2. Віденська система договорів та Версальсько-вашингтонська система
Віденським конгресом 1814-1815 рр. завершився період наполеонівських воєн. Конгрес сприяв тимчасовому зміцненню феодально- аристократичної реакції. Восени 1814 р. до Відня на конгрес з'їхалось 216 представників усіх європейських держав, крім Турецької імперії. Росію представляв цар Олександр І, Австрію – канцлер Меттерніх, Пруссію – міністр-президент Гарденберг, Францію – міністр закордонних справ Талейран. Головну роль серед них відігравали найсильніші переможці Наполеона – Росія, Англія, Австрія. Це був найбільш багатолюдний і значний з усіх дипломатичних конгресів, які будь-коли скликалися до XX століття. Переможці прагнули закріпити досягнуті результати й створити тверді гаранти проти повернення Франції до бонапартистського режиму й спроб нових завоювань. Заради цього керівні учасники конгресу змушені були відновити й зміцнити ряд держав, які Наполеон колись встиг приєднати або перетворити на своїх сателітів. Однією з найважливіших цілей учасників конгресу було задоволення їхніх власних загарбницьких територіальних претензій через переділ Європи й колоній. Генеральним прикінцевим актом Віденського конгресу було сформульовано результати поділу Європи й колоній між переможцями Наполеона. Росія, діставши царство Польське, зберегла також приєднані раніш Фінляндію та Бессарабію. Англія закріпила за собою о. Мальту – сильний опорний пункт на Середземному морі – і колонії, які вона захопила у Голландії та Франції. Найважливішими з них були Капська колонія на півдні Африки і о. Цейлон, яким раніш володіла Голландія. Ці придбання мали величезне значення як стратегічні пункти на шляхах і підступах до Індії. Головним завданням британської колоніальної політики було повністю завоювати Індію. Панування й національний гніт Австрії над північно-східною Італією, Ломбардією та Венецією було відновлено. Конгрес закріпив роздробленість Італії, найбільш повно щодо неї здійснив принцип легітимізму. На престоли ряду італійських герцогств знов були посаджені монархи з Габсбурзького дому. Герцогство Пармське було віддано на довічне володіння колишній французькій імператриці, дочці австрійського імператора Марії-Луїзі; Велике герцогство Тосканське дісталося австрійському ерцгерцогу Ферді-нанду, а герцогство Моденське – ерцгерцогові Францу. У королівстві Неаполітанському було відновлено династію Бурбонів, а в Римі – світську владу папи і католицького духівництва. В Неаполі і Римі феодальна реакція була найбільш жорстокою. Панівний вплив на італійські справи мала Австрія, яка заволоділа на північному сході Італії найважливішими стратегічними пунктами і найбагатшими областями.
З німецьких держав і частини володінь Австрійської імперії Віденський конгрес створив Німецький союз насамперед для того, щоб, маючи хоча б якусь подобу єдності, цей союз міг виставити значні війська проти Франції. До Німецького союзу ввійшло 34 монархії і 4 вільних міста – Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні. Союзний сейм складався з представників урядів 38 держав і засідав у Франкфурті-на-Майні під головуванням австрійського уповноваженого. Прусські й австрійські володіння не повністю ввійшли до Німецького союзу. Поза ним залишалися Східна Пруссія і Познань, а з австрійських володінь – Угорщина, Галичина й більшість південнослов'янських областей імперії. З другого боку, до Німецького союзу було включено території, які входили до складу сусідніх з Німеччиною держав – герцогство Люксембурзьке, де було поставлено прусський гарнізон, а також Гольштейн, що перебував в особистій унії з Данією. Меттерніх добився гегемонії Австрії в Німецькому союзі й вважав його знаряддям австрійської політики. Голоси в сеймі, єдиному державному органі Німецького союзу, розподілялися так, що більшість була за Австрією. В подальшому Меттерніх використовував сейм Німецького союзу як орган всенімецької реакції.
Закріплення роздробленості Німеччини на 38 держав було реакційним актом і водночас свідчило, що деякі результати революційних і наполеонівських воєн викорінити було неможливо. Немислимо було відновити всі легітимні династії більш як трьохсот дрібних німецьких володарів. Віденський конгрес змушений був відмовитися від послідовного впровадження принципів легітимізму щодо німецьких князівств і фактично узаконив знищення більшості з них, яке сталося ще за Наполеона. Згладити вплив французьких буржуазних порядків і скасувати наполеонівський кодекс у західних німецьких областях конгрес також був безсилий.
