2.1.3. Що являє собою юнктад, яке місце вона займає в регулюванні міжнародної торгівлі?

Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку — ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development —

UNCTAD) — орган Генеральної Асамблеї ООН, заснована в 1964 р. її ут­ворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була напівзакритою органі­зацією, своєрідним клубом обраних», вхід до якого був закритим для багать­ох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і низки країн, що розвивають­ся, було вирішено створити орган в системі ООН, який би регулював міжна­родну торгівлю за принципами, як передбачалося, більш справедливими. Го­ловна ідея полягає в переносі наголосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвиваються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знай­шли особливе відбиття в «Хартії економічних прав і обов'язків держав», яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.

До складу ЮНКТАД входять 186 держав, серед них і Україна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Головна мета ЮНКТАД — сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються.

Цілі: *** активізація міжурядового співробітництва розвинутих країн і країн,

що розвиваються;

*J* зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, між собою; •J* координація дій багатосторонніх інститутів в галузі міжнародної

торгівлі й розвитку; *«* мобілізація людських і матеріальних ресурсів через спільні дії урядів і

суспільства; *!* Активізація співробітництва між державами і приватним секторами.

Цілі ЮНКТАД визначили її функції [13,с.155-159]:

1. Регулювання торговельних й економічних відносин між державами.

2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі сировиною.

3. Розробка принципів торговельної політики.

4. Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародної торгівлі.

5. Обговорення актуальних проблем міжнародних економічних від­носин.

6. Координація діяльності органів і закладів ООН з питань міжнарод­ної торгівлі й розвитку.

7. Співробітництво з міжнародними організаціями в сфері міжнарод­ної торгівлі (в першу чергу, зі СТО).

Діяльність ІОНКТАД виходить з таких принципів: рівноправність держав в міжнародних торговельних відносинах; недопустимість дис­кримінації й економічного тиску; поширення режиму найбільшого спри­яння в міжнародній торгівлі; надання пільг країнам, що розвиваються, на основі «невзаємності»; скасування преференцій, якими користуються розвинені країни на ринках найслабкіших країн; сприяння розширенню експорту з країн, що розвиваються. Ці й деякі інші принципи задекларо­вані в документі під назвою «Принципи міжнародних торговельних відносин і торговельної політики».

ЮНКТАД приймала активну участь в розробці принципів «Нового міжнародного економічного порядку», який був ініційований політиками країн, що розвиваються. В цьому напрямі, зокрема, Конференція наполя­гає на обмеженні практики антидемпінгових заходів, які широко застосо­вуються розвинутими країнами проти менш розвинутих (Україна також від цього потерпає); на відмові від торговельних блокад та ембарго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неоднакові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідно врахувати проблеми розвинутих країн. Напередодні сесії ЮНКТАД (1996 р.) була проведена зустріч міністрів «Групи-77», яка складається з країн, що розвиваються; вони об­говорювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умовах лібе­ралізації й глобалізації світової економіки.

Оскільки сировина залишається поки що основним експортним това­ром для найменш розвинутих країн, ЮНКТАД приділяє торгівлі сирови­ною особливої уваги. Утворено спеціальні дослідні групи з сировинних товарів, укладено відповідні міжнародні угоди, підписані конвенції щодо умов торгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розроблена й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів (ІПСТ) в 1976 році; метою програми є стабілізація цін на сировину й сприяння найменш розвинутим країнам щодо її промислової обробки.

В розробці міжнародного механізму торговельної політики важливе місце займають заходи по визначенню преференцій для країн, що розви­ваються, по усуненню тарифних перепон, по поліпшенню структури їх ек­спорту. Особлива увага приділяється найменш розвинутим країнам, що не мають виходу до моря (таких багато в Африці), й острівним країнам.

Окрім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питаннями між­народного економічного співробітництва. Це валюта і фінанси; морські перевезення; страхування передачі технологій; міжнародні інвестиції.

Аналітична діяльність ІОНКТАД охоплює такі сфери: тенденції світо­вої економіки і їх вплив на процес розвитку; макроекономічна політика; конкретні проблеми розвитку [50, с. 442]. Використання успішного досві­ду розвитку країнами, що розвиваються й країнами з перехідною економікою; питання, пов'язані з фінансовими потоками й заборгованостя­ми. За результатами досліджень складається банк інформації, яка на­дається країнам-членам.

Організаційна структура ЮНКТАД:

1. Конференція.

2. Рада з торгівлі та розвитку.

3. Секретаріат.

Конференція — вищий орган ЮНКТАД. Вона збирається на сесії раз на чотири роки на рівні міністрів і визначає головні напрямки політики міжнародної торгівлі й розвитку. За всю історію ЮНКТАД (включно 2000 р.) відбулося десять сесій Конференції. Рішення Конференції мають переважно рекомендаційний характер, вони не обов'язкові до прийняття усіма членами; цим ЮНКТАД суттєво відрізняється від СТО, де рішення обов'язкові до виконання.

Рада з торгівлі та розвитку — виконавчий орган; особливістю є мож­ливість участі в його роботі представників всіх країн-членів, які побажа­ють (тепер їх 144). Рада проводить щорічні сесії, на яких обговорюються питання глобальної політики, проблеми торгівлі, валютно-фінансових відносин, торговельної політики, економічних реформ.

Раді підпорядковані функціональні комісії: Комісія з торгівлі товара­ми та послугами та з сировини; Комісія з інвестицій, технології й фінансів; Комісія з підприємницької діяльності.

Секретаріат є частиною Секретаріату ООН; очолюється Генеральним секретарем, який є заступником Генерального секретаря ООН. До Секре­таріату входять дві служби: координації й політики; зовнішніх зносин. Крім того, в своїй роботі Секретаріат спирається на 9 відділів: «* сировинних товарів; •» міжнародної торгівлі; ** сфери послуг;

»« економічного співробітництва між країнами, що розвиваються; »* глобальної взаємозалежності; *» ТНК та інвестицій; *• науки та техніки; ** найменш розвинених країн; *• послуг в сфері управління.

В спільному із СТО відомі ЮНКТАД керує Міжнародним торговель­ним центром.

Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел: кошти ПРО-ОН, Європейської комісії Світового банку, окремих країн-донорів. Серед останніх — переважно західноєвропейські країни та Японія.

ЮНКТАД має непрості відносини зі СТО; по суті, вони є конкурентами в сфері регулювання світової торгівлі. Серед членів ЮНКТАД чисельно пе­реважають країни, що розвиваються; їх представникам вдається втілювати принципи й рішення, які часто не в інтересах розвинутих країн (хоча б, на­приклад, поширення принципу «невзаємності»). Ось чому держави, які ма­ють беззаперечний авторитет в СТО, намагаються надати більшу вагу в між­народних торговельних відносинах саме цій організації. І дійсно, авторитет СТО вищий, ніж у ЮНКТАД. Не останню роль в цьому відіграє принцип прийняття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД дає змогу по­декуди їх ігнорувати, а це послабляє авторитет. Висловлювалися навіть дум­ки: а чи потрібна взагалі ЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функ­ції двох організацій: ЮНКТАД розробляє загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СТО відає суто торговельними питаннями.