1.4.2. Що являють собою світові ціни на промислові і сировинні товари?

Національні ринки конкретних товарів, які утворюють світовий то­варний ринок, мають певну специфіку. Ця специфіка обумовлює різно­маніття комерційних і торгово-політичних факторів, що впливають на ди­наміку і рівень світових цін. Для світового ринку характерна множинність застосовуваних цін, тобто наявність ряду цін на той самий товар або това­ри однакової якості в одній і тій же сфері обертання (експортні, оптові, роздрібні), на однаковій транспортній базі. При виокремленні з безлічі цін світової ціни використовують, як правило, два критерії: •J* за цією ціною проходять великі комерційні угоди; •5» світовими визнаються ціни угод, зроблених у найважливіших центрах

світової торгівлі, таких як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа

металів тощо[57, с. 40-42; 90, с. 72].

Для окремих товарів як світові ціни виступають експортні чи імпортні ціни основних імпортерів або експортерів.

Таким чином, світові ціни — це ціни реалізації товарів на світовому ринку.

Розрізняють наступні види цін: «J* ціни за торговельними угодами з платежем у вільно конвертованій,

у неконвертованій і в частково конвертованій валюті; «І* ціни за кліринговими угодами; «> ціни трансфертні; <• ціни за програмами в рамках державної допомоги та ін.

При визначенні рівня цін орієнтуються на опубліковані і розрахункові ціни.

Публіковані (друковані ціни) — це ціни, про рівень яких повідо­мляється в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, зазвичай, відображають рівень світових цін [12, с. 130; 90, с. 72].

До публікованих цін відносять:

«J* довідкові ціни (ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі іноземних країн), які друкуються в економічних газетах, жур­налах, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прейскурантах. Довідкові ціни бувають номінальними, не пов'язаними з реальними зовнішньоторговельними операціями; можуть відображати минулі операції або являти собою базисні ціни, тобто ціни товару визначеної кількості і якості в заздалегідь встановленому географічному (базис­ному) пункті;

*J* біржові котирування (ціни товарів, що є об'єктом біржової торгівлі); •J* ціни аукціонів і торгів;

»«« ціни фактичних угод, що не публікуються регулярно, але їх зіставля­ють з довідковими для встановлення більш реальної контрактної ціни; <» ціни пропозиції великих фірм.

Розрахункові ціни застосовуються до нестандартного устаткування і розраховуються фірмами-експортерами. Відомості про них зустрічаються в друку епізодично, тому їх неможливо використовувати для порівняння при виборі рівня цін.

При проведенні аналізу світових цін їх поділяють на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і на сировину.

На продукцію обробних галузей світовими цінами виступають, зазви­чай, експортні ціни великих фірм-виробників і її експортерів. Базою екс­портних цін є ціни на внутрішньому ринку, що розраховуються за метода­ми повних і прямих витрат [68, с. 18].

Відповідно до методу повних витрат, підсумовуються всі витрати (ма­теріали, робоча сила, непрямі витрати), пов'язані з виробництвом про­дукції, до них додається величина очікуваного прибутку і визначається доход, очікуваний від реалізації продукції. Розділивши величину очікува­ного доходу на щомісячний випуск продукції, одержуємо фабричну ціну одиниці виробу.

При використанні цього методу норма завантаження виробничих по­тужностей приймається за 75-85%. До фабричної ціни додається так зва на надбавка (знижка) на прибуток. Ця надбавка визначається як відно­шення реального прибутку до інвестованого капіталу (у відсотках). Дане співвідношення розраховується на перспективу і називається «цільовою» нормою прибутку, її величина не є постійною і може змінюватись в за­лежності від положення тієї чи іншої компанії на ринку, характеру ціно­вої політики її та держави. Прикладом такої надбавки може слугувати ак­циз, а знижки — корекція на оптового покупця.

Більш повний облік умов ринку на початковій стадії формування ціни забезпечує метод прямих витрат. Він заснований на поділі усіх витрат на накладні (постійні) і прямі (змінні) витрати (див. табл. 1.12).

Таблиця 1.12. Визначення ціни методом прямих витрат (місячні витрати, дол.)

Джерело: [50, с. 70].

За методом прямих витрат визначається кілька варіантів передбачува­них цін і відповідні передбачувані обсяги продажів. Потім підраховується сума прямих витрат і визначається «маржинальний» (доданий) прибуток на одиницю продукції (різниця між цінами реалізації і змінними витрата­ми), а далі — на весь обсяг прогнозованих продажів за передбачуваною ціною. Потім з отриманого сумарного «маржинального прибутку» віднімаються постійні витрати і визначається розмір доходу від реалізації продукції. З розрахунків видно, що максимальний прибуток буде отрима­но при продажу 800 виробів за ціною 15 дол. за одиницю. Цей метод доз­воляє визначити оптимальне поєднання обсягу виробництва, цін ре­алізації і витрат, однак він складний для використання, тому що фірми, як правило, не знають величину попиту й обсяги продажів своєї продукції.

Кращим є метод повних витрат. Оскільки на ціноутворення впливає багато факторів, ціни, розраховані із застосуванням описаних методів, слугують лише основою для подальшого маневрування на ринку з постійно мінливою кон'юнктурою. Компанії уточнюють ці ціни за допо­могою розгалуженої системи знижок і надбавок за зміну якості, умов по­стачання, упаковування, маркірування і т.п. Відтак за прейскурантними цінами відбувається мало операцій. Великі партії товарів реалізуються зі знижкою від прейскурантних цін або за договірними цінами.

При формуванні світових цін на сировинні ресурси основну роль відіграють не величина внутрішніх витрат, а:

<* співвідношення попиту та пропозиції на ринку сировинних товарів; «І* поєднання цін пропозиції основних виробників (експортерів) і біржо­вих котирувань або цін аукціонів;

•J* множинність цін основних виробників (експортерів), що визначають­ся специфікою регіональних ринків, розходженням у використанні ва­люти при розрахунках, порушенням балансу попиту та пропозиції на сировинні товари;

»J* особлива роль держави чи груп держав — провідних експортерів і/чи імпортерів відповідних товарів у формуванні світових цін. Групи дер­жав (основних виробників і експортерів) можуть створювати міждер­жавні зовнішньоторговельні асоціації з контролю за рівнем вироб­ництва і даного виду продукції, що впливають на формування і ди­наміку світових цін (наприклад, Організація країн-експортерів наф­ти - ОПЕК) [90, с. 74].

Механізм формування світових цін на сировинні товари свідчить про розбіжність світових і внутрішніх цін на однорідні товари. Як правило, внутрішні ціни є вищими від світових, що в більшій мірі характерно для ім­портних і в меншій — для експортних цін. Однак за окремими сировинними товарами, наприклад, нафти, спостерігається зворотна картина: світові ціни перевищують внутрішні. Це пов'язано з митними бар'єрами між країнами, діяльністю на світовому ринку найбільш конкурентноздатних фірм, залеж­ністю рівня світових цін від цінових показників на продукцію лідерів ринку.