В результаті своєї діяльності Віденський конгрес утвердив панування феодальної реакції і закріпив, перекроївши політичну карту Європи, нове співвідношення сил, яке склалося після розгрому наполеонівської імперії. Змушений відновлювати державну самостійність ряду країн, які завоював Наполеон, конгрес віддавав їх під владу феодальної реакції, а деякі народи підкорив новому іноземному гнітові в інтересах країн-переможниць. Дбаючи про інтереси феодальної реакції, Віденський конгрес нехтував національними прагненнями та етнографічними кордонами окремих народів.
У XIX ст. наймогутнішою державою світу була Британська імперія. Її влада поширювалась на третину суші Землі. Другою за величиною колоніальною імперією була Франція. На початку XX ст. у них були серйозні конкуренти – США й Німеччина. Розвинені держави поділили світ на сфери впливу. Апогею досягла колоніальна політика. У колоніях та напівколоніях проживало 1367 млн. чол. або 79% населення землі. Британська, Французька, Російська, Оттоманська, Австро-Угорська, Німецька, Португальська імперії набрали класичних рис, які їх об'єднували і водночас породжували гострі нездоланні суперечності. Виняток становили Швейцарія, Швеція, Норвегія, деякі латиноамериканські країни, де намагалась знайти притулок трудова й політична еміграція поневолених народів. У 1900-1903 pp. відбулась світова економічна криза. Вона дала поштовх модернізації капіталізму, прискоренню процесів впровадження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. На передові позиції впевнено виходить машинобудівна промисловість. Значно зросли обсяги виплавки сталі; першість у її виробництві захопили США. Все більшого поширення набували нові джерела енергії – електрика й нафта. За допомогою транспорту і зв'язку світ поступово об'єднувався, хоча до повної гармонії було ще дуже далеко.
Індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспільства, посилив економічну диференціацію держав. За внутрішнім прогресом приховувались складні політичні, соціальні и економічні процеси, які створювали об'єктивні й суб'єктивні передумови визрівання міждержавних конфліктів і воєн.
Соціальна й політична атмосфера на початку XX ст. була напруженою. Великі держави увійшли в союзи. 1882 р. був підписаний таємний союзницький договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною й Італією (Троїстий союз). Їм протистояв альянс Англії, Франції і Росії, так звана Антанта (1907 p.).
Під час розвитку міжнародних відносин держави на основі міжнародних договорів і угод створюють міжнародні, міждержавні органи зовнішніх відносин. Міжнародні організації створюються державами-учасниками міжнародних відносин. Практика їх створення сягає давніх часів. Так, якщо брати новий період історії, потрібно звернути увагу на ”Святий альянс” – ця міжнародна інституція як продукт наполеонівських воєн вважається своєрідним міжнародним урядом і в цьому значенні попередником Ліги Націй та ООН. ”Святий альянс” базувався на трьох договорах:
1. У м. Шомон підписаний 9 березня 1814 р.
2. Про ”Почвірний альянс”, підписаний у Парижі 20 листопада 1815 р.
3. ”Святий альянс” підписаний 26 вересня 1815 року.
Договір у Шомоні створив альянс на 20 років. До нього входили Австрія, Великобританія, Прусія та Росія. Його метою було не допустити Наполеонівської династії до Парижа і забезпечувати та гарантувати територіальний уклад, встановлений наприкінці війни проти Наполеона. Система ”Святого альянсу” була нічим іншим, як інструментом міжнародної політики великодержав, що їх загальною метою було збереження встановленого після наполеонівських воєн статус-кво у міжнародному укладі і збереження конституційного статус-кво абсолютної монархії у відповідних велико державах.
Подібно як ”Святий альянс” був результатом наполеонівських воєн, так Ліга Націй була продуктом Першої світової війни. Ліга Націй – міжнародна міжурядова організація, яка діяла в період між Першою і Другою світовими війнами. За статутом Ліги Націй її засновниками були держави, які брали участь у війні проти Німеччини, а також ті, які утворилися після розпаду Австро-Угорщини.
Як ”Святий альянс” мав зберігати статус-кво 1815 р., так і Ліга Націй мала зберігати і гарантувати статус-кво 1919 р. Подібно, як у випадку ”Святого альянсу”, статус-кво Версальського договору по-різному інтерпретувався у Франції і Англії. Франція прагнула до такого послаблення силової позиції Німеччини, яке робило б її нездатною до ведення війни. Великобританія вважала, що позбавлення Німеччини спроможності до нової війни не вимагало аж так далеко йдучого її обмеження. Навпаки, Лондон трактував відбудову Німеччини як держави передумовою для нейтралізації агресивних тенденцій Німеччини в майбутньому і водночас як фактор, що балансує гегемонію Франції.
За період функціонування Ліги Націй у світі відбулося 66 міжнародних конфліктів, 35 із них були розв'язані, коли обидві сторони прийняли арбітраж Ліги Націй.
