономічну стабілізацію; * поліпшення умов життя.

Згадана стратегічна концепція в цілому реалізується успішно, завдяки чому небачене зростає імідж цієї країни в Європі і у світі.

Показником стану економіки, як відомо, є обсяги динаміки інвестицій. Значні розміри інвестицій свідчать, як правило, про здійснювану модернізацію виробничого потенціалу, використання нових технологій, вдосконалення ор­ганізації тощо. І навпаки, невеликі інвестиції вказують на відсутність перспектив для розвитку. Зростання інвестицій справедливо розцінювати як головну переду­мову виходу країни з економічної кризи.

Так, обсяги інвестицій в національну економіку Польщі після істотного падіння її в 1990-1991 pp. поступово зростали, а в 1994 р. розпочався своєрідний інвестиційний бум, що триває і понині. В 1997 р. розмір інвестицій удвічі пере­вершив рівень 1990 р. Причому основні обсяги інвестицій були спрямовані у при­ватний сектор економіки.

Як видно з наведеної таблиці, протягом аналізованого періоду спостерігалась позитивна динаміка національного доходу, що свідчить про наявну можливість у країні до поліпшення добробуту населення. На першому етапі ринкових перетво­рень реальна заробітна плата в 1992 р. була на 25% менше, ніж у 1989 р. Потім розпочалось поступове піднесення. В 1996-1997 pp. середня реальна заробітна пла­та збільшилась на 10% і наблизилась до рівня найкращого року до початку рефор­мування суспільно-економічного ладу, не говорячи вже про те, що поліпшилась якість продуктів і зник дефіцит продовольчих і промислових товарів. Більше того, спостерігалось значне зростання середнього місячної заробітної плати в доларовому еквіваленті, а саме: 1989 р. - 69 дол., 1990 р. - 149 дол., 1992 р. - 195 дол., 1994 р. -250 дол.,1996 р. - 304 дол., 1997 р. - 320 дол., в середині 1998 р. - 380 дол.

Динаміка національного доходу та інвестицій (%)

[Джерело: П. Эбергард. Результаты общественно-экономических преобразова­ний в Польше и Украине. «Экономика Украины», 1999, №4, с. 82,83, 84.]

Таким чином, можна стверджувати, що здійснення радикальних соціально-економічних реформ призвело в цілому до підвищення рівня життя польського народу, хоча і супроводжувалось значною майновою диференціацією. Вва­жається, що рівень життя 1/3 сімей в Польщі залишається надто низьким і є гіршим у порівнянні з тим, яким він був у 80-х роках.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що суспільно-економічні пе­ретворення в Польщі призвели до позитивних зрушень. Незважаючи на стартові труднощі і деякі помилки, кінцевий результат свідчить про незаперечний успіх ринкових реформ. Динамічний розвиток в 90-х роках зробив Польщу зовсім іншою країною, ніж вона була наприкінці 80-х років, коли її економіку вразила глибока економічна криза. Водночас слід констатувати, що в Польщі середньодушовий об­сяг національного доходу в 2 рази є меншим, ніж в найбідніших країнах Європейсь­кого Союзу — Греції і Португалії, які, до речі, в 1950 р. були значно біднішими ніж Польща. Таку спадщину залишила польському народу неефективна господарсько-економічна система, що панувала на його землі протягом декількох десятиліть.

Зовнішньоекономічна політика

Слід відзначити, що зовнішньоекономічна діяльність Польщі традиційно відігравала велику роль у розвитку господарства. Однак після другої світової війни вона була зорієнтована переважно на країни соціалістичного табору, в яких не надавалось належного значення ринковим відносинам. Саме тому сучасні по­казники зовнішньої торгівлі з постсоціалістичними країнами виявились невисо­кими. У зовнішньоторговельному балансі країни на них припадає понад 40% се­редньорічного товарообігу, на західноєвропейські країни — близько 50%, реш­та — на країни, що розвиваються.

Динаміка зовнішньої торгівлі Польщі (млрд. дол.)

[Джерело: Статистичний щорічник України за 2000 рік. С. 565].

Наразі головними статтями експорту є продукція машинобудування (43%) — це морські судна; гірничошахтне обладнання, автомобілі, устаткування для цук­рової та хімічної промисловості, кокс. Експортуються також вугілля, мідь, срібло. Сировина становить 14% експорту, на сільськогосподарські та харчові продукти припадає 10% обігу, на продукцію легкої та целюлозно-паперової промисло­вості — 8%, на будівельні послуги — 5%. Вважається, що лише 30% польських то­варів є конкурентоспроможними на світовому ринку, у тому числі й на євро­пейському ринку.

