4.5. Економіка Великої Британії

Місце у світовій економіці

Велика Британія (Сполучене Королівство) належить до групи найрозви­неніших країн світу. За розмірами ВВП вона посідає п'яте місце (після США, Японії, Німеччини, Франції). Таку ж позицію вона має й за обсягом промислового виробництва. Велика Британія утримує друге місце в світі за обсягом іноземних інвестицій (після США). Лондон є одним з найбільших фінансових центрів, він посідає перше місце за числом діючих тут іноземних банків. Тут знаходиться третя в світі за обсягом операцій фондова біржа (після Нью-Йорку й Токіо). Лондон є ве­ликим валютним центром, через нього здійснюється третина валютних операцій, а також найбільший в світі обсяг страхових операцій. Лондон контролює значну ча­стку світового біржового ринку метала, нафти та деяких інших стратегічних товарів.

Велика Британія: коротка довідка

Територія....................................... 244,8 тис. кв. км.

Населення (2000 р.)........................... 59 млн. чол.

Стол иця.......................................... Лондон

ВВП (1999р.).................................. 1364млрд. дол.

ВВП на душу населення..................... 23112 дол.

Експорт (2000 р.).............................. 282млрд. дол.

Імпорт (2000 р.)................................ 324 млрд. дол.

Сальдо платіжного балансу по

поточних операціях (2000 р.)............... -23 млрд. дол.

Національна валюта........................... фунт стерлінгів

Велика Британія у світовій економіці відіграла особливу роль. Вона однією з найперших здійснила буржуазну революцію й перейшла від феодалізму до роз­винутих ринкових відносин. У Великій Британії уперше розпочався промисло­вий переворот і вона свого часу виробляла значно більше промислової продукції, ніж будь-яка інша держава світу. Англію прозвали «майстернею світу». Велика Британія довгий час була головним експортером товарів і капіталу. Вона була од­ним із засновників міжнародної системи страхування (контора, згодом корпо­рація Ллойда). Британська колоніальна імперія була найбільшою в світі; англійська адміністрація й англійський капітал поклали помітний відміток (як негативний, так і позитивний) на економіку великої кількості країн, що розвива­ються. Англійський фунт стерлінгів тривалий час був найнадійнішою валютою на світовому валютному ринку.

Проте поступово Велика Британія починає втрачати свої лідируючі позиції. В 60-х роках XIX ст. за обсягом промислового виробництва й ВВП її обходять США, а в останній чверті того ж століття — й Німеччина. Велика Британія опи­няється на третьому місці. Після Першої світової війни Британія, яка менше по­страждала від воєнних дій, ніж країни континентальної Європи (в тому числі Німеччина), ненадовго повернула собі друге місце (після США) за обсягами ВВП і промислового виробництва. Але вже в 30-х роках XX ст. Німеччина знов її обганяє. Ситуація повторюється після Другої світової війни, коли Велика Бри­танія, за аналогічних причин, знов посідає друге місце і знов ненадовго. В 50-х ро­ках її обганяє Німеччина, в 60-х — Японія, в 70-х — Франція. Велика Британія опиняється на п'ятому місці (серед країн ОЕРС) за розміром ВВП. За деякими економічними показниками її вже наздоганяє Італія. Отже, в другій половині XX ст. позиції Великої Британії в світовій економіці неухильно слабнуть.

Але в 90-х роках падіння питомої ваги Великої Британії припиняється. Темпи приросту ВВП стабілізуються, рецесія, що вразила більшість розвинутих країн в 1991-1992 pp., тут була не такою глибокою. Рівень безробіття також невисокий. Не­зважаючи на відносне відставання Великої Британії від головних суперників, її роль у світовій економіці і сьогодні залишається досить значною, особливо у фінансово-кредитній сфері. Великим є також її політичний авторитет у світовому співтоварист­ві. Велика Британія була серед перших засновників ООН (вона є постійним членом Ради Безпеки), ОЕСР, НАТО. В Європейському Союзі вона займає особисту, не­стандартну позицію (про що мова піде нижче), але й тут її вплив досить значний.