Разом з тим Ліга Націй не виконала свого основного завдання – збереження миру. Після Другої світової війни, в 1946 р. Ліга Націй, яка об'єднувала тоді 34 члени, саморозпустилася. На її місце прийшла Організація Об'єднаних Націй (ООН). Статут ООН вступив у силу 24 жовтня 1945 р. Щорічно 24 жовтня відзначається день ООН.
- Автор-укладач:
- XX століття.
- Змістовий модуль 4.
- Тема 7. Європейська дипломатія
- Змістовий модуль 5.
- Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин (1990-2009 рр.)
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних
- Передмова.
- Опис навчальної дисципліни та нормативна база.
- Програма навчальної дисципліни. Змістовий модуль 1.
- Змістовий модуль 2.
- Змістовий модуль 3.
- Змістовий модуль 4.
- Змістовий модуль 5.
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних відносин. Розгортання ”холодної війни” (1945 – кінець 50-х років).
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості. Глобальні та регіональні аспекти (1960-70-тіроки).
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних систем міжнародних відносин (1945 – 70-ті роки).
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у міжнародних відносинах (1980 – початок 1990-х років).
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах постбіполярності (1990-ті роки).
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин в 1990-ті – 2000-ні роки. Сучасний стан і перспективи розвитку системи міжнародних відносин.
- Самостійна робота.
- Робота з першоджерелами та посібниками.
- Робота над темою.
- Індивідуальне навчально-дослідне завдання.
- Тема 1. Поняття, предмет та категорії
- 1. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин
- Тема 2. Дипломатія як основний предмет
- 2. Віденська система договорів та Версальсько-вашингтонська система
- Змістовий модуль 2.
- Тема 3. Розвиток і діяльність міжнародних
- 3. Створення Ліги націй та її діяльність
- 5. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору
- 6. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору
- 7. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (50-80 рр. Хх ст.)
- 8. Створення овд
- Змістовий модуль 3.
- Тема 4. Європейська дипломатія на початку
- XX століття.
- 9. Назрівання першої світової війни
- 10. Причини першої світової війни
- 11. Характер та цілі першої світової війни
- Тема 5. Дипломатія в роки Першої
- 12. Завершення першої світової війни та її наслідки
- 13. Версальська система міжнародних відносин. Концептуальні підходи держав-переможниць до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій мирній конференції
- Змістовий модуль 4.
- Тема 6. Міжнародні відносини
- 14. Українське питання на Паризькій мирній конференції
- 15. Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, німецьке питання)
- 16. Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів)
- 17. Мандатна система
- 18. Російське питання на Паризькій мирній конференції
- 19. Україна в міжнародних відносинах у період 1917-1920 рр.
- Тема 7. Європейська дипломатія
- 20. Вашингтонська конференція та її рішення
- 21. Генуезька, гаазька та лозаннська конференції
- 22. Рапалльський договір
- 23. Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса, план Юнга)
- 24. Конференція в Локарно
- 25. Підготовка та підписання пакту Бріана-Келлога
- Змістовий модуль 5.
- Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- 26. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933-1935 рр.
- 27. Проект "Східного пакту"
- 28. Укладення договорів про взаємодопомогу між срср і Францією, срср і Чехословаччиною
- 29. Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй)
- 30. Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй. Становлення блоку агресорів
- 31. Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи
- 32. Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав
- 33. Мюнхенська угода
- 34. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу
- 35. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки
- 36. Початок Другої світової війни
- 37. Політичний зміст Другої світової війни
- 38. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки
- 39. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша
- 40. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції
- 41. Атлантична хартія
- 42. Вступ сша у Другу світову війну
- 43. Московська конференція мзс 1943 року
- 44. Тегеранська конференція
- 45. Ялтинська конференція, її основні рішення
- 46. Потсдамська система міжнародних відносин
- 47. Геополітичні наслідки Другої світової війни
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- 48. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період
- 49. Докорінні зміни у повоєнному світовому устрої після Другої світової війни
- 50. Початок “холодної війни”
- 51. Створення Ліги арабських держав
- 52. Особливості повоєнного врегулювання в Європі
- 53. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі
- 54. План Баруха (14 червня 1946 р.)
- 55. Пакт Ріо-де-Жанейро (1947 р.)
- 56. Дунайська конференція 1948 р.
