1.1.4. Що таке ціна валюти та які е п види?

В ринковій економіці ціни на товари і послуги визначаються попитом і пропозицією, тобто є ринковими цінами. Валютні курси — це ціни валют. Чи визначаються вони, як і ціни інших товарів, попитом і пропозицією?

Режим валютного курсу, встановлений сучасною (Ямайською) валют­ною системою, характеризується тим, що:

1) вона дозволяє використовувати як фіксовані, так і плаваючі ва­лютні курси або їх змішаний варіант;

2) країни-члени МВФ при проведенні курсової політики повинні до­тримуватись основних принципів, вироблених МВФ: а) валютний курс повинен бути економічно обґрунтованим; б) інтервенція центрального банку здійснюється з метою згладжування значних хаотичних короткост­рокових курсових коливань; в) при проведенні інтервенції враховуються інтереси інших країн.

Режим фіксованих валютних курсів — це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів. Класичною формою фіксованих курсів є валютна система «золотого стандарту», коли кожна країна встановлює золотий зміст своєї грошової одиниці. Валютні курси при цьому являють фіксоване співвідношення золотого змісту валют.

Фіксований валютний курс може фіксуватись різними способами:

1. Фіксація курсу національної валюти (до курсу найбільш значущих ва­лют міжнародних розрахунків). Наприклад, до долара США фіксують курс багато країн Латинської Америки, Африки.

2. Використання валюти інших країн в якості законного платіжного за­собу. Так, більшість республік колишнього СРСР в 1992-1994 pp. ви­користали російський рубль в якості законного платіжного засобу.

3. Фіксація курсу національної валюти до валют інших країн — головних торгівельних партнерів. Наприклад, Бутан — до індійської рупії, Намі­бія, Свазіленд — до південноафриканського ранду.

4. Фіксація курсу національної валюти до колективних валютних оди­ниць, наприклад, до СДР (Лівія, М'янма, Сейшельські Острови).

До переваг фіксованих валютних курсів слід віднести те, що коли курс стабільний, то він забезпечує компаніям надійну основу для планування та ціноутворення; обмежує внутрішню грошово-кредитну політику; позитивно впливає на недостатньо розвинуті фінансові ринки і фінансові інструменти.

Недоліки фіксованих валютних курсів: *> якщо йому не довіряють, то він може піддатись спекулятивним діянням,

які в подальшому можуть зумовити відмову від фіксованого курсу; •J* не існує надійного способу визначити, чи є вибраний курс оптималь­ним та стабільним; »> фіксований курс передбачає, щоб центральний банк був готовий до

проведення валютних інтервенцій з метою його підтримки.

У країнах з ринковою економікою і високим рівнем доходу, як прави­ло, діють ринкові (плаваючі) валютні курси.

Гнучкі або вільно плаваючі валютні курси — режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою цінового, тобто курсового механізму.

Перевагою ринкових валютних курсів є те, що вони внаслідок вільно­го коливання попиту на валюту і її пропозиції автоматично коригуються таким чином, що в кінцевому підсумку усуваються незбалансовані пла­тежі; у спекулянтів не має можливості отримувати прибуток за рахунок центрального банку; у центрального банка не має потреби здійснювати ва­лютні інтервенції. До недоліків можна віднести те, що ринки не завжди працюють з ідеальною ефективністю і тому існує ризик, що валютний курс буде перебувати протягом тривалого часу на необумовленому еко­номічними прогнозами рівні; невизначеність майбутнього валютного кур­су може створити труднощі для компанії у сфері планування та ціноутво­рення; свобода проведення незалежної внутрішньої грошово-кредитної політики може бути порушена (наприклад, якщо уряд не має засобів про­тидіяти зниженню валютного курсу, він може приводити інфляційну, бю­джетну та грошово-кредитну політику).

Компромісні валютні курси — це режим, за яким поєднуються елемен­ти фіксування і вільного плавання валютних курсів, а регулювання ва­лютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних кур­сів. Це може бути:

•> підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності — шляхом девальвації валюти і встанов­лення нового офіційного фіксованого курсу;

•J» регульоване плавання валют, коли офіційні органи змінюють валют­ний курс поступово, поки не буде досягнуто нового паритету. Це може бути: а) «ковзне прив'язування» — щоденна девальвація національної валюти на заздалегідь заплановану й оголошену величину; б) «повзуче прив'язування» — зниження валютного курсу зі заздалегідь оголоше­ною періодичністю на значну величину; в) «брудне плавання» — що­денна девальвація на заздалегідь не оголошену величину. Разом з цим уряд вживає заходів щодо пристосування економіки до нової ситуації. Коли пропозиція не відповідає попиту при заданому офіційному курсі, то валютою торгують нелегально за обмінним курсом чорного рин­ку. Оффшорний обмінний курс відноситься до неофіційної ціни регульо­ваних валют, операції за якими здійснюються в оффшорних зонах.