Структура й динаміка розвитку економіки

Галузева структура британської економіки в повоєнний період зазнала суттєвих змін. Насамперед, це виявилося у скороченні частки «старих» галузей промисловості — текстильної, металургійної промисловості, суднобудування. Конкуренція, що посилилася з боку нових індустріальних країн, призвела до витіснення зі світових ринків колишню гордість Англії — текстильну промис­ловість. В цілому роль легкої промисловості Великої Британії помітно зменши­лася. Далося взнаки також все більше переміщення чорної металургії до країн, що розвиваються. В 60-70-х роках приріст виробництва в означених вище галузях був від'ємним, особливо в суднобудуванні. Значно знизилися темпи виробництва локомотивів, вагонів, автомобілів і мотоциклів.

Водночас швидко розвивалася електротехніка й електроніка, хімічна промис­ловість, щорічні темпи приросту яких в 60-ті роки досягали 6%, а в приборобуду-ванні — навіть 8%. Якщо в побутовій електротехніці позиції Великої Британії слабкіші за її конкурентів, то у виробництві великих ЕОМ та в аерокосмічній техніці вона знаходиться серед лідерів (за випуском космічної техніки вона по­ступається тільки США та Франції). В електронній промисловості велику роль відіграє компанія «Інтернешнл комп'ютера лімітед» (ІКЛ), в аерокосмічній та воєнній — «Роллс-Ройс», виробництві засобів зв'язку — «Брітіш телеком» (БТ).

В автомобілебудуванні Велика Британія втрачає лідируючі позиції, які мала напочатку XX століття. Значна частина виробництва автомобілів в країні контро­люється американським капіталом. Основний випуск автомобілів в Британії здійснює компанія «Брітіш Лейланд»; корпорація «Роллс-Ройс» переорієнтува­лася на виробництво моторів і аерокосмічної техніки.

В хімічній промисловості випереджаючими темпами розвивається вироб­ництво продукції органічного синтезу (пластмаси, синтетичні волокна), наф­тохімія і фармацевтика. В останній галузі Велика Британія здобула особливих успіхів (до речі, ще в 1929 р. саме англійський вчений А. Флемінг відкрив пеніціллін, за що був нагороджений Нобелівською премією).

В цілому частка обробної промисловості Великої Британії, як і в економіці інших розвинутих країн, неухильно знижується. Якщо в 1950 р. вона становила 30%, то в 2000 р. — вже тільки 18,8%. Що ж до гірничої промисловості й енергетики, то в перші повоєнні десятиліття вона скорочувала обсяги виробництва; це було пов'язано з тривалим спадом вугільної й залізорудної промисловості. Проте із відкриттям і освоєнням родовищ нафти й газу на шельфі Північного моря ситуація різко змінилася. Видобуток нафти в британському секторі шельфу розпочався в 1975 році, і в невдовзі країна не тільки повністю забезпечила себе своєю нафтою, але й стала її експортером. Правда, собівартість англійської нафти досить висока че­рез складні умови видобутку; тому її конкурентоспроможність сильно залежить від рівня світових цін на енергоносії. Найвідомішим родовищем нафти є «Екофіск». Від нафтових і газових свердловин до британського узбережжя протягнуто трубопрово­ди. Переважна частина нафти й газу видобувається й переробляється англо-го-ландською компанією «Роял Датч-Шелл» та англійською «Брітіш петролеум».

Нафта й газ складають 70% всіх енергоносіїв, що споживаються у Великій Британії. Незважаючи на досить великі поклади вугілля, його частка впала до­сить сильно; в 1913 р. у Великій Британії видобувалося 287 млн. т цього палива, а в 1999 р. — тільки 36 млн. т. Нарощує потужності атомна енергетика, сьогодні вона виробляє чверть всієї електроенергії країни; проте частка АЕС в британсь­кій енергетиці значно нижча, ніж у французькій.

