43. Московська конференція мзс 1943 року

19 – 30 жовтня 1943 р. в Москві відбулася конференція союзних держав. Брали участь В.М. Молотов, К. Хелл і А. Іден, які роз­глянули найважливіші питання, що стояли в той час перед союзними держава­ми, і прийняли відповідні рішення. Головне питання стано­вило прискорення закінчення війни й у зв'язку з цим – зобов'язання урядів Великобрита­нії та США забезпечити вторгнення їхніх армій у Північну Францію весною 1944 р. Британський військовий представ­ник генерал Г.Л. Ізмей заявив міністрам, що вторгнення бу­де здій­нене, якщо «кліматичні умови в районі Ла-Маншу стануть сприят­ливими», а «німецькі резерви у Франції в мо­мент вторгнення не пере­вищуватимуть 12 дивізій». Радянській делегації так і не вдалося на цій конфере­нції домогтися від союзників остаточного визначення да­ти вторгнення в Західну Європу. Союзники дали лише загальне зобов'язання почати операцію «Оверлорд» вес­ною 1944 р. Делегація СРСР запропонувала зафіксувати в таємному протоколі конференції, що радянський уряд «бере до відома» заяви союзників із цього питання й вис­ловлює надію на здійснення у строк «плану вторгнення англо-американських військ у Північну Францію весною.

З інших питань порядку денного конференції була до­сягнута цілковита згода її учасників.

Основний документ, вироблений конференцією, становила «Декларація чотирьох держав про загальну без­пеку» (приєднався посол Китаю в Москві за дорученням свого уряду):

а) сторони твердо домовилися продовжувати воєнні дії проти Німеччини та її союзників до їхньої беззастережної капітуляції;

б) вирішено створити нову міжнародну організацію – Органі­зацію Об'єднаних Націй, розпочати спільну ро­боту чотирьох держав над виробленням проекту Статуту ООН;

в) міністри підтвердили рішучість своїх урядів зміцню­вати єдність і співробітництво держав як під час війни, так і після неї.

Щодо післявоєнного устрою Німеччини США й Англія вису­вали плани розчленування країни на п'ять або три окремі держави. Радянський міністр виступив проти. Вирішено пе­редати це питання для вивчення в Європейську Консуль­тативну Комісію в Лондоні. Створити таку комісію запро­понував Радянський Союз.

Прийнято «Декларацію про Австрію». Оголошено аншлюс її гіт­лерівською Німеччиною «неіснуючим і не­дійсним». Сторони домови­лися, що союзники забезпе­чать «відновлення вільної та незалежної Австрії». Разом з тим зазначено, що вона несе відповідальність за участь у війні на боці Німеччини.

«Декларація про Італію» підтверджувала рішення союзників про знищення фашизму, створення в країні демократичного режиму. Вирі­шено створити Консульта­тивну Раду з питань Італії з метою визна­чення її післявоєнного устрою.

Прийнято декларацію про відповідальність гітлерів­ців за здій­нювані звірства. «Велика трійка» – Й.В. Ста­лін, Ф.Д. Рузвельт і У. Черчілль – від імені 32 (на той час) Об'єднаних націй підписали цю декларацію, вима­гаючи суду над гітлерівськими воєнними злочин­цями в тих країнах, де вони вчиняли свої звірства. Міністри домови­лися про підготовку Тегеранської конференції глав урядів їхніх країн.