1. Яке місце займає «Міжнародна економіка» в економічній науці?

Дисципліна «Міжнародна економіка» є складовою частиною підготов­ки економістів широкого профілю і однією з профілюючих у підготовці економістів-міжнародників. Вона належить до числа фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки і роз­виває її, є сполучною ланкою між такими університетськими курсами, як мікроекономіка та макроекономіка і конкретно-економічними дис­циплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та ау­дит, гроші і кредит, банківська справа та ін.

В системі економічної теорії «Міжнародна економіка» спочатку зай­мала периферійне місце, існувала на засадах окремих розділів мікро- та макроекономіки, які містили аналіз міжнародних економічних відносин, щодо зовнішньої торгівлі, міждержавного руху чинників виробництва, ва­лютно-фінансової системи, що обумовлює цей рух.

Відокремлення «Міжнародної економіки» у самостійну дисципліну було історично зумовлено становленням, розвитком та функціонуванням світогосподарських зв'язків як особливої, цілісної, органічної системи. Формування цієї системи обумовлено еволюцією міжнародного поділу праці, процесами інтернаціоналізації господарського життя країн світово­го співтовариства, інтеграції груп країн в регіональні господарські ком­плекси (союзи) з міждержавним та наддержавним регулюванням соціаль­но-економічних процесів, транснаціоналізацією виробництва, функціону­ванням міжнародної валютно-фінансової сфери як самостійного явища, безпосередньо не пов'язаного із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом чинників виробництва [32; 33; 68].

Визначальною рисою існування «Міжнародної економіки» як са­мостійної дисципліни є відкритість економіки у співвідношеннях кожної країни із світовою спільнотою. Сучасний стан міжнародних економічних відносин дозволяє виокремити два рівня відкритості:

1. рівень залученості країн у міжнародний обіг товарів та чинників їх ви­робництва, а також у міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність;

2. рівень взаємодії національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків [23; 32; 33].

На першому рівні під «відкритістю» звичайно розуміють розвиток 3-х ключових каналів, що пов'язують національні економічні системи, обу­мовлюють ступінь і форми залучення країн до міжнародного руху товарів, капіталу та робочої сили.

В якості показника відкритості на першому рівні може слугувати пи­тома вага експорту (експортна квота) та імпорту (імпортна квота) у вало­вому внутрішньому продукті (ВВП).

Е_к - (Е / ВВП) • 100,

де Е,— експортна квота; Е — обсяг експорту.

І_к = (І / ВВП) • 100,

де І_к — імпортна квота; І — обсяг імпорту.

Комбінація експортної та імпортної квоти дає уявлення про масштаби зв'язку окремих національних економік із світовим господарством.

Показником відкритості на першому рівні слугує також інтенсивність міграції, яка визначається співставленням кількості мігрантів з чисель­ністю населення країни. В цьому разі розраховується коефіцієнт еміграції (Ке), імміграції (Кі) та міграційного обороту (Km):

де Р — середньорічна чисельність населення країни, Мі — кількість емігрантів, Mj — кількість іммігрантів.

Коефіцієнти міграції звичайно обчислюються у проміле (%о)-

Різниця між кількістю іммігрантів і кількістю емігрантів (Mj - Mi) становить міграційне сальдо країни; воно може бути позитивним або від'ємним.

На відкритість економіки вказує й участь економіки країни в міжна­родному русі капіталу. Роль іноземного капіталу (передусім ПЗІ) в еко­номіці країни визначається його часткою до загальної суми капіталовкла­день в країні (включаючи вкладення резидентів).

Іншим показником є частка іноземних інвестицій (переважно ПЗІ) у ВВП:

де Із — іноземні (зарубіжні) інвестиції.

На другому рівні «відкритість» економіки визначається головним чи­ном ступенем самостійності міжнародної валютно-фінансової системи, що здійснюється через функціонування міжнародних фінансових ринків. В якості провідного показника функціонування ринкової економіки як міжнародної економіки, по суті, слугує ефективність моніторингу та регу­лювання національної економіки і світового господарства в цілому.