1.2.6. В чому полягає зміст рахунку офіційних резервів?

Третя частина платіжного балансу — «Рахунок офіційних резервів» — служить для регулювання «незбалансованості» платіжного балансу з по­точних операцій і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти (фіксованого курсу і регулювання короткост­рокових коливань плаваючих валютних курсів).

Рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом і фінансо­вих операцій, за винятком короткострокового капіталу і резервних ак­тивів, разом становлять базовий баланс.

Баланс офіційних резервів включає операції з резервними активами. Резервні активи — це іноземні високоліквідні активи країни, котрі зна­ходяться під контролем органів грошово-кредитного регулювання і мо­жуть бути в будь-який момент використані для регулювання «незбалан­сованості» платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти.

Резервні активи включають:

<» монетарне золото, котре знаходиться в розпорядженні центрального банку або уряду країни і може бути реалізоване на світових ринках зо­лота або міжнародним організаціям за іноземну валюту; *»* спеціальні права запозичення (СДР) — резервний актив, що випус­кається МВФ, котрий розподіляється між країнами-членами у відповідності з їх квотами. Він використовується для придбання іно­земної валюти, надання кредитів і здійснення платежів; *** резервну позицію в МВФ, тобто суму резервної частки країни в капі­талі МВФ (складає 25% квоти країни в капіталі фонду); •J* валютні активи, які складаються з іноземної валюти, банківських де­позитів, урядових цінних паперів, акцій підприємств, фінансових де-ривативів. Валютні активи в структурі резервних активів мають найбільшу питому вагу; »> інші вимоги, котрі включають решту вимог в іноземній валюті.