- 57. Крах мандатної системи на Близькому Сході
- 58. Утворення Організації американських держав
- 59. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією
- 60. Ідеологічні чинники «холодної війни»
- 61. «Доктрина Трумена»
- 62. «План Маршала»
- 63. Створення анзюс
- 64. Багдадський пакт (сенто)
- 65. Утворення сеато
- 66. Державний договір з Австрією
- 67. Утворення двох німецьких держав
- 68. Агресія сша проти Гватемали
- 69. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр
- 70. Війна в Кореї та її наслідки
- 71. Конференція у Сан-Франциско 1951 року
- 72. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки
- 73. Паризька угода 1954 року
- 74. Бандунзька конференція (1955 р.)
- 75. Суецька криза 1956 року
- 76. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства
- 77. Тайванська криза 1958 року
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- 78. Карибська криза
- 79. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн
- 80. Доктрина Хальштейна
- 81. Заключний етап нбсє у Гельсінкі
- 82. «Нова східна політика» фрн
- 83. Радянсько-югославський конфлікт
- 84. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва
- 85. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода
- 86. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт
- 87. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр. Та арабо-ізраїльське протистояння
- 88. Американо-китайські відносини в 50-х – на початку 70-х років хх ст.
- 89. Індо-китайський збройний конфлікт 1962 року
- 90. Конгзька криза (1960-1964 рр.)
- 91. Вихід Франції з військової організації нато (лютий 1966 р.)
- 92. Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам (14 грудня 1960 р.)
- 93. Доктрина “гнучкого реагування”
- 94. Доктрина “стримування”
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- 95. Дипломатія країн Близького і Середнього Сходу
- 96. Шестиденна війна та її наслідки
- 97. Кемп-девідський процес та його наслідки
- 98. Договір Тлателолко (14 лютого 1967 р.)
- 99. Ірано-Іракська війна
- 100. Еволюція єес в 60-70-х рр. Хх ст.
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- 101. Об'єднання Німеччини
- 102. Квітнева революція в Афганістані і радянська агресія в дра
- 103. Проблема безпеки Перської затоки в мв
- 104. Політична ситуація на Близькому Сході (90-ті рр. Хх ст.)
- 105. Трансформація країн нато наприкінці 80-х – 90х рр. Хх ст. Розширення нато на схід
- 106. Західноєвропейська інтеграція
- 107. Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років
- 108. Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс
- 109. Нове політичне мислення: причини виникнення, основні положення. Вплив повороту в радянській зовнішній політиці на міжнародні відносини (80-ті рр. Хх ст.)
- 110. Нові незалежні держави (снд)
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- 111. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі)
- 112. Міжурядова конференція єс 1996-1997 рр.
- 1) Питання економічного та валютного союзу єс (“зона євро”).
- 2) Питання розширення єс.
- 3) Надання єс військового виміру.
- 113. Амстердамський договір
- 114. Основні напрямки зовнішньої політики України
- Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин
- 115. Загальна характеристика міжнародних відносин в 1990-2009 рр.
- Фото 1 Мал. 1
- Мапа Саудівської Аравії
- Фото 2. Фото 3.
- Миха́йло Сергі́йович Горбачо́в Джордж Герберт Вокер Буш
- Фото 14. Фото 15.
- Євге́н Макси́мович Хав'є́р Сола́на
- Фото 16. Фото 17.
- Джордж Ро́бертсон Андерс Фог Расмуссен
- Фото 22 Фото 23
- Вежі wtc до теракту Манхеттен в день теракту
- Фото 24 Мал. 3
- Прапор Аль-Каїди
- Фото 25 Мал. 4
- Цзян Цземінь Карикатура на Цзян Цземіня
- Південна Азія Центральна Азія
- Фото 29 Фото 30
- Прапор Хізбалли Райони шиїтської більшості, де Хізбалла має значну підтримку
- Фото 33 Фото 34
- Російсько-грузинська війна
- Російсько-грузинська війна
- Список використаної літератури. Монографії, навчальні посібники.
- Ресурси Інтернет.
- Загальний список рекомендованої літератури.
- Зарубіжна література. Збірники документів.
- Науково-дослідна і методична література.
- Перелік публікацій в періодичних виданнях.
- Монографії.
- Статті в періодичних виданнях.
- Вільям Джефферсон «Білл» Клінтон
- Ко́лін Лю́тер Па́велл
- Д жордж Во́кер Буш
- Кондолі́за Райс
- Б ара́к Хусе́йн Оба́ма II
- Г і́лларі Діа́на Ро́дем Клі́нтон
- Велика Британія (Сполучене Королівство).
- Баронеса (1992) Ма́ргарет Те́тчер
- Д жон Ме́йджор
- Е ́нтоні Чарльз Лі́нтон Блер
- Єльцин Борис Миколайович
- Азербайджан. Г ейдар Алірза огли Алієв
- Візити високопосадовців сша в Україну.
- 54030 М. Миколаїв, вул. Адміральська, 20