111. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі)

Наприкінці 80-х – на початку 90-х pp. відбулися фун­даментальні зміни у системі міжнародних відносин. З історичної арени зійшла одна з домінуючих наддержав – Радянський Союз. Було зруйновано дво­полюсну структуру повоєнних міжнародних відносин. У той же час поліцентричний баланс сил, що діє у багатополярній системі міжнародних відносин замість балансу сил двох наддержав являє більш складну й менш стійку систему. Через нестійкість поліцент­ричної системи можливе формування моноцентричної системи МВ, з США у ролі центру сили. США нині є єдиною супердержавою і до того ж активно претендує на світове лідерство. Значно посилилися дезінтеграційні процеси, що спричинило розпад слідом за СРСР, СФРЮ та Чехословаччини.

Для міжна­родних відносин 90-х pp. характерними є такі тенденції:

1. на зміну біполярній структурі міжнародних відносин прийшла більш складна структура, посилилася взаємо­залежність країн;

2. перенесення центру протистояння з лінії Схід-Захід на лінію Південь – Північ. Поглибилася міжнарод­но-політична диференціація у «третьому світі»;

3. подальше зміцнення міжнародних позицій високорозвинених демократичних держав, трьох центрів – амери­канського, європейсь­кого та японського, «великої сімки», або більш широкого кола про­відних держав;

4. зміни існуючих регіональних комплексів, створен­ня нових регіональних та субрегіональних комплексів на основі інтеграційних процесів (ЄС, Північна Америка), у той же час можливим є поси­лення відцентрових тенденцій, розпад ряду країн, як це відбулося з СРСР, Югославією та Чехословаччиною, ця тенденція може поши­ритися на Росію.