logo
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА Козак

3.1. І і. В чому полягає загальний характер економіки країн, що розвиваються?

Межа між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, досить умовна. У якості еквівалента зазвичай використовують ВВП на душу на­селення; проводитися також класифікація по паритетах купівельної спро­можності валют. Крім того, беруться до уваги історичні й політичні умо­ви розвитку країн.

Країни, що розвиваються, іноді розглядають у рамках окремих гео­графічних регіонів. Так в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) вио­кремлюють 22 країни, що розвиваються, у Латинській Америці і Карибсь­кому басейні — 34 країни, на Середньому і Близькому Сході — 16 країн, у Південній Азії — 8 країн, в Африці — 52 країни.

З урахуванням класифікації Світового банку країни світу можна розділити на 3 групи за рівнем душового ВВП: *5* країни з низьким ВВП на душу населення — менше 800 доларів; »J* країни із середнім душовим доходом — 800-10 000 доларів; *J* країни з високим рівнем доходу — більше 10 000 доларів.

Таблиця 1.50. Класифікація країн світу, що розвиваються, за душовим рівнем ВВП

Найбідніші, із душовим ВВП менше 800 дол.

Ангола, Афганістан, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Гаїті, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гондурас, Дем. Респ. Конго, Замбія, Зімбабве, Ємен, Камбоджа, Камерун, Кенія, Коморські о-ви, Конго, Кот д'Івуар, Лаос, Ліберія, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік, М'янма, Непал, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьера-Леоне, Танзанія, Того, Уганда, Центрально-Африканська Республіка, Чад, Еритрея, Ефіопія

Країни з душовим ВВП від 800 до 10 000 дол

Алжир, Антігуа і Барбуда, Аргентина, Бангладеш, Барбадос, Бахрейн, Беліз, Болівія, Ботсвана, Бразилія, Вануату, Венесуела, Східне Самоа, Гайана, Габон, Гватемала, Гваделупа, Гренада, Джібуті, Домініка, Домініканська Респ. , Єгипет, Західне Самоа, Індія, Індонезія, Йорданія, Ірак, Іран, Кабо-Всрдс, Кірібаті, Коста-Ріка, Колумбія, Ліван, Лівія, Маврікій, Майота, Малайзія, Мальта, Мальдиви, Марокко, Маршаллові о-ви, Мексика, Намібія. Оман, Палау, Пакистан, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Пуерто-Ріко, Саудівська Аравія, Сальвадор, Свазіленд, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сейшельські о-ви, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сірія, Соломонові о-ви, Сурінам, Таїланд, Трінідад і Тобаго, Тонга, Туніс, Уругвай, Федеративні Штати Мікронезії, Фіджі, Чилі, Філіппіни, Шри- Ланка, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ямайка

Країни з високим душовим ВВП, більше 10 000 дол

Аруба, Багамські о-ви, Бермудські о-ви, Бруней, Віргінські о-ви (США), Гуам, Кайманові о-ви, Катар, Кувейт, Мартініка, Нідерландські Антильські о-ви, Нова Каледонія, ОАЕ, Респ. Корея, Реюньон, Маріанські о-ви, Сінгапур, Тайвань, Французька Гвіана, Фр. Полінезія

[Джерело: 23, с. 304-305].

Крім цього, країни, що розвиваються, іноді поділяють на: <* нафтоекспортні, у тому числі країни ОПЕК;

•І* Нові Індустріальні Країни (НІК);

*t* країни значного потенціалу;

•І* сировинні придатки і «бананові республіки»;

У даний час країни, що розвиваються, зосередили 79% населення світу; 37, 63% світового ВВП; на них припадає 41,24% світового експорту, 34,45% світового промислового і 68,28% сільськогосподарського виробництва. Чітко просліджується тенденція постійного росту питомої ваги економіки цих країн у світовому промисловому виробництві. Якщо в 1950 р. їхня пи­тома вага складала 15,5%, то в 2000 році вона зросла до 34,45%. В світово­му ВВП у 1950 р. країни, що розвиваються, складали 22,24%, а в 2000 р. пи­тома вага збільшилася до 37, 63%. ВВП на душу населення в 1950 р. скла­дав пересічно по країнах, що розвиваються, 1000 доларів, а до 2000 р. — 3800 дол. При цьому на шість найбільших країн (Мексику, Пакистан, Індію, Індонезію, Бразилію й Аргентину) припадає 35% населення, 27% світового торгового експорту, 21% ВВП країн, що розвиваються.

Промислове виробництво поступово переміщується з країн Півночі в дерлсави Півдня. При цьому в перших знижується число зайнятих у про­мисловості і сільському господарстві за рахунок перетоку трудових ре­сурсів у нематеріальне виробництво; а в інших, навпаки, зростає число зайнятих у промисловості. Для країн, що розвиваються, за останні 50 ро­ків характерні більш високі темпи економічного росту в порівнянні з роз­винутими країнами (у 2,5 рази). При цьому подібні темпи росту країн, що розвиваються, ще не свідчать про їх солідний економічний потенціал: як­що врожайність бавовнику в Індії в 1970 р. була 1,1 центнера з гектара, а в 1989 р. збільшилася до 2,0; це ще не значить, що країна вийшла на рівень світових стандартів (10-15 ц/га).