1.4.19. Як здійснюється міжнародна офіційна допомога країнам,

що розвиваються?

Одним з каналів руху світових фінансових потоків є перерозподіл ча­стини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, метою якої є ліквідація відсталості.

Міжнародну офіційну допомогу країни, що розвиваються, отримують в основному у вигляді пільгових кредитів і безповоротних субсидій, а та­кож у товарній формі.

Суб'єктами міжнародної допомоги в країні-реципієнті є: »* уряди;

«• уповноважені урядом органи виконавчої влади; •« центральний і експортно-імпортний банки; ** юридичні особи.

Країна-реципієнт отримує основну масу кредитів і субсидій безпово­ротно від промислове розвинутих країн, міжнародних фінансових ор­ганізацій, багатосторонніх фондів, інтеграційних об'єднань, що виступа­ють в ролі іноземних донорів.

Міжнародна офіційна допомога розвитку (МОДР) здійснюється на двосторонній (міждержавній) і багатосторонній основі, причому двосто­ронні потоки вдвічі перевищують багатосторонні.

При здійсненні МОДР на двосторонній основі країни-донори надають кредити і безповоротні субсидії з бюджету і суворо контролюють їх витра­чання. Країни-донори повинні виділяти на МОДР кошти в розмірі 0,7% ВНП, що зафіксовано в ряді міжнародних документів. Однак провідні країни-донори надають кошти в розмірі 0,25-0,35% (США, Японія, Німеччина, Великобританія).

Основними критеріями при розподілі МОДР є: рівень економічного розвитку країни-реципієнта; військово-стратегічні, політичні, соціально-економічні міркування.

Більша частина ресурсів, що виділяється, прив'язується до фінансу­вання конкретних об'єктів. На пільгових умовах здійснюється кредиту­вання будівництва інфраструктурних об'єктів (транспорт, зв'язок, енерге­тика), соціальних програм (освіта, охорона здоров'я), сільського госпо­дарства. Важлива роль належить також продовольчій допомозі.

При здійсненні МОДР на багатосторонній основі кошти надходять від міжнародних фінансових організацій: МБРР, регіональних банків роз­витку, МВФ, різних фондів в рамках ООН, ЄС.

Міжнародні фінансові організації надають допомогу країнам, що роз­виваються, по таких основних напрямках:

»> кредитування конкретних об'єктів інфраструктури, програм еко­номічних реформ, спрямованих на стимулювання ринкових відносин, адаптацію до світового господарства (МБРР, Міжнародна асоціація розвитку);

*** сприяння припливу приватних інвестицій. Кредити надаються на міжурядовій основі або під гарантію уряду (МБРР, Міжнародна фінансова корпорація);

<» кредитування регіональних об'єктів, розроблення стратегії розвитку з урахуванням регіональної специфіки (регіональні банки: Міжамери­канський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, ЄБРР);

»** надання кредитів (строком на 3-5 років) на покриття дефіцитів пла­тіжних балансів (МВФ);

Головними багатосторонніми міжнародними донорами України є Міжнародний валютний фонд, Світовий банк (СБ) та Європейський банк реконструкції та розвитку.

Кредити Світового банку в Україну за своїми цільовими призначен­нями поділяються на: *J* інституційні; »!* реабілітаційні;

«J* кредити на розвиток окремих галузей економіки та їх структурну пе­ребудову, котрі, як правило, спрямовуються на фінансування інвес­тиційних проектів в електро- та теплоенергетиці, житло-комунально-му господарстві, охороні навколишнього середовища та екології, соціальному секторі;

*> на підтримку платіжного балансу та бюджету шляхом фінансування проектів реформування на ринкових засадах окремих секторів еко­номіки.

До першої цільової групи належить позика СБ на реформи та розви­ток державного управління фінансами і економікою (1,4% кредитів СБ).

До групи реабілітаційних кредитів віднесені позики СБ на пряму підтримку критичного імпорту, бюджету, платежів по зовнішньому боргу (25,3%) та на ГЕС і системи енергопостачання (5,8%), тобто всього 31,1%.

Третя група — це кредити на розвиток насінництва (1,6%), підпри­ємств (15,2%), ринку електроенергетики (16,0%), експорту (3,5%) — усьо­го 36,3% кредитів СБ.

До четвертої групи належать проекти структурної перебудови: експе­риментальний проект у галузі вугільної промисловості (0,8%), проект вугільної галузі в цілому (15,2%), проект перебудови сільського господар­ства (15,2%) — усього 31,2% з кредитів Світового банку.

