1.5.10. Що таке хеджирування?

Хеджирования на форвардних і ф'ючерсних ринках дає найнижчий рівень ризику при заданому рівні хеджирування.

В практиці міжнародної диверсифікації портфеля існує ряд чинників, що перешкоджають диверсифікації як засобу отримання переваг. До їх числа відносяться: «J* сегментованість ринків іноземних акцій та облігацій, що викликається

правовими бар'єрами, які обмежують інвестиції за кордоном; «J* заборона для іноземців володіти національними компаніями; «!* введення податку, який врівноважує ставки відсотка; •»• різниця в організації ринку, методах торгівлі цінними паперами і опе­раціях (готівкові операції або форвардні операції); *І* порядок встановлення цін на акції (котировка або аукціони); »*» операційні та інформаційні витрати.

Часто основною перешкодою для міжнародної диверсифікації є про­блеми оподаткування.

Великі компанії можуть нести витрати, пов'язані з подоланням пере­шкод міжнародній диверсифікації портфеля, але для більш дрібних кор­порацій часто витрати по диверсифікації перевищують вигоди. В останні роки з'явились нові види цінних паперів, фінансових механізмів, котрі дозволяють інвесторам зі скромними коштами скористатись перевагами міжнародної диверсифікації. Основні з них — американські депозитні розписки (АДР) й міжнародні взаємні фонди.

АДР — це різновидність цінних паперів, створена американськими банками, котрі закупили велику кількість іноземного акціонерного капіталу, і депонували його на трастові рахунки. Потім продали свої част­ки власності в трасті, що називаються АДР, інвесторам. Кількість випуще­них АДР може дорівнювати кількості випущених акцій або бути меншою, тоді кожна АДР еквівалентна одній або декільком акціям іноземного капіталу. Коли іноземна компанія сплачує дивіденд, банк конвертує його в долари за поточним обмінним курсом і розподіляє отримані кошти се­ред власників АДР пропорційно кількості розписок у кожного з них.

Функціонують вторинний як біржовий, так і позабіржовий ринки АДР.

Вартість АДР тісно пов'язана з вартістю представлених ними інозем­них акцій. Арбітраж слугує підтриманню рівноваги між доларовою ціною АДР і відповідною їй акцією. Якщо ціна АДР відрізняється від доларової вартості іноземних акцій при конвертації за поточним обмінним курсом, то арбітражери вилучають з цього прибуток. Якщо АДР продається де­шевше, арбітражери продають іноземні акції. Після конвертації отрима­них від продажу коштів в долари вони купують АДР, кількість яких в цьо­му випадку буде більшою, ніж при варіанті рівності вартості АДР і відповідних їм акцій. Різниця, що виникла, є прибутком арбітражерів. Це призводить до підвищення ціни на АДР і зниження цін на іноземні акції. Цей процес триває до тих пір, поки ціна АДР й іноземної акції, яка стоїть за нею, не зрівняються.

Банки за емісією і підтримання в обігу АДР збирають встановлену плату.

Міжнародні взаємні фонди також продають частку власності в наяв­них у них портфелях цінних паперів. Співвласник взаємного фонду отри­мує доходи зі всіх цінних паперів, що знаходяться в портфелі фонду, про­порційно своїй частці. Інвестори вносять періодично платежі, необхідні для функціонування фонду.

Міжнародне портфельне управління може здійснюватись на основі пасивного або активного підходів.

Теоретичною основою пасивного управління є гіпотеза про ринкову ефективність. Вважається, що коли вартість цінних паперів була встанов­лена на ринку з урахуванням всієї доступної інформації, і ринок раціонально прореагував на цю інформацію, то управління повинно орієнтуватись на ринок, тобто будуватись на основі індексного методу інвестицій. Це означає, що менеджер портфеля може інвестувати весь портфель або значну частину в ринковий індекс або в набір цінних па­перів, прогнозована динаміка яких багато в чому відповідає ринковому індексу (Standard and Poor 500, Nikkei 225, Financial Times All Shore Index, індекс Доу-Джонса та ін.).

Пасивне управління розуміється як розміщення портфельних коштів на провідних 20-25 національних фондових ринках пропорційно до ваги цих ринків у світовому ринковому індексі. Необхідна лише інформація про частки світової ринкової капіталізації в кожному компоненті індексу.

Активне управління вимагає складання значної кількості прогнозів і аналізу. Необхідним є відбір фондових ринків і диверсифікація їх. Ринкам з найкращими характеристиками присвоюються найбільші ваги в порт­фелі. Потім проводиться відбір акцій в конкретних секторах промисло­вості. Для цього необхідний значний обсяг інформаційних прогнозів.