Найбільші компанії в промисловості Великої Британії__________

Сільське господарство Великої Британії — одне з найпродуктивніших у світі. Незважаючи на те, що його частка у ВВП складає тільки 1,2%, а серед зайня­тих — 2,0%, воно забезпечує повністю потреби британців у пшениці, ячменю, вівсу й свинині. Не повністю, але в значній мірі покриваються потреби у кар­топлі, яловичині, баранині, вовні, цукру та яйцях. В цілому сільське господарст­во задовольняє на 80% потреби населення Великої Британії у продовольстві. Темпи його зростання досить швидкі (пересічно на 3% в 90-х роках). Провідною галуззю сільського господарства є тваринництво (70% всієї продукції). Сільське господарство користується дієвою підтримкою з боку британського уряду.

Як і в інших розвинутих країнах, основна частка в структурі ВВП належить сфері послуг.

Галузева структура економіки Великої Британії (% до ВВП)

Обробна промисловість...................... 18,8

Енергетика й гірнича промисловість...... 9,8

Сільське господарство........................ 1,2

Сфера послуг................................... 70,2

В сфері послуг провідна роль належить кредитним закладам. Частка лондонсь­ких банків складає 20% у міжнародному кредитуванні. Наймогутнішими банками є: «Берклейз Бенк», «Ллойдз Бенк», «Мідленд Бенк», «Нешнл Вестмінстер бенк». На цю «Велику четвірку» припадає 92% всіх вкладів у комерційні баки Великої Британії. Ці банки стали осередником утворення великих фінансових груп — «Ллойдз», «Барклейз», «Мідленд». Група «Ллойдз» контролює банківські, інвестиційні операції, торгівлю сировиною, виробництво чорних металів, важке ма­шинобудування, сільське господарство і лісову промисловість. В сферу «Барк­лейз» входять банківські й страхові операції, судноплавство, зовнішня торгівля й перевезення, легка промисловість, гірнича промисловість у деяких африканських країнах. Група «Мідленд» охоплює банківські й кредитні операції, телебачення, електроніку, авіабудування, хімічну й харчову промисловість. Крім того, утворена спільно з американським капіталом група «Коудрей-Морган Гренфелл — Морган (США)», інтереси якої лежать у сферах банківських, інвестиційних і страхових операцій, військово-промислового комплексу, електроніки, сталеливарної промис­ловості, виробництва обладнання, атомної промисловості.

Контрольно-регулюючі функції в кредитно-фінансовій сфері здійснює Банк Англії. Центром ділової активності Великої Британії є Сіті — квартал в Лондоні, де зосереджені англійські банки й філії зарубіжних банків, товарні й фондові біржі, страхові компанії. Серед британських страхових компаній найбільшою є «Пру-деншл»; виокремлюються також корпорації «Ллойд», «Комершл юніон», «Ройял».

Банки Великої Британії широко відомі наданням висококваліфікованих кон­сультацій з питань юридичної й бухгалтерської справи, послугами в галузі прива­тизації. Від такого роду послуг Велика Британія отримує досить значний доход у зовнішньоекономічних операціях.

Динаміка розвитку економіки Великої Британії в повоєнні часи характери­зується темпами нижчими, ніж у її конкурентів — Франції, ФРН та Японії. Це обумовило відносне відставання її, втрату позицій в світовій економіці. Водночас динаміка англійської економіки стабільніша, ніж в інших країнах. Падіння вироб ництва підчас рецессій було на таким глибоким, оскільки не спостерігалося піко­вих сплесків підчас підйому (як, наприклад, в Німеччині або Японії). В значній мірі така «вирівненість» темпів пояснюється політикою «стоп-уперед», яку нама­гався здійснювати уряд Великої Британії, щоб не допускати перегріву економіки (докладніше про це мова буде йти нижче).

