1.2.10. В чому полягають основні проблеми конвертованості гривні?

В Україні проблеми, пов'язані з гострим дефіцитом платіжного балан­су і курсом гривні, багато в чому є такими ж, як і в групі економічно відсталих країн. Відплив капіталу з України, відсутність відповідних умов для того, щоб іноземні інвестори активно вкладали капітал в економіку України, з одного боку, хронічна недостатність резервів іноземної валюти, яка спонукає вмикати друкарський верстат і призводить до зростаючої інфляції і знецінення грошей, з іншого боку, - вкрай утруднює вирішення завдання зміцнення національної валюти і скорочення зовнішнього боргу без залучення коштів міжнародних фінансових організацій і позик від урядів розвинутих країн. Однак умови і форми сприяння ліквідації хронічного дефіциту платіжного балансу, стримування інфляції і падіння курсу національної валюти, яку застосовує МВФ до країн з ринковою економікою, не можуть дати очікуваного ефекту без істотного їх коригу­вання у відповідності з конкретними умовами України. Справа в тому, що реалізація таких умов надання кредиту, як лібералізація цін імпорту, мо­же сприяти вирішенню згаданих вище проблем лише в країнах з більш або менш сучасною ринковою економічною структурою та інфраструктурою. В Україні ж поки що нема справжнього ринкового середовища. Досі ще не досягнута критична маса роздержавлення власності, яка необхідна для то­го, щоб ринок функціонував по-справжньому. Оскільки ні у виробництві, ні в торгівлі не існує конкурентного середовища, в якому б ціни саморегу­лювались, лібералізація цін в умовах падіння виробництва призводить до підвищення цін, різкого зниження життєвого рівня населення, який здат­ний викликати соціальну напругу в країні. Лібералізація імпорту при відповідній структурі виробництва, низькому технологічному рівні, слабкій конкурентоспроможності вітчизняних товарів без певних про­текціоністських заходів поглиблює кризу заборгованості, призводить до падіння курсу національної валюти, а в перспективі — до виникнення об'єктивної ситуації економічного «колоніалізму». Ось як про це пише французький економіст М. Пебро: «В галузі торгівлі безумовне подолан­ня перешкод для товарообміну може приректи промисловість Центральної Європи на залежність від великих концернів Заходу. В більшості галу­зей ці концерни мають фінансову міць і перевагу в галузі адаптації до ринків, котрі можуть виявитись смертельними для можливих конку­рентів — вихідців з комуністичного світу — яким би не був їх техно­логічний рівень. В той же час потужна, хай навіть тимчасова, конкуренція товарів, які виготовляються у Східній Європі, могла б викликати сильні безпорядки на ринках деяких товарів на Заході з важкими наслідками для зайнятості. Адже ціни цих товарів складаються на основі витрат вироб­ництва, без співставлення зі стандартами традиційних ринків. Нещодавні дослідження показують, що ціна продажу деяких промислових товарів країн Східної Європи є нижчою від вартості використаної сировини, роз­рахованої на основі міжнародних цін. Таким чином, для того, щоб уникну­ти серйозного безладдя з тієї чи іншої сторони, лібералізація торгівлі між Сходом і Заходом повинна бути організована так само, як була організо­вана лібералізація торгівлі між США, Японією і Західною Європою у по­воєнний період» [71, с. 4], тобто за сценарієм «плану Маршалла».

Незважаючи на те, що в Україні є вагомі переваги у порівнянні з іншими державами для вкладання іноземного капіталу — вигідне географічне стано­вище, ємкість внутрішнього ринку, досить багаті природні ресурси, квалі­фікована і «дешева» робоча сила, — обсяг іноземних інвестицій в 3-7 разів менший у порівнянні з іншими країнами Східної Європи. Українське інвес­тиційне поле все ще вважається несприятливим: відсутність правової бази, гра з оподаткуванням*, недобросовісна конкуренція, організована зло­чинність, корупція і здирство, коли чиновники і мафія діють спільно і мало чим відрізняються між собою, відсутність права приватної власності на зем­лю для іноземного інвестора тощо. Без подолання цих перешкод, чвар і супе­речностей неможливо створити сприятливий інвестиційний клімат і змен­шити дефіцит платіжного балансу, стабілізувати валютний курс.

Отже, політика виходу з кризи заборгованості і підвищення інтер­національної вартості валюти повинна враховувати специфіку України. Оскільки причини заборгованості, інфляції і низького курсу валюти ле­жать не лише і не стільки у сфері обігу, скільки у виробництві, головним завданням економічної політики повинно бути вироблення заходів, спря­мованих на подолання падіння виробництва, відновлення загальної рівно­ваги економіки, структурну перебудову. Це — реформування відносин власності, усунення державного монополізму, соціальна орієнтація рин­кових реформ, адаптація поведінки населення і законодавства (в першу чергу податкового) до ринкової економіки. Що ж до ліберально-монета-ристських методів, то лібералізація зовнішньої торгівлі повинна супровод­жуватись протекціонізмом по відношенню до національного виробництва, лібералізація цін — демонополізацією і створенням конкурентного сере­довища в торгівлі і виробництві, а також лібералізацією зарплат. Лібе­ралізація умов інвестування іноземного капіталу також не повинна про­ходити без остороги. Велика потреба в капіталі не повинна задовольняти­ся лише за допомогою ринкових методів. Необхідно цілеспрямоване втру­чання (протекціонізм) держави в інвестиційний процес з тим, щоб не відбулось привласнення іноземними компаніями природних багатств і виробничого апарату України. Без усього цього неможливо зменшити дефіцит платіжного балансу і стабілізувати валютний курс.

