1.4.37. В чому полягає суть позабіржового ринку цінних паперів?

Позабіржовий ринок включає в себе «вуличний» ринок, а також «третій» і «четвертий» ринки.

«Вуличний ринок» — це ринок, на якому продаються всі облігації і не включені в біржовий список акції по телефону, минаючи торговельний зал біржі. Ціни на ньому встановлюються в ході переговорів між продав­цями і покупцями. Коли виникає серія заявок, проводиться аукціон.

Позабіржовий ринок має високий рівень автоматизації, котрий забез­печується «Автоматизованою системою котировок Національної асоціації ділерів з цінних паперів». Ця система охоплює всю країну авто­матичною комунікаційною мережею, котра об'єднує ділерів і брокерів по-забіржового ринку і забезпечує їх інформацією про цінні папери, що про­даються через що систему. Система використовується для котирування (оголошення) цін акцій. Фактично укладання угоди відбувається в про­цесі переговорів по телефону між брокером і ділером.

Важливим моментом у розвитку позабіржового ринку цінних паперів стало застосування великими банками власних електронних брокерських систем. Вони вирізняються низькою вартістю надання послуг, можливістю торгувати в години, коли традиційні біржі зачинені, анонімністю котиро­вок і широким спектром інструментів, що торгуються. До таких систем відносяться Інстинет, що оперує глобально, електронні комунікаційні ме­режі, такі як Айленд та інші. В США їх нараховується близько 20.

«Третій ринок» — це ринок, на якому відбувається позабіржова торгівля зареєстрованими на біржі цінними паперами. «Третій ринок» ви­ник тому, що на біржовому ринку інституційним інвесторам було не­вигідно торгувати через:

1) досить великі комісійні, мінімальна ставка яких фіксована. Відтак комісійні часто перевищували граничні витрати по проведенню велико­масштабних торговельних операцій, в той час як брокерські фірми, що не є членами біржі, не встановлювали обмежень на комісійні;

2) фіксований час проведення торгів, в той час як на позабіржовому ринку операції продовжуються і тоді, коли вони призупиняються на біржі.

«Четвертий» ринок — це ринок, на якому вкладаються угоди купівлі-продажу будь-яких цінних паперів і навіть цілих портфелів інституційни-ми інвесторами напрямки, минаючи біржі і брокерів.

В США укладання угод на «четвертому» ринку автоматизоване за до­помогою електронної системи торгівлі акціями (Instinet).

Органом, який займається регулюванням ринку цінних паперів у США, є Комісія з цінних паперів і бірж — державна установа. Регулю­вання РІЦІ здійснюється на підставі федеральних і місцевих законів. В основу федерального регулювання фондового ринку покладено прин­цип саморегулювання: Комісія з цінних паперів і бірж передала свої по­вноваження з контролю за торгівлею зареєстрованими цінними паперами фондовим біржам, залишивши за собою право вносити доповнення або зміни в існуючі правила.

Принципи регулювання РЦП в Україні будуть розглянені пізніше.

На ринку цінних паперів відбуваються постійні зміни. На ньому мож­на робити гроші і втратити гроші. Інвесторам потрібна постійна інформація і, по можливості, інформація достовірна про стан ринку того чи іншого паперу.

На вторинному ринку інвестори вкладають угоди з купівлі-продажу цінних паперів в основному з двох причин. Перша — це пропозиція про те, що поточна ринкова ціна купівлі або продажу завищена або занижена і інвестор захоче зіграти на можливій різниці цін. Інвестор, який вважає, що він має інформацію, котра невідома на ринку, називається орієнтованим щодо інформації. Друга причина — це бажання інвестора продати деяку кількість акцій, щоб отримати гроші за свої потреби або вкласти в цінні па­пери тимчасово вільні кошти. Інвестор, спонукуваний такими мотивами, називається орієнтованим на ліквідність. Укладаючи угоду, він не передба­чає, що інші учасники ринку можуть неправильно оцінювати перспективи даного паперу. В цій ситуації ділер може зайняти активну або пасивну по­зицію. Пасивно налаштований ділер очікуватиме, поки ціни не визначать­ся ринком. Активно налаштований ділер спробуватиме отримати якомога більше інформації і визначити події на ринку, змінивши заздалегідь ціни на купівлю і продаж і підтримавши тим самим баланс в потоці доручень.

Ціни на РЦЇЇ можуть не лише встановлювати рівновагу, а й бути джере­лом інформації. Однак інформація про купівлю або продаж великої партії цінних паперів може бути інтерпретована по-різному, якщо невідомі моти­ви продавця або покупця. Інвестору, який орієнтується на ліквідність, слід повідомити про свої наміри з тим, щоб уникнути несприятливого впливу, котрий може справити його попит або пропозиція на ціну, за якою він має намір укласти угоду. Інституційний інвестор, який закуповує набір цінних паперів, повинен повідомити, що він не вважає ціну на ці папери заниже­ною. Фірма ж, яка хоче купити або продати велику партію цінних паперів за ціною, котра, за її оцінкою, не відповідає поточній вартості, повинна при­ховувати свій мотив. Від того, наскільки їй це вдається, залежить результат.

Курси акцій, що котируються на ринку, звичайно змінюються хвиле­подібне, у вигляді циклів: за підйомом іде падіння, потім знову підйом і т. д. У фазі підйому ринок називається «бичачим», у фазі падіння цін акцій — «ведмежим».