Починаючи з 1994 року, в Україні реалізується 12 проектів, які фінан­суються за рахунок кредитів Світового банку:

1. Реабілітаційна позика (500 млн. дол. США);

2. Інституційна позика (27 млн. дол. США);

3. Проект реабілітації гідроелектростанцій (114 млн. дол. США);

4. Експериментальний проект у вугільній галузі (15,8% млн. дол. США);

5. Проект з розвитку насінництва (32 млн. дол. США);

6. Проект розвитку підприємств (310 млн. дол. США);

7. Проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн. дол. США);

8. Проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн. дол. США);

9. Проект розвитку експорту (60 млн. дол. США);

10. Проект розвитку ринку електроенергії (317 млн. дол. США);

11. Проект підтримки соціального захисту (2,6 млн. дол. США);

12. Проект «Морський старт» (100 млн. дол. США).

Триває підготовка 4 системних (реформи державного управління, ре­форми управління бюджетними ресурсами, структурної перебудови фінансового сектора, другого етапу розвитку підприємств), а також 18 ін­вестиційних проектів.

З 1999 року розпочато кредитування експортних проектів підпри­ємств за рахунок коштів від сплати основного боргу за кредитними проек­тами, які передбачають вибірку коштів з кредитної лінії Світового банку.

Пріоритетами діяльності ЄБРР в Україні є: *«» підтримка та розвиток приватного сектора економіки; <• розвиток малих та середніх підприємств;

*J* сприяння реформам основних галузей економіки (енергетики, фінан­сового сектора, транспорту, телекомунікацій тощо). Умови отримання і повернення кредитів помітно гірші за МВФ та СБ, проте в них інша цілеспрямованість. Вони безпосередньо можуть викори­стовуватись на розвиток національного виробництва й інфраструктури, а також на об'єкти, які визначаються доцільними Україною при визна­ченні НБУ їх потенційної окупності.

ЄБРР надає кредити, що становлять значну частку вартості проектів. Так, у проекті розширення в Україні мережі Євробачення частка ЄБРР ста­новить 48,5%; у проекті реконструкції міжнародного держаеропорту «Бо­риспіль» — 34,5%, у проекті будівництва української частини міжнародної лінії зв'язку — 26,9%, у проектах, пов'язаних з розвитком малих і середніх підприємств, — 100%. Така система кредитування зобов'язує національних підприємців активно використовувати надані кредити з найбільш можли­вою дохідністю, що забезпечує їх повернення. Сплата суми процентів ста­новить 48% від суми кредитів за усі роки їх використання. Термін сплати кредитів складає від 7 до 11 років — залежно від суми кредиту.

Кредити МВФ надаються Україні тільки за умови дотримання основних економічних показників на відповідному рівні: монетарні показники, дефі­цит консолідованого бюджету та рівень чистих міжнародних резервів НБУ.

Починаючи з 1994 р. уряд України активно працює над залученням системних кредитів з боку МВФ (див. таблицю 2.7).

Таблиця 2.7 Надходження коштів в рамках кредитних угод України з МВФ, млрд. дол. США

Позики у 1994 р. дали змогу Україні подолати проблеми платіжного балансу, що виникли внаслідок порушень у системі зовнішньоеко­номічних відносин з іншими країнами та різкого падіння надходжень від експорту продукції.

Позики за програмою STF та «стенд-бай» (резервний кредит) допо­могли підтримати курс національної валюти та профінансувати дефіцит платіжного балансу України.

У 1998 р. з МВФ узгоджено виділення позики у межах Програми роз­ширеного фінансування (EFF) на підтримку широкомасштабної макро-економічної та структурної стабілізації на період 1998-2001 pp. на загаль­ну суму 2,3 млрд. дол. Після 14-місячної перерви програму EFF було про­довжено до вересня 2002 р.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні у вигляді системних кре­дитів, причому на досить пільгових умовах: термін сплати — 3-5 років, поча­ток виплат — через три роки, ставка проценту за кредит — від 5,75 до 6,29%.

Щодо погашення платежів за кредитами МВФ, то виплата відсотків була розпочата з 1996 року, а виплата часток основного боргу здійснюється з 1998 р. За період з 1996 по 2000 р. сума виплат відсотків сягнула 0,27 млрд. дол. США (8,8% від погоджених позик і 26,1% від ви­плат за цей час основного боргу). Уся сума виплат за цей період становить близько 1,3 млрд. дол. США, або 42,7 від погоджених позик МВФ.

Ці кредити спрямовувались, в першу чергу, на обслуговування зовнішнього державного боргу України та на фінансування дефіциту дер­жавного бюджету.

В. Ринок цінних паперів