Імпортує Польща паливо, металургійну сировину, хімічні продукти. Щорічний імпорт нафти становить 15 млн. т., нафтопродуктів — 3,5 млн. т., газу — 7,5 млрд. м³. Імпортуються також алюміній марганцева та хромова руди, нікель, рідкісні метали, целюлоза, каучук, вовна, пиломатеріали. Металургійна промисловість споживає щорічно 17 млн. т. імпортної залізної руди і 1,5 млн. т. імпортного чавуну.

На думку польських фахівців, в галузі зовнішньоекономічної політики цієї країни належить зробити істотні корективи. Зокрема, досить переконливо дово­диться необхідність здійснювати нову стратегію експорту. Йдеться, зокрема, про те, що радикальне збільшення експорту мусить розглядатись як одна з основ­них умов економічної безпеки і стабільності Польщі. Наразі польська зовнішня торгівля вважається такою, що надмірно концентрується на Європі.

В літературі є чимало високих оцінок досягнень Польщі у реформуванні своєї зовнішньої торгівлі. І підстав для цього є чимало. Проте визнається також, що за останнє десятиліття ситуація у зовнішній торгівлі Польщі викликає серйозну стурбованість. Відсутність рівноваги в товарообігу є настільки суттєвою, що країні може загрожувати валютна криза/оскільки дефіцит зовнішньої торгівлі в 2000 р. досяг 14 млрд. дол., а від'ємне сальдо рахунку поточних операцій — 7,5-8%. За та­ких умов збереження валютної стабільності — справа надто важка.

В чому причина такої ситуації?

Справа в тому, що в ході реформи валютна стабільність Польщі підтримува­лася за рахунок коштів від продажу за рубежем акцій і часток польських підприємств, а також завдяки іноземних інвестиціям. Однак не можна не врахо­вувати, що через два-три роки приплив іноземної валюти за рахунок вказаних джерел значно зменшиться і можливість фінансування дефіциту рахунку поточ­них операцій також різко зменшиться. Тому єдиним правильним рішенням даної проблеми може стати радикальне збільшення експорту.

В ході реформ розвиток зовнішньої торгівлі, по суті, було віддано під владу ринковим механізмам. Сталась значна лібералізація імпорту, а внутрішній ринок був майже повністю відкрито товарам Європейського союзу. Польська економіка виявилася не готовою до цього, оскільки конкурентоспроможність польських то­варів відставала від потреб ринка. Це призвело до того, що наразі частка експорту в створенні національного доходу становить не більше 20%, тоді як в Чехії — 47, Словенії — 55, Ірландії — 76%. При цьому експорт на душу населення в Польщі не перевищує 700 дол., в Угорщині — 1800, Чехії — 2200, Словенії — 4200 дол.

Найбільш урівноваженими у зовнішньому торгівельному обігу виявились електротехнічна галузь, машинобудування, хімічна промисловість, тобто галузі, які визначають нині конкурентоспроможність всієї промислової структури Польщі. Хоча сільськогосподарський потенціал є одним з найбільших в Європі, проте продаж продукції цієї галузі, експортованої на зовнішній ринок, зріс за минуле десятиріччя всього на 1 млрд. дол. А Голландія, чиї земельні ресурси в 10 разів менше польських, експортує на світові ринки продовольства та інших сільськогосподарських товарів на ЗО млрд. дол. Лише вартість експортованих Голландією овочів і фруктів у 2,5 рази більше, ніж весь польський сільськогоспо­дарсько-продовольчий експорт.

Отже, навіть вже відзначеного достатньо, щоб зрозуміти злободенність вирішення питання про необхідність зміни стратегії підтримки експорту з боку держави. На перший погляд видається дивним те, що навіть більш сильні приват­новласницькі традиції у Польщі у порівнянні з Україною, наприклад, не змогли гарантувати цій країні можливість уникнути розбалансування експорту й імпор­ту. Виявляється, що справді не виправданою була надмірна лібералізація зовнішньої торгівлі. А це значить, що така лінія у сфері зовнішньої торгівлі не бу­ла достатньо обґрунтованою з наукової точки зору.

Нарощування дій в напрямку зміни стратегії підтримки державою повинно торкатись не лише сфери виробництва, але й фінансової системи підтримки, інформації, прийняття відповідних правових актів, їх гармонізації з відповідними документами Євросоюзу, консалтинга та перепідготовки кадрів тощо. Для вирішення перерахованих проблем уряд ухвалив комплексну програму.

