logo
Акунін О

24. Конференція в Локарно

Локарнська конференція відбулася 5-16 жовтня 1925 року з метою політичної інтеграції Німеччини в Версальську систему та об’єднання Західної Європи. В цій конференції взяли участь Англія, Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Польща та Чехословаччина. Було вироблено ряд угод, які передбачали наступне:

  1. Взаємне гарантування кордонів та зобов’язання про ненапад між Німеччиною та Францією, Німеччиною та Бельгією.

  2. Арбітраж між Німеччиною та Францією, Бельгією, Польщею, Чехословаччиною на випадок якихось прикордонних суперечок.

  3. Прийняття Німеччини до Ліги Націй і надання їй постійного місця в Раді. Прийняття відбулося 8 вересня 1926 року.

Підсумки Локарнської конференції:

1.Угоди було укладено в інтересах Німеччини. Німеччина домо­глася відносної “рівноправності” з великими державами. Західні дер­жави вважали Локарнську конференцію позитивним кроком в перед, в той час як Німеччина вже тоді вбачала в цій конференції перший крок до зламу Версальської системи і до відновлення своєї когут­ності.

2. Локарнські договори спрямовувалися проти Радянського Союзу. План Дауеса склав по суті економічну базу, а Локарнська конференція політичне оформлення блоку капіталістичних країн Єв­ропи з відвертим антирадянським змістом.

Таким чином, Локарнські угоди підвели риску під пошуками розвит­ку світу в період стабілізації. Причому багато було зроблено з урахуванням інтересів Німеччини. Захід немов би хотів забути про неприязнь до Німеч­чини, яка мала місце під час Першої світової війни та одразу ж після її закінчення. Враження європейської громад­ськості від результатів Локарнсь­кої конференції було таким сильним, що міністри закордонних справ Анг­лії, Франції та Німеччини Остін Чемберлен, Арістид Бріан і Густав Штреземан були відзначені Нобе­лівськими преміями "за миротворчу діяльність".