1.4.28. Що таке акції?

Акція — це цінний папір без встановленого строку, який свідчить про внесення певної пайки в капітал акціонерного товариства, дає право її влас­нику на придбання частини прибутку у формі дивіденду, на участь в роз­поділі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акція породжена акціонерною формою підприємств (корпорацій), статутний капітал яких створюється шляхом випуску загальних акцій, що дають право голосу, і привілейованих (преференційних) — неголосуючих акцій. Статутний капітал корпорації — це та кількість акцій, котру корпорація може випусти­ти згідно зі статутом. Випущені акції являють собою продану частину ста­тутного капіталу. Оборотні акції — це та частина випущених акцій, яка за­лишається в руках тримачів. Якщо корпорація не викуповує частину випу­щених акцій, то кількість випущених акцій дорівнює кількості оборотних.

Тримачі акцій стають акціонерами корпорації, її власниками, отримують право голосу (1 загальна акція — один голос) при вирішенні питань на річних і надзвичайних зборах акціонерів, де затверджуються рішення правління більшістю голосів — звичайних акцій (контрольний пакет акцій).

Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна (прозивна) вартість акції встановлюється при формуванні акціонерного товариства і фіксується на її лицьовій стороні. Номінальна вартість акції не є відобра­женням величини реальних активів корпорації і останнім часом, як пра­вило, не вказується. Акції без номінальної вартості випускаються за ціною, привабливою для інвесторів.

Балансова вартість акції обчислюється як частка від ділення чистої вартості активів акціонерного товариства на кількість випущених і роз­повсюджених акцій.

Курсова (ринкова) вартість акцій визначається співвідношенням по­питу і пропозиції на них на РЦП. Це — поточна вартість на фондовій біржі або в позабіржовому обігу.

Звичайні акції — це акції, доход від яких залежить від чистих доходів корпорації та її дивідендної політики. Розподіл прибутку між власниками звичайних акцій здійснюється пропорційно вкладеному капіталу в залеж­ності від кількості куплених акцій. Однак не весь чистий прибуток іде на виплату дивідендів на звичайні акції. Після виплати преференційних дивідендів в більшості корпорацій частина чистого прибутку йде на фінан­сування майбутніх інвестицій. Ризик вкладення капіталу у звичайні акції пов'язаний саме з тим, що дивіденди на звичайні акції можуть скорочува­тись і навіть не виплачуватись. Інколи дивіденди виплачуються не гроши­ма, а акціями. Якщо корпорація збанкрутує, то тримачі звичайних акцій можуть втратити всі свої інвестиції. Коли мова піде про претензії на акти­ви і прибуток корпорації, власники звичайних акцій опиняться на останнь­ому місці — після банків, власників облігацій і привілейованих акцій.

Джерелом ризику звичайних акцій може бути або ринок акцій, або фірма, або і перше і друге.

Привабливість звичайних акцій в тому, що вони дають право голосу, переважне право придбання акцій нових емісій, можливість нарощувати капітал (підвищення з часом ціни акцій), завдяки високій ліквідності (ринковість), тобто достатньо активній торгівлі акціями в будь-який час.

В залежності від ступеня ризику і доходності акції, які обертаються на РЦП, поділяються на акції: «« з «блакитними корінцями»; »* доходні; »» акції зростання; »* циклічні; ** спекулятивні.

Акції з «блакитними корінцями» — це акції, які випускаються потуж­ними корпораціями (в США: IBM, Dow Chemical, General Motors та ін.), котрі за всю свою історію стабільно виплачували дивіденди своїм акціоне­рам. Ці акції і безпечні, і доходні.

Доходні акції — це акції телефонних корпорацій, корпорацій водо-, газо-і електропостачання, а також інших компаній, дивіденди з яких перевищу­ють середній рівень. Акції таких корпорацій, як правило, з часом зростають.

Акції зростання — це акції корпорацій, прибуток яких вищий від се­реднього рівня, але дивіденди не дуже високі, оскільки корпорації фінан­сують розширення виробництва, науково-технічні розробки і т. ін. Май­бутня вартість акцій таких корпорацій має велику ймовірність зростати.

Циклічні акції — це акції, ціна яких зростає і знижується синхронно зі спадами і підйомами в економіці. В основному це акції корпорацій базо­вих галузей економіки. Інвестори прагнуть купити такі акції в період піднесення і встигнути їх продати до початку спаду.

Спекулятивні акції — це акції корпорацій, які не можуть пред'явити курс на 5-6 років. Вони звичайно продаються «з прилавка», минаючи біржу, коштують набагато менше, ніж акції відомих корпорацій, але мають великий ступінь ризику.

