1.1.2. В чому полягають специфічні риси міжнародної торгівлі?

Міжнародна торгівля — це особлива сфера міжнародної економіки. Вона має ряд специфічних рис, котрі відрізняють міжнародну торгівлю від внутрінаціональної: соціально-культурні відмінності країн; самостійна національна економічна політика; кредитний, валютний, суве­ренний, трансферний ризики, урядове регулювання міжнародної торгівлі [47, с. 9-15; 57, с. 37-42; 77, с. 23-25].

Соціально-культурні відмінності країн. Країни, які беруть участь в міжнародній торгівлі, відрізняються одна від одної звичаями, мовою, пріоритетами, культурою. І хоча такі відмінності не впливають істотно на міжнародну торгівлю, вони ускладнюють відносини між урядами і вво­лять багато нових елементів у діяльність міжнародних підприємств. Не­достатнє знання звичаїв, законів країни експортера чи імпортера призво­дить до невизначеності і недовіри між продавцем і покупцем.

Самостійна національна економічна політика. Національна еко­номічна політика може: дозволити вільний потік товарів і послуг між країнами, регулювати чи заборонити його і тим самим істотно впливати на міжнародну торгівлю.

Для підтримання збалансованості міжнародних платежів країна по­винна пов'язувати свою економіку із світовою економікою, тобто прово­дити політику, яка б забезпечувала конкурентоспроможність цін і витрат у порівнянні з іншими країнами і не допускала б розбіжностей між внутрішнім законодавством і міжнародним регулюванням, котрі могли б призвести до конфліктної ситуації у сфері зовнішньої торгівлі.

Якщо внутрішня економічна політика держави шкодить її зовнішній стабільності, то негативні наслідки цього відчувають всі торгуючі країни. Для функціонування міжнародної торгівлі в атмосфері свободи уряди країн повинні проводити узгоджену з торгівельними партнерами внутрішню і міжнародну політику, яка не ущемляє інтересів кожної зі сторін. Якщо національна економічна політика у сфері міжнародної торгівлі ґрунтується лише на внутрішніх інтересах держави без погоджен­ня або без консультацій з її торгівельними партнерами, то це призводить до виникнення політичної напруженості між партнерами (обкладання ок­ремих товарів митами, введення квот на імпорт тощо). Отже, міжнародна торгівля часто виступає об'єктом впливу самостійної національної еко­номічної політики окремих держав.

Кредитний ризик. При здійсненні міжнародної торгівлі необхідно ма­ти час для перевезення товару, тому експортер піддається ризику і потер­пає від незручностей, пов'язаних з часом, котрий потрібен для перевезен­ня товару за кордон і отримання платежу. Розрив у часі між заявкою іно­земному постачальникові і отриманням товару пов'язаний, як правило, з тривалістю періоду перевезення і необхідністю підготовки відповідної до­кументації для перевезення.

Час і відстань створюють кредитний ризик для експортера. Експорте­рові для фінансування підготовки і доставки товару за кордон можуть знадобитись додаткові кошти, за якими він звертається в банк. При цьому кредит потрібен на більш тривалий час, ніж йому необхідно було б, якби він продавав товари на внутрішньому ринку своєї країни. Експортер по­винен виконати свої зобов'язання у відповідності зі строками і умовами кредитної угоди. Однак може виникнути ризик неповернення боргу. Це може бути викликано за таких умов:

а) якщо товар знаходиться в іншій країні, покупець став власником товару, а потім відмовився заплатити за нього;

б) якщо покупець відмовився прийняти товар після того, як він був доставлений в його країну.

У експортера є декілька варіантів вирішення проблеми, що робити з товаром, який знаходиться в іншій країні: знайти іншого покупця; відмо­витись від товару, пройти кліринг (очистити товар від мита на експорт), сплатити мито і здати на товарний склад або відправити товар назад до вітчизняного порту. Однак всі ці варіанти непривабливі і пов'язані зі збитками.

Валютний ризик. Міжнародна торгівля відбувається між країнами, що мають різні валютні системи, які зумовлюють обмін однієї валюти на іншу. Через неусталеність валютних курсів виникає валютний ризик. Ва­лютний ризик — це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу ва­люти ціни по відношенню до валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельної угоди і здійсненням платежу за цією угодою.

Однією з проблем імпортера є необхідність отримання іноземної ва­люти для виконання платежу. Валютний ризик для нього виникає, якщо підвищується курс валюти ціни по відношенню до валюти платежу.

У експортера може виникнути проблема обміну отриманої іноземної валюти своєї країни, він зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу, оскільки отримає меншу реальну вартість у порівнянні з контрактною.

Наприклад, в контракті на купівлю-продаж товару між імпортером з США і експортером з України встановлено, що валютою ціни (ВЦ) є ва­люта країни-експортера (України), а валютою платежу (ВП) — валюта країни-імпортера (США). Якщо імпортер з США закуповує товари у по­стачальника з України за 50000 грн. при обмінному курсі Ідол. = 5,5 грн., імпортер очікує, що заплатить за ці товари (50000:5,5) 9091 дол. Однак, якщо на дату платежу обмінний курс буде 1 дол. = 5,3 грн. (тобто 1 дол. впаде в ціні відносно гривні), імпортер заплатить 9434 дол., що на 343 дол. більше, ніж передбачалося.

Український експортер отримає 50000 грн. і не втратить від зміни ва­лютного курсу. Однак, якщо валютою контракту (ВЦ = ВП) є валюта країни-імпортера, тобто долари США, то український експортер має от­римати 9091 дол., а не 50000грн., і американський імпортер не буде мати валютного ризику. Навпаки, український експортер зазнає збиток внаслідок зміни валютного курсу з 5,5 грн. до 5,3 грн., оскільки отримає лише 48182 грн. (9091 дол. х 5,3) замість 50000 грн.

Валютний ризик може бути зменшений завдяки підписанню форвард­них валютних контрактів, валютних опціонів, позики в іноземній валюті за фіксованим курсом обміну, а потім погашення позики за рахунок май­бутніх надходжень у цій валюті.

Урядове регулювання міжнародної торгівлі. Серйозною перешкодою в міжнародній торгівлі можуть виявитись урядові постанови щодо екс­порту та імпорту товарів та послуг. До них, зокрема, можуть відноситись:

- постанови, щодо валютного регулювання. Система валютного контро­лю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни ре­гулює міжнародний рух товарів, послуг і капіталу;

- ліцензування експорту і імпорту, імпортні та експортні квоти, екс­портні та імпортні мита, ембарго та інші інструменти торгівельної політики;

- постанови, що стосуються стандартів якості, безпеки, охорони здо­ров'я, гігієни, патентів, торгівельних марок, упаковки товарів та обся­гу інформації, яка наводиться на упаковках.

Суверенний ризик. Суверенний ризик можливий тоді, коли суверен­ний уряд країни: *!• отримує позику від іноземного кредитора;

* стає боржником іноземного постачальника;

* видає гарантію на позику від імені третьої сторони у своїй країні, але потім або уряд, або третя сторона відмовляється погасити позику і за­являє про імунітет від судового переслідування. Експортер буде безси­лим стягнути борг, оскільки йому буде заборонено проводити свої ви­моги через суд.

Трансферний ризик. Трансферний ризик — це ризик неможливості переказу коштів в країну експортера у зв'язку з валютними обмеженнями в країні покупця (імпортера) або з відсутністю валюти, або з відмовою уряду країни-імпортера в наданні цієї валюти з будь-яких інших причин.