Динаміка основних показників розвитку економіки Великої Британії (в %)

[Джерело: Современный монополистический капитализм. Великобритания. С. 25; МЭ и МО, №8, 2001, с. 104].

Звертає на себе увагу падіння темпів ВВП в 1970-1980 pp. і в 1990-1995 pp. В першому випадку — це наслідок енергетичної кризи 1973-1975 pp., а також болісного пристосування економіки Великої Британії до структури ЄС через її пізній вступ до цієї організації. В другому випадку далася взнаки світова еко­номічна криза 1991 року. З іншого боку, відносно високі темпи розвитку спос­терігалися у 80-х роках і з другої половини 90-х років. Починаючи з кінця 70-х років позитивний вплив на економічні показники Великої Британії справляло освоєння покладів нафти й газу в Північному морі.

З другої половини 90-х років в економіці Великої Британії розпочалося підне­сення, яке тривало, принаймні, до 2001 року. Основною рушійною силою еко­номічного розвитку в цей період стало підвищення споживчого попиту з боку насе­лення країни, що є наслідком зростання доходів. За 2001 рік споживчі витрати насе­лення зросли на 3,5%. Збільшилися витрати на товари тривалого користування й продукцію галузей високих технологій. Швидко зростає продаж мобільних теле­фонів, сьогодні ними користується вже дві третини населення. Щороку понад 20 млн. англійців проводять відпустку за кордоном. Фактором, що сприяє розши­ренню попиту, є зростання зайнятості населення. З 1995 р. до 2000 р. число робочих місць збільшилося на 1,6 млн. чол. Реальна заробітна плата за 2000 р. піднялася на 5%, безробіття скоротилося до 5,3% від числа економічно активного населення.

Найбільш динамічно розвивалася сфера послуг, темпи якої перевищували 4%. Водночас промисловість розвивалася нерівномірно. В 90-х роках зростали капіталовкладення в економіку, переважно в приватний сектор. Найвищі темпи росту в промисловості притаманні електроніці, фармацевтиці й інструментально­му виробництві. Знизилися темпи розвитку сільського господарства; значні збит­ки ця галузь понесла через захворювання скота енцефалітом («коров'ячий сказ»), а потім ящуром. ЄС заборонив імпорт з Великої Британії усіх видів м'ясомолоч-ної продукції та живого скота.

Позитивний вплив на динаміку розвитку британської економіки в 90-х роках спричинило розширення й зовнішнього попиту на товари та послуги з Великої Британії. Сприятливо діяло в цьому напрямку підвищення світових цін на наф­ту, як)' Британія експортує.

Незважаючи на економічне піднесення, рівень інфляції в країні залишався досить низьким, в середньому 2,5% в другій половині 90-х років.

Внутрішньоекономічна політика

В регулюванні економіки Великої Британії державі належить значно більша роль, ніж в інших розвинутих країнах. Це виявляється, зокрема, у високій пи­томій вазі держави в національних капіталовкладеннях, в частці державних підприємств у числі зайнятих і валовій продукції, у високій частці бюджетних ви­трат у ВВП. Наприкінці 70-х років (перед приходом до влади уряду М. Тетчер) в націоналізованих галузях утворювалося понад 10% ВВП й здійснювалося чверть всіх інвестицій в промисловість. Глибина втручання державних органів в економіку в значній мірі залежить від того, яка партія знаходиться при владі: лейбористи чи консерватори.

Коли в 1945 р. до влади прийшли лейбористи, вони здійснили широкомас­штабну націоналізацію виробництва. Перша хвиля націоналізації (1946-1951 pp.) охопила переважно капіталомісткі, базові галузі промисловості: вугільну, енерге­тику, чорну металургію, транспорт, зв'язок. Також був націоналізований Англійський Банк. Лейбористи спиралися на кейнсіанську концепцію не­обхідності централізованого державного контролю й значного розширення гос­подарських і соціальних функцій уряду. В 60-х роках уряд лейбористів впрова­див індикативне планування і регіональне програмування. Були створені додат­кові механізми регулювання економіки — міністерство економіки, міністерство зайнятості й продуктивності праці, міністерство технології.