Поряд зі звичайними акціями корпорації випускають привілейовані (преференційні) в розмірі, що не перевищує 10 відсотків статутного фон­ду корпорації.

Ці акції надають їх власникам ряд переваг (преференцій), але не дають права голосу, права брати участь в управлінні корпорацією (якщо інше положення не передбачене її статутом).

До привілеїв відносяться:

1) право отримувати фіксований доход або у вигляді відсотка від вар­тості акцій, або певної суми грошей, виплачуваних незалежно від резуль­татів діяльності корпорацій;

2) переважне право: а) на першочергове отримання дивідендів; б) на пріоритетну участь (після задоволення кредиторів — банків тримачів облігацій) в розподілі майна корпорації при її ліквідації; в) якщо розмір дивідендів, виплачуваних за звичайними акціями, перевищує розмір дивідендів з привілейованими акціями, тримачам останніх може проводи­тись доплата.

Привілейовані акції бувають таких видів: «> кумулятивні, які мають право накопичення невиплачених дивідендів,

нарахування їх і виплати в наступному за пропущеним періодом; •J» некумулятивні, за якими невиплачені дивіденди не приєднуються до

дивідендів наступних років; <• конвертовані, які обмінюються на встановлену кількість звичайних

акцій або облігацій даної корпорації; <» неконвертовані, які не можуть змінювати свій статус; * з долею участі, які дають право тримачам цих акцій на отримання до­даткових дивідендів понад передбачених, якщо дивіденди за звичай­ними акціями більші.

Різноманітність пільг робить привілейовані акції привабливими для інвесторів. Емітент зацікавлений в їх випуску, оскільки останній не при­зводить до розводження капіталу і дозволяє зберегти контрольний пакет акцій. Тримачі привілейованих акцій посідають проміжне становище між тримачами облігацій, що є кредиторами корпорацій, і тримачами звичай­них акцій, які є співвласниками, що мають право брати участь в уп­равлінні корпорацією. Привілейовану акцію можна розглядати як ком­пенсацію за відсутність права голосу.

Інвестиційні якості привілейованих акцій визначаються:

1) ступенем забезпеченості виплати всіх преференційних дивідендів за рахунок чистого прибутку.

Вважається, що для адекватності такого покриття річне перевищення чи­стого доходу над преференційними дивідендами повинно бути як мінімум:

* для державних компаній комунального господарства у 2 рази;

* для промислових компаній у 3 рази;

2) безперервністю виплати преференційних дивідендів;

3) адекватністю забезпечення префакцій акціонерним капіталом ком­панії:

»J* мінімальний акціонерний капітал в розрахунку на одну префакцію в кожному з останніх п'яти років повинен бути в 2 рази більшим від тієї величини активів, котру одержить тримач на кожну префакцію у випадку ліквідації компанії;

<• річний приріст акціонерного капіталу в розрахунку на одну префакцію повинен бути порівняно стабільним або мати тенденцію до зростання за останні п'ять років;

4) рейтингом префакцій. Він визначається незалежними службами рейтингу цінних паперів приблизно за такими градаціями:

Р₊ — «супер». Префакція прямо захищена третьою стороною (напри­клад, материнською компанією) або забезпечена високоліквідними цінними паперами (банківські акцепти).

Р, — вища якість. Відмінний захист з боку активів і більша здатність до виплати дивідендів.

Р₂ — дуже добра якість. Надійність активів і прибутку.

р.і — добра якість. Префакції добре захищені, але здатні піддаватися спадам в якості в період економічних труднощів.

Р^ — помірна якість. Захист адекватний, але існують чинники, які за несприятливих умов можуть послабити здатність компанії до своєчасної виплати дивідендів.

Р₅ — спекулятивні. Нема впевненості, що компанія зможе захистити префакції.

При визначенні рейтингу префакції аналізуються сама компанія, га­лузь, управління компанією, фінансовий стан та інші параметри її діяль­ності.

Деякі ТНК емітують свої акції для розповсюдження в різних країнах. Щоб попасти на ринок будь-якої країни, вони повинні внести свої акції в курсові бюлетені цієї країни. Для цього потрібно:

а) витратити великі кошти за вміщення інформації в бюлетені;

б) надати достатній обсяг інформації, котра повинна пройти незалеж­ну аудиторську перевірку і сертифікацію достовірності;

в) сповістити зарубіжну пресу, брокерів і потенційних інвесторів про перспективи розвитку корпорації.

Євроакції — це акції, які продаються за межами країни, в якій знахо­диться компанія, що випустила їх. Багато корпорацій випускають акції одночасно в двох і більше країнах.