Важливу роль у зовнішньоекономічній діяльності Польщі відіграють прямі іноземні інвестиції (ПИ). У зв'язку з цим не можна не відзначити ту велику ува­гу, яку виявляють суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності цієї країни до про­блеми залучення ПИ в польську економіку.

З початку 90-х років приплив прямих іноземних інвестицій в Польщу (в країни Центральної і Східної Єйропи в цілому) характеризується високою ди­намікою зростання.

Протягом останніх років Польща є лідером у залученні іноземних вкладень. В 1999 р. її питома вага становила 45% всіх ПП країн ЦСЄ. Великий вплив на надходження ПП справили реалізація програми приватизації за участю інозем­них інвесторів, усталене економічне зростання (з 1992 p.), відносно велика місткість внутрішнього ринка.

Основна частка іноземних інвестицій (близько 60%) надходила в регіон ЦСЄ з держав-членів Євросоюзу. Список найбільш активних держав-інвесторів в Польщі очолювали Німеччина і США.

На території кра'ш ЦСЄ свої виробництва розмістили транснаціональні кор­порації (в тому числі в Польщі ЗО з 100 найбільших ТНК світу), регіональна стра­тегія яких часто пов'язана з планом раціоналізації виробництва в європейському масштабі. Особливо широко представлені в Польщі світові велетні автоіндустрії: концерни «Фольксваген», «Фіат» та ін.

Протягом останніх років у зв'язку з приватизацією банків в країнах ЦСЄ, особливо в Чехії і Польщі, значно зріс приплив іноземного капіталу у сферу фінансів і страхових послуг. Щодо сільського господарства, видобутку корисних копалин, будівництва, охорони здоров'я та ряд інших галузей, то вони не приваб­люють іноземних інвесторів.

На тлі залученого іноземного капіталу інвестиції країни ЦСЄ за рубежем ви­глядають дуже скромно — в 1999 р. вони становили 4,2 млрд. дол.

Іноземний капітал сприяв пожвавленню економіки країн ЦСЄ, особливо Поль­щі. На думку авторитетного центра економічних досліджень, в 2001-2005 pp. ПІІ в регіоні ЦСЄ зростуть приблизно на 50%. Найбільш привабливими для іно­земного капіталу залишаться Польща, Угорщина і Чехія. В умовах лібералізації торгівлі тільки поліпшення конкурентних позицій дозволить країнам ЦСЄ посісти гідне місце у світовій торгівлі.

Підприємства з іноземним капіталом завдяки високому рівню конкурентос­проможності вироблюваної продукції, а також доступу іноземної збутової мережі посіли домінуючі позиції: їх частка, наприклад, становить 70% зовнішньоторго­вельного обороту Угорщини, понад 50% — Польщі. Протягом останніх декількох років згадані раніш спільні підприємства є найбільшими експортерами авто­мобілів з країн ЦСЄ.

Завдяки іноземним вкладенням капіталу відбулось істотне поліпшення товар­ної структури експорту. Це виявилось у підвищенні частки машин, устаткування, транспортних засобів як в загальному обсязі, так і у вивезенні в розвинуті країни.

Інтенсивний приплив ПІІ виявився однією з причин динамічного розвитку імпорту та поліпшення його структури. Зокрема, в імпорті зросла частка машино-технічних виробів, в тому числі капіталомістких і високотехнологічних. В 1999 р. частка устаткування і транспортних засобів в імпорті становила в Польщі 38%.

Приплив іноземного капіталу створив для всіх країн ЦСЄ нові проблеми, які пов'язані із дотриманням національної безпеки. А це і є одним з суттєвих нега­тивів присутності іноземного капіталу в цих країнах. Так, за останні роки зросла залежність розвитку їх економік від зміни кон'юнктури в країнах Євросоюзу, від діяльності і рішень транснаціональних компаній. Справа в тому, що тепер бан­крутства, злиття і поглинання найбільших фірм світу мають великий вплив на соціально-економічне становище в країнах ЦСЄ.

Всі ці та інші проблеми, які пов'язані із залученням іноземного капіталу в національну економіку Польщі, як і ті, котрі зумовлені наданням капіталу іншим країнам, потрібно ретельно вивчати і на цій підставі робити аргументовані рішення. Цього вимагає суперечлива природа ринку.