Уряд лейбористів не вирішив проблем прискорення темпів економічного роз­витку і не досяг суттєвого поліпшення умов життя населення. В 1970 р. до влади прийшли консерватори, які взяли курс на денаціоналізацію економіки й змен­шення втручання держави в діяльність фірм. Вони розпустили ті міністерства, що були створені їх попередниками. Якщо лейбористи вважали необхідним перш за все стимулювати попит як головний фактор піднесення економіки, то консерва­тори здійснювали неоліберальну політику, суть якої полягає в стимулюванні пропозиції, тобто в наданні всілякої підтримки виробникам. Спільним у лейбо­ристів і консерваторів було намагання досягнути покращення платіжного балан­су або росту економіки за допомогою політики «стоп-вперед». Основним завдан­ням такої політики була боротьба з інфляцією. Проте дефляційні заходи, що особливо активно впровадили консерватори, погіршили становище на внутріш­ньому ринку, обмежили попит на товари й послуги. Внаслідок уповільнилися темпи росту економіки й зросло безробіття.

Економічна криза 1973-1974 pp. прискорила падіння уряду консерваторів, до влади знов прийшли лейбористи. Розпочалася друга хвиля націоналізації еко­номіки. (1974-1977 pp.). Цього разу до державного сектору були залучені судно­будування, авіаракетне виробництво, автомобільна промисловість/низка підприємств верстатобудування, електроніки та інші. Були націоналізовані такі концерни, як «Брітіш стіл», «Брітіш ероспейс», «Брітіш ейруейз», «Роллс-Ройс» (націоналізована ще в 1971 p.), транспортні підприємства тощо. Одним з на­прямків політики лейбористів цього періоду була закупівля державою контроль­них пакетів акцій перспективних підприємств. Для здійснення цієї мети була ут­ворена холдінгова компанія «Національне управління підприємствами».

Наприкінці 70-х років економічна ситуація у Великій Британії погіршилася, темпи розвитку загальмувалися. Кейнсіанська теорія стала розглядатися як така, що не може вирішити економічні проблеми в нових умовах. Все це сприяло при­ходу до влади в 1979 р. консерваторів на чолі з М. Тетчер. Вона рішуче відкину­ла кейнсіанство й віддала перевагу політиці монетаризму. Була денаціоналізова­на ціла низка державних підприємств. Було розпродано приватному бізнесові ро­довища нафти й газу, що належали до того державі, контрольні пакети акцій ком­паній «Брітіш ероспейс», «Брітіш ейруейз», «Брітіш фрейт корпорейшн», «Брітіш телеком», «Роллс-Ройс». Було приватизовано близько 100 державних компаній, внаслідок чого державний сектор скоротився на дві третини. Виручка від реалізації активів денаціоналізованих компаній становила 80 млрд. ф.ст.

Державна система в сфері охорони здоров'я, страхування, пенсійного забез­печення перетворилася на змішано-державну систему. Було проголошено вільний вибір в шкільній освіті: кожний міг обирати або безплатну державну школу, або платну приватну. Уряд консерваторів знизив ставки податків на при­буток, йому вдалося приборкати інфляцію. Ще при консерваторах в промисло­вості Великої Британії з'явилася тенденція до зростання темпів розвитку. Відбу­лася значна децентралізація механізму управління економікою. Консерватори були при владі безперервно 18 років.

З 1997 р. країною керують знов лейбористи на чолі з Е. Блером. На відміну від попередніх лейбористський урядів Блер не став розпочинати нову хвилю націо­налізації підприємств. Його програма будується на сполученні соціальних ціннос­тей лейборизму з розвитком ринкової економіки. Якщо в попередніх програмах лей­бористів наголос робився на наданні прямої допомоги малозабезпеченим верствам населення, то нові лейбористи перевагу надають кращим умовам одержання освіти, професійному навчанню, стимулюванню праці, створенню нових робочих місць.

