1.3.4. Які є економічні наслідки введення мита?

Економічні наслідки введення мита різноманітні: вони впливають на виробництво, споживання, товарообіг і добробут країни, що ввела імпорт­ний тариф, і її партнерів по торгівлі [33, с. 212-218; 68, с. 130-135].

Введення імпортного тарифу для захисту національних виробників, що несуть збитки через наплив більш дешевого товару, впливає на еко­номіку як малої, так і великої країни. Країна вважається малою, якщо зміна попиту з її боку на імпортні товари не приводить до зміни світових цін, і великою — якщо зміна попиту на імпортні товари спричиняє зміну світових цін.

У малій країні введення імпортного тарифу не впливає на рівні світо­вих цін, і не може змінити її умови торгівлі. Зростає лише внутрішня ціна імпортного товару на розмір мита, за що розплачується споживач.

Наслідки введення тарифу наступні:

<» скорочення загального обсягу попиту. Це відбувається за рахунок спо­живачів, що за вищою ціною не зможуть купувати даний товар;

* одержання державою додаткового доходу, що дорівнює добутку став­ки тарифу на обсяг імпорту;

»J* збільшення внутрішнього виробництва товару. За зрослою ціною національні виробники товару, що конкурує з імпортним, зможуть по­ставити на ринок більшу кількість товарів;

<« зменшення обсягу імпорту, що відбувається внаслідок збільшення внутрішнього виробництва і скорочення попиту;

%• зниження добробуту споживачів. Скорочення споживання товару

пов'язано з ростом його ціни на внутрішньому ринку; * підвищення добробуту національних виробників імпортозамінної

продукції;

•І* економічні втрати країни, що виникають через необхідність внутріш­нього виробництва під захистом тарифу додаткової кількості товарів при більш високих витратах. Чим більше зростає захист внутрішнього ринку за допомогою ввізних тарифів, тим усе більшу кількість ре­сурсів, не призначених спеціально для випуску даного товару, дово­диться використовувати для його виробництва. Країна могла б не за­знавати збитків, якби купувала товари за нижчою ціною в іноземного продавця. На внутрішньому ринку відбувається заміна ефективних, з погляду витрат, іноземних товарів, менш ефективними у виробництві вітчизняними товарами.

Введення імпортного тарифу великою країною викликає зниження рівня світових цін і здешевлення імпорту. Імпортний тариф, введений ве­ликою країною, не тільки захищає ринок від іноземної конкуренції, але є засобом поліпшення своїх умов торгівлі з зовнішнім світом. Велика країна є великим імпортером товарів на світовому ринку. Тому, якщо во­на обмежує свій імпорт ввізними тарифами, то це істотно знижує сукуп­ний попит на даний товар. У результаті продавці товару змушені знижу­вати ціни. При незмінному рівні цін на експортні товари і зниженні цін на імпортні товари умови торгівлі країни поліпшуються. Введення імпорт­ного тарифу призведе до позитивних результатів тільки в тому випадку, якщо вони не будуть перекриті негативними економічними втратами для країни через його нарахування.

Отже, при введенні імпортного тарифу малою країною світові ціни не змінюються і ЇЇ умови торгівлі не настільки поліпшуються, щоб компенсу­вати негативний вплив тарифу на економіку. Результати введення імпортного тарифу великою країною, приблизно такі ж, як у малої країни. Однак він впливає на зміну світової ціни і поліпшує умови торгівлі. Пози­тивний ефект тарифу досягається у випадку, якщо ефект умов торгівлі у вартісному вираженні більше, ніж сума втрат, що виникають у резуль­таті меншої ефективності внутрішнього виробництва в порівнянні зі світовим і скорочення внутрішнього споживання товару.

Економісти підрахували додаткові витрати споживачів, зв'язані з та­рифними методами захисту торгівлі. Так, середній японський споживач щорічно витрачає на 890 дол. більше через торгові обмеження на харчові продукти, косметику і продукцію хімічної промисловості. Підраховано, що в США тарифи в 21 галузі виробництва служать причиною щорічних витрат у 10,2 млрд, дол., чи 40,8 дол. на одного споживача. Потенційний доход споживачів від скасування всіх тарифів і кількісних обмежень склав би близько 70 млрд, дол., чи 1,3% ВВП [26, с. 57].