Особливості ділової етики

Історичний розвиток польської нації спричинив досить помітний вплив на національний характер поляків, на ментальність польських бізнесменів. Найха­рактернішою рисою поляків є їх беззавітний патріотизм, який іноді набуває форм націоналізму. Поляки з гордістю згадують кращі часи своєї історії й дуже болісно сприймають прояв хоч якої-небудь зневаги до своєї країни. Тому іронічні вислов­лювання щодо Польщі поляками сприймаються образливо; відпускати жарти з цього приводу партнерові недоречно. Гордість за свою славетну, хоч і минулу історію заформувала своєрідну поведінку поляка, яку іноді називають «польсь­ким гонором». В контактах з іноземцями поляк намагається підкреслити, що йо­го нація нічим не поступається перед іншими. Ця, в цілому зрозуміла й виправда­на позиція набуває іноді загострених форм, коли польський політик чи бізнесмен вбачає зневагу до себе з боку іноземного партнера через, як йому здається, при­ниження його національності. В той же час, поляки деяких випадках ставляться до інших націй з позицій «національного аристократизму». Ця риса може завади­ти здійснення ділових переговорів.

На відміну від східних і південних слов'ян поляки більш схильні до методич­ного й пунктуального виконання угоди. В цьому відношенні вони тяжіють до моноактивних культур. Проте, на відміну від німців, поляки більш відверті, кра­ще спілкуються з партнерами у неформальних обставинах. Польський бізнес­мен — людина слова. Порядність у стосунках з партнером є однією з найваж­ливіших цінностей для поляка.

Багато рис польського менталітету зформовано під впливом католицької церкви, позиції якої в польському суспільстві дуже сильні. Серед позитивних рис слід, насамперед, відзначити чесність, благородство у відносинах з іншими людь­ми, сумлінність в праці.

До негативних рис можна віднести негнучкість, впертість у відстоюванні своїх позицій, поглядів, ідей, що часто шкодить діловим стосункам.

В цілому ж поляки — надійні ділові партнери, що доброзичливо ставляться до співробітництва з українцями.

Інтереси України в Польщі

Без перебільшення можна стверджувати, що інтереси України в Польщі є так само різноманітними, як і інтереси Польщі в Україні. Вони — імператив сьогоден­ня. Хоча на різних етапах історичного розвитку цих двох країн також економічні інтереси між ними існували. Характер же стосунків між цими країнами був різним, вони визначались конкретними життєвими потребами. Характер же та інтен­сивність сучасних інтересів обох країн, звичайна річ, зумовлюються необхідністю розвитку і вдосконаленням співробітництва в різних сферах суспільного життя.

Можна розпочати висвітлення поставленого питання хоча б з того, що і Поль­ща, і Україна крокують шляхом ринкового реформування своїх національних економік. Отже, обидві країни мають на сьогодні перехідну економіку. Обидві ці країни прагнуть увійти до системи світогосподарських зв'язків, зокрема увійти до Європейського союзу тощо. Звичайно, кожна з країн усвідомлює, що вже досяг­нуто на даний момент і т. ін.

Основною українсько-польських відносин сьогодні є зовнішня торгівля. Польща знаходиться серед наших головних партнерів за обсягами зовнішньотор­говельного обороту.

Зовнішня торгівля України з Польщею (млрд, дол.)

[Джерело: Статистичний щорічник України за 2000 рік. С. 276.]

В експорті України до Польщі переважають руди чорних металів (30%), наф­та й нафтопродукти(18%), чорні метали (17,5%), деревина й вироби з неї (3,8%).

В українському імпорті з Польщі перше місце займає вугілля (18%), далі йдуть папір й вироби поліграфічної промисловості (12%), енергетичне обладнан­ня (10%), деревина й вироби з неї (4,6%).

Є підстави констатувати, що останнім часом у співробітництві України і Польщі з'являються перші ознаки формування виробничо-інвестиційної моделі економічного розвитку. А це, як відомо, є ознакою того, що національні економіки цих країн набули якостей, котрі свідчать про здатність цих країн, їх дозрілість до входження у світогосподарські зв'язки, долучатись до єдиної цілісної системи ус­талених, систематичних (а не епізодичних) зв'язків, тобто до міжнародної еко­номіки. Обсяги інвестицій Польщі в українську економіку, наприклад, за 1994-1999 pp. зросли майже в 6,5 рази, досягнувши у 1999 р. 54,4 млн. дол. При­чому польські бізнесмени віддають перевагу прямим інвестиціям, котрі гаранту­ють їх участь і є менш ризикованими у порівнянні з портфельними вкладеннями, оскільки рівень розвитку українського фондового ринку поки що є недостатнім. Отже, сказане свідчить про наявність обопільних українсько-польських інтересів.