Хоч уряд лейбористів не здійснив нової деприватизації, держава продовжує контролювати цілі сектори економіки, в тому числі й приватизовані об'єкти. В першу чергу це стосується електро- й газопостачання, телекомунікацій й інших комунальних послуг. В цих секторах створені спеціальні регулюючі органи, які контролюють, зокрема, тарифи на комунальні послуги, перешкоджаючи надмірному зростанню цін.

Новим заходом в політиці лейбористів стало залучення приватних фірм до фінансування державних проектів (замовлення на будівництво об'єктів інфраст­руктури, надання громадських послуг тощо).

У власності держави залишалися Поштове відомство, Лондонський транспорт, Управління цивільної авіації та деякі інші. Державним залишився й Англійський Банк, але йому надана досить широка оперативна незалежність. Він може са­мостійно встановлювати процентні ставки, приймати рішення про їх зміни.

Лейбористи продовжують політику обмеження зростання цін та інфляція, яку впроваджували ще консерватори. Велика увага приділяється скороченню дефіциту державного бюджету; в 1997 р. був розроблений п'ятирічний план ско­рочення дефіциту. Пріоритетними витратами в бюджеті названо витрати на освіту, професійне навчання, особливо молоді. Як і до них консерватори, лейбо­ристи знижують ставки прямих податків для стимулювання економіки. Базова ставка подоходного податку знижена з 33% в 1979 р. до 25% в 1995 р., до 23% в 1997 p., до 22% в 2000 p., планується її зниження до 20%. Ставка податку на корпорації знизилася з 50% до 30%. Зараз рівень оподаткування у Великій Бри­танії нижчий, ніж у більшості інших розвинутих країн (правда, основна заслуга в цьому належить консерваторам, які більш рішуче здійснювали таку політику).

Незважаючи на зниження ставок податків, бюджет Великої Британії з 1999 р. став профіцитним (в 1999 р. +17,1 млрд. ф.ст., в 2000 р. +19,2 млрд, ф.ст.), тоді як раніше він зводився із значним дефіцитом (наприклад, в 1995 р. дефіцит скла­дав — 25 млрд. ф. ст.). Позитивне сальдо держбюджету утворилося як за рахунок зростання податкових надходжень через загальне піднесення економіки, так і за рахунок зростання цін на нафту. В 2000 році уряд підвищив рівень мінімальної заробітної плати й пенсій. Половина всіх видів видатків бюджету припадає на освіту й охорону здоров'я.

В 2000 р. розроблено програму підвищення ефективності наукової та інно­ваційної діяльності в країні. Поставлено завдання забезпечити Великій Британії лідерство в певних галузях науки й техніки. Особлива увага приділяється розвит­ку інформаційних технологій і телекомунікацій. Додаткові кошти надані Фонду наукових досліджень та Інноваційному фонду вищої освіти для розширення співробітництва вищої школи та бізнесу.

Зовнішньоекономічна політика

Протягом повоєнного періоду зовнішньоекономічні орієнтири Великої Бри­танії поступово змінювалися. Якщо в 40-х — 50-х роках пріоритет надавався зв'язкам з колоніями та США, то згодом зросла роль Західної Європи, особливо після вступу Британії до ЄЕС в 1973 р. Так, в 1950 р. 40% експорту країни і стільки ж експорту припадало на країни, що розвиваються, а наприкінці 90-х років частка Західної Європи в британському експорті становила 63%. Знизила­ся також частка США в зовнішній торгівлі, проте для Великої Британії партнер­ство зі США має більше значення, ніж для будь-якої іншої країни ЄС.

