41. Атлантична хартія

Атлантична хартія – декларація, підписана президентом США Ф. Рузвельтом та прем'єр-міністром Великобританії У. Черчиллем 14.08.41 р.; оприлюднила “деякі загальні принципи національної політики цих країн”. Обидва уряди декларували відмову від захоп­лень територій, визнавали право “всіх народів обрати собі форму правління, при якій вони хочуть жити”, і обіцяли сприяти “віднов­ленню суверенних прав та самоуправління тих народів, які втратили це насильним шляхом”. (але обидва уряди мали на увазі держави Європи, що знаходилися під нацистським ігом, а не народи колоній). А.Х. закликала до післявоєнного співробітництва держав в еконо­мічній сфері, до відмови від застосування сили у міжнародних від­носинах та позбавленню людства від тягаря озброєння. Деякі поло­ження декларації у завуальованій формі потребували визнання полі­тики “відкритих дверей” та “рівних можливостей”. У якості однієї з задач висувалося забезпечення доступу “на рівних засадах до торгівлі й до світових сировинних джерел”. У А. х., не дивлячись на критичне воєнне положення в Європі, було невизначеним питання про мобілі­зацію всіх сил на боротьбу з фашистськими агресорами. Тим не менш факт опублікування А.Х. мав позитивне значення для розвитку міжнародних відносин. А. х. обговорювалася та була в загальній формі схвалена на міжсоюзній конференції в Лондоні у вересні 1941 р. 24.09. на конференції була оголошена декларація уряду СРСР, що визначила цілі та завдання боротьби з гітлерівською Німеччиною та її союзниками. Радянській уряд виразив своє погодження з основними принципами А. Х., що заклало підвалини для створення антигітлерів­ської коаліції.