Дефіцит платіжного балансу України і знижувальний курс гривні віддзеркалюють стан економіки, свідчать про необхідність прискорення темпів економічної реформи.

Важливим елементом цього реформування є стабілізація фінансової системи, а також грошового обігу і кредиту через вирішення проблеми конвертованості національної валюти.

Конвертованість, або оборотність національної грошової одиниці — це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки, без прямого втручання держа­ви в процес обміну.

Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу і жорсткості валютних обмежень, що практикуються в країні.

Під обмеженнями слід розуміти будь-які дії офіційних інстанцій, які безпосередньо призводять до звуження можливостей, збільшення витрат або до появи невиправданих зволікань у здійсненні валютного обміну і платежів згідно з міжнародними угодами.

Оборотність валюти не є чисто технічною категорією можливості її обміну. По суті, це особливий характер зв'язку між національними і світо­вим господарствами, глибоке інтегрування першого в друге. Оборотність національної грошової одиниці забезпечує країні довгострокові вигоди від участі в багатосторонній світовій системі торгівлі й інвестицій, а саме: *> вільний вибір виробниками і споживачами найбільш вигідних ринків збуту і закупівлі всередині країни та за кордоном в кожний даний момент; * розширення можливостей залучати іноземні інвестиції і здійснювати

інвестиції за кордон; *> стимулюючий вплив іноземної конкуренції на ефективність, гнучкість

і пристосовність підприємств до зміни умов; *»* підтягування національного виробництва до міжнародних стандартів

щодо цін, витрат і якості;

<• можливість здійснення міжнародних розрахунків у національних гро­шах;

<* на рівні народного господарства в цілому — спеціалізацію з урахуван­ням відносних переваг, оптимальне й економне витрачання матеріаль­них, фінансових і трудових ресурсів.

Конвертованість національної валюти, за визначенням, вимагає рин­кового типу економіки, оскільки вона ґрунтується на вільному волевияв­ленні всіх власників грошових коштів. Крім того, ринкова економіка по­винна бути достатньо зрілою для протистояння іноземній конкуренції, для повноправної участі в міжнародному поділі праці.

Вирішення проблеми зовнішньої конвертованості української націо­нальної валюти й економічні реформи в Україні повинні розглядатися са­ме за принципом «зустрічного руху».

Створення передумов конвертованості національної валюти передбачає:

1) зміну відносин власності.

2) становлення реальних ринкових відносин.

3) виникнення конкурентоздатних виробництв і галузей, особливо орієнтованих на експорт, що допоможе протистояти іноземній конку­ренції на внутрішньому ринку і послабити тиск на платіжний баланс з бо­ку більш вільного імпорту і відпливу прибутку іноземних учасників спільних підприємств.

4) здійснення заходів щодо врівноваження платіжного балансу, ди­версифікація експорту, контроль над зростанням заборгованості, накопи­чення валютних резервів.

5) створення достатніх стимулів для залучення іноземного капіталу.

6) забезпечення сучасної інфраструктури грошово-кредитних відно­син, недопущення довільного вилучення ресурсів у бюджет банків.

7) стабілізація внутрішньої економіки і фінансів, проведення ефек­тивної антиінфляційної політики.

В процесі зміни валютного режиму для стимулювання економічних реформ необхідно виділити два етапи.

I. Етап внутрішньої конвертованості, котрий передбачає можливість для громадян і організацій України здійснювати платежі за кордон і купівлю іноземної валюти без будь-яких обмежень. Цей етап безпосеред­ньо пов'язаний з уведенням гривні як внутрішньо конвертованої валюти.

З цією метою необхідно застосувати такий макроекономічний маневр як ревальвація національної валюти, тобто свідоме підвищення курсу гривні до валют інших держав. Це дозволить, принаймні, вирішити три­єдине завдання. По-перше, зробить невигідним демпінгове вивезення всього, тобто призупинить економічне мародерство під гаслом «експорт за будь-яку ціну». По-друге, стимулюватиме імпорт товарів, що неминуче зумовить появу елементів здоровбї економічної конкуренції за покупця і у такий спосіб — тенденцію до зниження цін. По-третє, не дасть можли­вості тіньовому капіталові і мафіозно-кримінальним структурам захопи­ти до своїх рук нову національну валюту.

II. Етап зовнішньої (повної) конвертованості, котрий передбачає мож­ливість вільного переведення і конвертації коштів у даній валюті на ра­хунки іноземців.

Перехід до зовнішньої конвертації національної валюти безпосередньо залежить від того, наскільки «твердими» стануть гроші у внутрішньому грошовому обігу.