За станом на 1 жовтня 1999 р. в Україні діяло 633 підприємства з польським капіталом, в тому числі 478 — це спільні підприємства, тобто близько 12% від усієї кількості зареєстрованих СП. При цьому слід відзначити, що для польських підприємств спільні підприємства з українськими партнерами становлять лише 9,68% загальної вартості всіх форм економічного співробітництва. Експорт же в Україну перевищує 45%, а обмін ноу-хау і технологіями — навіть менше 2%.

Протягом останніх років відзначалось зменшення значення Польщі як ре­ципієнта українського ПП. Якщо в 1995 р. вона займала сьоме місце, то на поча­ток 1999 р. — 10-те. В 1992 р. за обсягом ПП в Україну Польща посідала 10 місце, а на початок 1999 р. — 14-те (Абсолютний показник — 46, 2 млрд. дол.). Обсяг фінансових вкладень України у польські підприємства порівняно невеликий. Як­що в 1995 р. він становили 378,1 тис. дол., то в 1999 р. навіть зменшився до 320,7 тис. дол. А частка українського капіталу, вкладеного у польську економіку, взагалі є мізерною і становила в 1997 р. всього 0,1%.

З аналізу процесу залучення польського капіталу в українську економіку фахівці роблять ряд висновків негативного характеру.

1. Обсяги іноземних інвестицій не відповідають потребам. Потреба укра­їнської економіки становлять від 40 до 50 млрд, дол., а реально вони за станом на 1 січня 1999 р. були задоволені лише на 5-7%, тобто становили 2781,1 млн. дол.

2. Структура польських інвестицій не враховує пріоритетів української еко­номіки. Зокрема, вкладення Польщі в українську промисловість складають 30%, у сільське господарство — 0,7%. Зате вкладення в торгівлю, громадське харчуван­ня, фінансове посередництво, тобто у сфери, що забезпечують швидкий обіг капіталу, вони склали відповідно 21,3 і 40,3%.

3. Серед польських інвесторів переважать малі і середні фірми, які не можуть інвестувати конкретні і великі проекти. Крім того, польські інвестори не бажають вкладати великі кошти в бізнес України, що за рівнем ризику посідає 125 місце в світі. Сама ж Польща посідає 42-ге місце.

4. Високий ризик вкладення капіталу в Україну зумовлює і недосконалу форму інвестицій. Так інвестиції здійснюються у вигляді нерухомого і рухомого майна, набагато менше — у валюті. Залучення інвестицій у формі створення СП є також недостатнім. В 1998 р. на території України діяло всього 170 українсько-польських СП, хоча вони, як відомо, є одним з основних інвестиційно-виробни­чої моделі зовнішньоекономічної діяльності.

5. Відносно високою є концентрація польських інвестицій лише в небагатьох регіонах України — Львівській і Волинській областях.

6. Участь польських інвесторів у розвитку «людського капіталу», в іннова­ційних процесах та освоєнні високих технологій, на жаль не може задовольняти потреб України. За станом на 1 жовтня 1999 р. у сферу інформаційно-обчислю­вального обслуговування з Польщі надійшло 61,9 тис. дол., у науку і наукове об­слуговування — 128,1, у культуру і мистецтво — 128, 1, в народну освіту — 0,07 тис. дол.

Одним із чинників стримування надходжень польських інвестицій в Україну є неефективність нашої фінансово-кредитної системи (через брак капіталу вітчизняних фінансово-банківських структур). Ця система зумовлює не­обхідність залучення польських інвестицій саме в банківський сектор національ­ної економіки. Руху капіталу заважає відсутність достатньо розвинутої мережі інституцій для страхування зовнішньоекономічних операцій. А це звужує інвес­тиційні потоки між країнами. Процес залучення польського капіталу сповільнюється через недорозвинутість українського ринку цінних паперів та че­рез помилки у проведенні приватизації. Саме це завадило створення в Україні інвестиційне привабливих інституйованих власників.

Незважаючи на досить широкі перспективи, що відкриваються у Польщі пе­ред закордонним інвесторами, обсяги інвестицій з України в Польщу поки що за­лишаються незначними і низькодиверсифікованими (оскільки 2/3 з них, тобто 0,2 млн. дол. вкладені в польську хімічну промисловість). Причинами незначно­го інвестування українського капіталу в польську економіку є: •• брак ресурсів у вітчизняних підприємствах; ** недостатнє вивчення польського ринку; ** недооцінка перспектив ведення спільного бізнесу; •« обмеження на трансферт капіталу з України в інші країни.

Додаток 6 Країни, що розвиваються