logo
Акунін О

73. Паризька угода 1954 року

В Парижі з 20 по 23 жовтня 1954 року проходила конфернція. У військовому аспекті вона уточнила природу та компетенцію розши­реного Брюсельського пакту, що перетворювався на Західноєвро­пейський союз (ЗЄС), під керівництвом Ради. Вищим органом союзу визнано асамблею, яка скликається регулярно на рівні парламентаріїв країн-учасниць. Формально на ЗЄС покладались функції контролю над озброєнням. У Західноєвропейський союз входили: Бельгія, Вели­кобританія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція і ФРН. Нале­жало докласти певних зусиль до стандартизації озброєнь. Постанови Франція ратифікувала наприкінці 1954 року, а Німеччина на початку 1955 року. Крім того санкціонувалося відродження національної німецької армії зі своїм генеральним штабом, власними службами, автономними підрозділами, до того ж Німеччина ставала членом Атлантичного пакту. Але з іншого боку вони закладали основу гнуч­кішої системи, начебто тісніше пов’язаної з Великобританією. До 23 жовтня 1954 року Франція та Німеччина не могли досягти згоди щодо статусу Саару, хоча від січня 1953 року всі французькі уряди ставили європеїзацію Саару попередньою умовою ратифікації ЄОС. План Натерса від 17 вересня 1953 року пропонував зробити Саар загально­європейської територією, осередком загальноєвропейських закладів, з місцевим урядом, французьким в економічно-грошовому плані.

Врешті решт було підписано угоду 23 жовтня 1954 року, згідно з якою передбачалося провести 2 референдуми: перший – після вибор­чої кампанії, у якій німецькі партії могли б провадити свою про­паганду, другий – у випадку укладення мирного договору з Німеч­чиною. Наступна угода була підписана у жовтні 1956 року, за якою Франція погоджувалася на політичне об»єднання Саару з Німеччи­ною з 1 січня 1957 року і на об»єднання економічне після 3 років перехідного періоду.

Отже, паризька конференція дев'яти держав (20-23 жовтня 1954 р.) підвела риску під окупаційним режимом у ФРН, зняла обмеження щодо нарощування західнонімецького воєнно-промислового потенціалу, легалізувала озброєння ФРН, включення ФРН (а також Італії) в НАТО і в створення ЗЄС.