Вже відзначалося, що Велика Британія увійшла до Європейського Еко­номічного Співробітництва із запізненням. Це негативно вплинуло на її еко­номіку, оскільки ємні ринки Західної Європи опинилися недостатньо відкрити­ми для британських товарів. З кінця 70-х років ситуація змінилася на краще, і Ве­лика Британія змогла використати переваги глибокої економічної інтеграції. Особливістю стосунків Великої Британії з партнерами по ЄС є те, що по зовніш­ньоторговельним операціям з ними вона має негативне сальдо, а по інвестиціях — позитивне, тобто англійські інвестиції в західноєвропейські країни перевищують за обсягом приток інвестицій звідти.

Як консерватори, так і лейбористи протидіють тотальній інтегрованості Ве­ликої Британії в європейські структури, вони виступають проти перетворення Європейського Союзу в наднаціональну організацію. В цьому уряд має підтрим­ку більшості населення країни. Велика Британія не приєдналася до Європейсь­кого валютного союзу і зберегла фунт стерлінгів як національну валюту. Уряд лейбористів має розбіжжя зі своїми партнерами по ЄС і в деяких інших питан­нях. Так, наприклад, він проти уведення єдиних податкових ставок в ЄС, оскільки рівень ставок в Британії нижче, ніж в інших країнах, і це надає певні пе­реваги англійським виробникам.

В зовнішній торгівлі Великої Британії спостерігається нарощування товару, особливо інтенсивне з 90-х років. Умови для експорту покращилися через спри ятливу ситуацію, яка склалася на ринках США і Західної Європи; економічний «бум» в США тривав десять років, це стимулювало імпорт. При цьому імпорт незмінне перевищує експорт, зовнішньоторговельне сальдо від'ємне.

Динаміка зовнішньої торгівлі товарами (млрд. ф. ст.)

Характерною особливістю британської зовнішньої торгівлі товарами є постійне зростання частки готової продукції як в експорті, так і в імпорті. На­прикінці 90-х років частка готових виробів і напівфабрикатів в експорті Великої Британії становила 86%, а в імпорті 85%.

В англійському експорті переважає продукція аерокосмічної, хімічної і елек­тротехнічної продукції, а також нафта. На експорт йде близько 90% виробництва електронно-обчислюваної техніки, 70% хімічної продукції, понад половину при­борів. Високою є частка експорту у виробництві тракторів, текстильного й гірни­чого обладнання, зброї. В імпорті основну частину складають машини й облад­нання. Частка продовольства знизилася до 9%, сировини — до 3%.

В торгівлі товарами головним партнером Великої Британії виступає ЄС: 59% експорту й 54% імпорту припадає на країни цього регіону. В розрізі окремих країн географічна структура зовнішньої торгівлі Великої Британії наприкінці 90-х років складалася таким чином:

Основні торговельні партнери Великої Британії (в % до обороту)

За експортом послуг Велика Британія посідає друге місце у світі, поступаю-чись тільки США. В основному експортуються ділові послуги. Частка Великої Британії в експорті послуг зросла з 6,8% в 1990 р. до 7,5% в 1999 p.; в імпорті — відповідно 5,5% і 6,0%. За імпортом послуг Велика Британія знахо­диться на четвертому місці в світі (після США, Німеччини та Японії).

Велика Британія займає друге місце після США за обсягом зарубіжних інве­стицій. Частка британських ТНК в зарубіжних прямих інвестиціях в 2,5 рази пе­ревищує частку країни в світовій торгівлі. Протягом XX ст. відбувалося пе­реміщення капіталовкладень Великої Британії з колоній і країн, що розвивають­ся, до індустріально розвинутих країн. Понад 60% британських капіталовкладень пішло в країни ЄС. В структурі інвестицій основна маса припадає на обробну промисловість (понад дві третини) і на нафтову промисловість (20%). Значні об­сяги вивезеного капіталу вкладаються в банківську й страхову справу.

В 90-х роках спостерігався інтенсивний приплив іноземних інвестицій і в економіку Великої Британії.

