1.4.15. Що собою являє рівновага міжнародних ринків капіталів?

Всі три типи ефекту Фішера пов'язують між собою:

а) відсоткові ставки й очікуваний рівень інфляції в міжнародній еко­ номіці;

б) очікувані зміни обмінного курсу з відмінністю відсоткових ставок в країнах обмінюваних валют;

в) різницю між відсотковими ставками в різних країнах з різницею в очікуваних темпах інфляції в цих країнах. Вони закладають основи для ро­ зуміння того, як встановлюється рівновага міжнародного ринку капіталів. У сукупності вони становлять умови міжнародного паритету. Всі умови міжнародного паритету залежать одна від одної і впливають одна на одну.

Так, якщо паритет купівельної спроможності валют і міжнародний ефект Фішера характерні для ряду країн (наприклад, США, Німеччини, Японії, Великобританії), то реальна відсоткова ставка в цих країнах буде однако­вою, незважаючи на відмінності здійснюваних цими країнами кредитно-гро­шової, податкової політик та інших чинників. Глобальний ефект Фішера, який пов'язує різницю між відсотковими ставками в різних країнах з різни­цею в очікуваних темпах інфляції в цих країнах, працює в тому випадку, як­що національні ринки капіталів функціонують як частини глобальної еко­номічної системи. Якщо окремі держави хочуть самостійно, незалежно від ринкового господарства, вплинути на реальний процент, вони повинні вико­ристати такі інструменти, як податки, контроль над цінами, обмеження капітанів тощо, що неминуче відокремить ці країни від світових ринків.

Сумарні умови міжнародного валютного паритету, які описують взаємопов'язані умови рівноваги світового ринку капіталів, такі:

де / — форвардна надбавка до валюти країни або скидка з неї;

Е{] — позначення очікуваної вартості змінної, заключено! в дужки; е — відсоткова зміна обмінного курсу валюти (спотового курсу); г — відсоткова ставка; Р — темпи інфляції; А і В (а, Ь) — дві країни.

При оперуванні на практиці з п'ятьма умовами міжнародного валют­ного паритету потрібно провести безперервне компаундування.

Компаундинг -- це спосіб безперервного обчислення темпів зміни (відсоткових ставок, інфляції, обмінних курсів) при нескінченно малому періоді часу між змінами.

Наприклад, накопичення в 1000 дол. з відсотковою ставкою 10% при безперервному обчисленні становитиме не 1100 дол., а 1105,17 дол. Додат­ково 5,17 дол. відсоткового доходу проявились внаслідок отримання відсотків на відсотки при скороченні інтервалу компаундингування і без­перервного нарахування відсотка.

Паритет відсоткових ставок (/ = г„, - ?}„,,) долара та ієни, якщо в Японії відсоткові ставки дорівнюють 6%, а в СІЛА — 9%, говорить про те, що форвардні ставки на японську ієну будуть продаватися з 3%-ною надбав­кою до курсу «спот». Обчислена безпосереднім компаундингуванням відсоткова надбавка до курсу «спот» ієни становитиме 3,05% річного кур­су змін. А річні відсоткові ставки відповідно дорівнюють 9,42% в США і 6,18 — в Японії.

Річні темпи інфляції в США 7% і в Японії в 5% при перерахунку в без­перервно обчислюванні темпи становитимуть 6,77% в США і 4,88 в Японії.

Очікувана зміна вартості ієни з урахуванням безперервного курсу дорівнює різниці в темпах інфляції (0,0677 -- 0,0488 = 0,0189), тобто 1,89%, що відповідає річному темпу приросту в 1,91%.

При прогнозуванні і прийнятті рішень потрібно використати спосіб безперервного обчислення*.

де е — постійна Ейлера, яка має приблизне значення 2,71828, х — швидкість зміни X в часі.

І 1.4.16. Якими е валютно-фінансові умови міжнародного кредиту?

Валютно-фінансові умови кредиту передбачають: 1. Валюту кредиту і валюту платежу. Від правильного вибору валю­ти кредиту залежить те, чи потерпатиме кредитор збитки чи ні. На вибір валюти кредиту впливає рівень відсоткової ставки, практика міжнарод­них розрахунків, рівень інфляції, динаміка курсу валюти. Валюта платежу може співпадати з валютою кредиту, а може і не співпадати.

2. Сума (ліміт) кредиту. Вона являє собою частину позичкового капіталу, яка надана позичальнику. При фірмовому кредитуванні сума кредиту вказується в кредитній угоді. Кредит може надаватись у вигляді часток, котрі розрізняються за своїми умовами.

3. Строк міжнародного кредиту. На нього впливає цільове призна­ чення кредиту, співвідношення попиту і пропозиції аналогічних кредитів; розмір контракту; національна законодавча база; міждержавні угоди.

Розрізняються повний і середній строки кредиту. Повний строк вклю­чає: період використання наданого кредиту, пільговий період (використа­ного кредиту), період погашення (коли здійснюється виплата основного боргу і відсотків). Він обчислюється від моменту початку використання кредиту до його остаточного погашення.

Середній строк кредиту включає: повний пільговий період і половину строку використання і погашення кредиту. Він використовується для порівняння ефективності кредитів з різними умовами, оскільки показує, в розрахунку на який період в середньому припадає вся сума позики.

4. Умови погашення, кредиту бувають:

*J* з рівномірним погашенням рівними частками протягом погодженого

терміну;

•І» з нерівномірним погашенням; «І» з одноразовим погашенням всієї суми; <• з рівними річними внесками основної суми позики і відсотків.

5. Вартість кредиту. Вона визначається за формулою:

де 5 — загальна вартість кредиту; Lim — сума кредиту; R — загальна ставка відсотку (основна ставка за кредитом, комісійні,

страхові внески, оплата юридичних та будь-яких інших послуг); Т_ГІ, — середній термін кредиту.

Серед елементів вартості кредиту розрізняються договірні і приховані. Договірні — це витрати по кредиту, зумовлені угодою. Вони поділя­ються на основні і додаткові. До основних елементів відносяться: <* суми, які безпосередньо виплачуються позичальником кредитору; * відсотки; •t* витрати по оформленню застави комісії.

До додаткових елементів вартості кредиту відносяться суми, які вип­лачуються позичальникам третім особам (за гарантією). Окрім основного відсотка збирається банківська комісія: за переговори, за участь, за управління, за зобов'язання надати в розпорядження позичальника не­обхідні кошти, агентська комісія.

До прихованих елементів вартості кредиту відносяться витрати, які пов'язані з отриманням кредиту, але не зафіксовані в угоді (завищені ціни товарів по фірмовим кредитам, примусові депозити у певних розмірах відносно позики; завищення банком комісії за інкасацію документів тощо).