62. «План Маршала»

Друга світова війна підірвала економіку всієї Європи. На 25% впав європейський ВВП, зростало безробіття та відчувався сильний брак інвестицій. Через це, і через ряд політичних міркувань, США почало розробляти план економічної допомоги Європі. Складовою частиною "дипломатії Трумена" був "план Маршалла".

5 червня 1947 p. державний секретар США Дж. Маршал висту­пив з промовою у Гарвардському універси­теті з нагоди присвоєння йому ступеня доктора права. Він сформулював основні положення комплексу еконо­мічних та політичних заходів щодо здійснення ре­конст­рукції в Європі, що здобули назву «плану Маршала». Отже, його мета – відродження справно функціонуючої економіки, що дозволила б створити такі політичні та соціальні умови, за яких могли б функціонувати інститу­ти «вільного суспільства», а також залучення Західної Німеччини до Західного блоку й зменшення радянсько­го впливу в Європі. Для цього потрібна додаткова допо­мога Західній Європі, що повинна здійснюватися крупномасштабно.

З метою з'ясувати позицію європейських країн до "плану Мар­шалла" Франція та Англія вирішили запросити всі європейські країни взяти участь в конференції, де можна буде з'ясувати позиції кожної країни. Конференція шістнадцяти європейських країн відкрилася у Парижі 12 липня і працювала до 22 липня 1947 р. включно. 16 держав підписали протокол, що його передано американському урядові. На­багато більшого значення в політичному плані мала негайна реакція СРСР та всіх кому­ністичних партій на "план Маршалла", від якого вони добровільно самоусу­нулися. "План Маршалла" в їхньому тлумаченні був виявом американського імперіалізму, національного на встановлення економічного та політичного диктату в Європі. З 27 червня по 2 липня 1947 p. відбулася нарада за участю Франції, Великобританії та СРСР. СРСР відмовився від участі у «плані Мар­шала». Після цього він почав вимагати цього ж від своїх союзників. Усі східноєвропейські країни підтримали СРСР, проблема виникла тільки з Чехословаччиною, яку все ж таки вдалося переконати під тиском СРСР. Відкинувши американський план, Радянський Союз втратив свою популярність серед населення європейських країн, тому що виявився супротивником стабілізації ситуації у цих країнах. Кому­ністи країн За­хідної Європи, відмовившись від «плану Маршала» виглядали «ворогами» національних інтересів своїх країн, що дало поштовх антирадянській кампанії. Після цього не могло йти й мови про їх перебування в урядах Західної Європи. Західна Європа одер­жала близько 17 млрд. доларів і стала економічно незалежною від США. Невдовзі Західна Європа почала конкурувати зі Сполу­ченими Штатами на світових ринках, помітно підвищився життєвий рівень більшості західноєвропейського населення.

Головною відповідаю Радянського Союзу на "план Маршалла" було створення у жовтні 1947 р. Комінформу (Комуністичне бюро інформації). Він мав стати не органом управління, а органом зв'язку і видавати в Белграді газету французькою та російською мовами. На цьому засіданні були присутні представники 9 комуністичних партій Європи: СРСР, Польщі, Югославії, Болгарії, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, Італії та Франції. У своїй доповіді російський пред­ставник Жданов пояснив, що світ розділився на два табори: імперіа­лістичний і капіталістичний, очолюваний США, та антиім­періа­лістичний і антикапіталістичний, керований СРСР. Отже, завершу­вався процес утворення світової системи соціалізму, яка корінним чином змінила структуру сучасних міжнародних відносин, розста­новку політичних сил на світовій арені.

Фактично розкол Європи у відношенні до «плану Маршала» став початком «холодної війни», розподілу світу на сфери впливу, протистояння СРСР та США. Створена Рада економічної взаємодо­помоги мала значно менш скромні економічні можливості і значною мірою такий хід подій обумовив економічне розшарування Західної і Східної Європи.