Особливості ділової етики

Для англійського бізнесу характерні дуже сильний соціальний консерватизм, прихильність до ідей, що мають багатовікову історію. Англійський бізнес­мен — це вишколена, ерудована людина, що відрізняється високою професійною підготовкою. Для англійського бізнесмена чисто людські фактори мають більше значення, ніж для європейських або японських колег. Він не замикається у своїй роботі, а має широке коло інтересів, пов'язаних не тільки з економікою, але й спортом, літературою, мистецтвом. Англійський бізнесмен дуже спостережли­вий, є гарним психологом і не приймає як фальші, так і приховання слабкої про­фесійної підготовки. Теоретична і практична підготовка англійських бізнесменів відбувається, в основному, в коледжах та спеціалізованих комерційних школах, престиж яких стоїть досить високо в світі.

В діловому спілкуванні британці є прибічниками традиційного ритуалу, який включає ділові ланчі, симпозіуми, конгреси, семінари, виставки, специфіку теле­фонних розмов, строгий обсяг, манери. На ділових переговорах британці ведуть себе спочатку формально, але потім після декількох зустрічей, їх манери стають більш вільними, вони звертаються до партнерів по іменам і т.д.

Англійці дуже цінують гумор і часто користуються ним підчас переговорів. Вони вміють розповідати та слухати дотепні анекдоти; часто це вносить розряд­ку в напруженій ситуації. Самі вони можуть кепкувати з себе, з англійських тра­дицій, але ображаються, якщо це робить іноземний партнер.

Британські бізнесмени, на відміну від американців, не люблять приймати рішення зразу, вони більш обережні. Як і японці, вони рідко висловлюють рішу­чу незгоду з позицією партнера, намагаються робити це в м'якій формі, стримано, іноді в невизначеній формі.

Британці надають великого значення репутації фірми партнера, її капіталу, обсягам операцій. Вони враховують також соціальний статус партнера, на­лежність його до престижних клубів і організацій. Особливістю англійських бізнесменів є їх тісні зв'язки з колегами по школі й коледжу, що вони успішно ви­користовують на рівні міністерств та ділових кіл, де вони мають «своїх людей». Це підсилює їх позиції на переговорах.

Інтереси України у Великій Британії

Велику Британію слід розглядати як потенційно важливого партнера України, її економічний і політичний авторитет стоїть високо в світі. Британський прем'єр-міністр Ентоні Блер виступає за скоріше інтегрування до ЄС країн Центральної та Східної Європи, в тому числі й України. Україна сподівається і на позитивну роль Великої Британії щодо вступу нашої країни до Світової торговельної організації.

Зовнішня торгівля між нашими країнами розвивається поки що дуже повільно; за обсягами товарообігу Велика Британія серед західноєвропейських держав поступається Німеччині, Італії, Франції, Швейцарії.

Однією з причин кволості динаміки товарообігу між нашими країнами є те, що сьогодні Україна мало товарів може поставити на британські ринки. Вже за­значалося, що в імпорті Великої Британії основна частка припадає на високо­технічне обладнання, електроніку; поки що ця галузь в нашій країні знаходиться у скрутному становищі.

Динаміка торгівлі товарами між Україною і Великою Британією (млрд. дол.)

В торгівлі послугами Україна має невелике позитивне сальдо з Великою Бри­танією: в 2000 році було експортовано послуг на 123 млн. дол., а імпортовано на 104 млн. В нашому експорті послуг Велика Британія посідає друге місце (після Росії), в імпорті — третє (після США й Росії).

Більш сприятлива динаміка британських прямих інвестицій в економіку Ук­раїни.

Динаміка прямих інвестицій з Великої Британії в економіку України

За обсягом прямих інвестицій в економіку України Велика Британія посідає шосте місце. Є сподівання, що розширення інвестиційної діяльності сприятиме розвитку торговельних відносин між нашими країнами.