89. Індо-китайський збройний конфлікт 1962 року
Розбіжності відносно конкретної лінії кордону між Індією і КНР і особливо заява китайської сторони про необхідність перегляду в цілому кордонів між двома країнами викликали в Індії серйозну стурбованість і протест, хоча обговорення проблеми в межах закритих дипломатичних контактів тривало. Індійсько-китайські прикордонні розбіжності стали в Індії загальнонаціональною проблемою першочергового значення, яка почала справляти визначальний вплив на всі аспекти її зовнішньополітичного курсу й міжнародного становища. Опозиційні сили Індії піддали різкій критиці головні принципи зовнішньої політики країни й особливо принцип неприєднання, а також курс уряду Д. Неру на добросусідські дружні відносини з Китаєм. Індійське неприєднання як курс зовнішньої політики стало об'єктом критики і з боку західної пропаганди, яка всилено нагнітала напруженість навколо індійсько-китайських відносин.
Керуючись прагненням до нормалізації становища на кордоні, прем'єр-міністр Індії Д. Неру запросив у квітні 1960р. в Делі прем'єра Державної ради КНР Чжоу Еньлая для обговорення розбіжностей із прикордонних питань. Сторони виклали свої погляди з територіальних спорів, що, проте, не привело до їхнього врегулювання. Не дала результатів і вереснева 1960 р. зустріч двох прем'єрів у Пекіні, що відбулась у відповідності з досягнутою в Делі домовленістю.
Протягом 1961 р. знову активно стало порушуватися нетривале затишшя, що встановилося на кордонах двох країн у період індо-китайських переговорів. Після виникнення в липні 1962 р. загрозливого становища в районі Ладакху 8 вересня 1962 р. китайські війська перейшли «лінію Макмагона», що було сприйнято в Індії як розширення китайської агресії. 20 жовтня розпочалося масоване вторгнення китайських військ на західних та східних ділянках кордону. За кілька днів наступу китайські війська глибоко вклинилися на індійську територію, захопивши ряд міст на східній ділянці й ліквідувавши всі індійські прикордонні лінії. Індійські війська не змогли стримати китайського наступу й змушені були відступити. Розв'язуючи агресію проти Індії в розпал «карибської кризи», пекінське керівництво, певно, вважало, що зайняті своїми справами «наддержави» навряд чи зможуть у цей час приділити Індії належну увагу. Першою офіційною реакцією Вашингтона були шок, викликаний насильницькими й агресивними діями комуністичного Китаю, і співчуття Індії. Проте, як показали подальші події, реакція Вашингтона не обмежилася висловленням співчуття.
В умовах відступу індійської армії уряд Д. Неру звернувся до всіх країн із проханням надати допомогу у відсічі китайській агресії. США й Великобританія негайно розпочали поставки в Індію зброї, боєприпасів та військового обладнання. Вашингтон так швидко прийшов на допомогу Індії, що навіть не дочекався укладення офіційної угоди між двома країнами. Перша партія американської зброї була доставлена 3 листопада, а двостороння індійське-американська угода підписана лише 14 листопада. Важливо підкреслити, що навіть у цій складній для Індії обстановці китайської агресії Д. Неру заявив у парламенті, що військові поставки Заходу здійснюватимуться без будь-яких умов і політичних зобов'язань з боку Індії перед країнами, що надають допомогу. Що стосується СРСР, то його уряд заявив, що головним є завдання побороти чад війни й розпочати переговори про мирне врегулювання, доклавши зусиль до ухвалення взаємоприйнятного рішення на основі розуміння й співробітництва. Однак розширення китайської агресії проти Індії змусило Москву зайняти активнішу позицію щодо конфлікту. Виявленням чіткої проіндійської позиції стали йідкрита радянська критика Китаю у зв'язку з розпочатою ним збройною акцією проти Індії й відмова поділити китайські аргументи та позицію в конфлікті.
В умовах різкого погіршення відносин з Індією КНР пішіла на зближення з Пакистаном. 28 жовтня 1962 р. було опубліковане спільне китайсько-пакистанське комюніке, в якому говорилося про досягнення повної домовленості про кордони між Китаєм і суміжними з ним районами, що перебувають під контролем Пакистану. Під «суміжними районами» розумілась територія Кашміру навколо якого постійно спалахували індійсько-пакистанські незгоди. Індія ж не змінила свою точку зору щодо Тибету й Тайваню, а також постійно висловлювалась за відновлення прав КНР в ООН.
Досягнувши в ході агресії проти Індії тих рубежів, які китайський уряд уважав кордонами КНР, 20 листопада 1962 р. він в односторонньому порядку заявив про припинення вогню і намір розпочати з 1 грудня відведення своїх військ на 20 км від лінії фактичного контролю, що склалася на 7 листопада 1959 р. Індійській стороні було запропоновано здійснити аналогічний відхід і суворо дотримуватись статус-кво, а на випадок його порушення Китай залишав за собою право завдати «відповідного удару». Зі своєї сторони індійський уряд негайно віддав армії наказ не поновлювати вогню, проте вироблення політичної відповіді на китайські пропозиції ускладнилося з огляду на тяжкі морально-політичні наслідки й матеріальні втрати, спричинені китайською агресією. Опозиція вимагала продовження опору китайській агресії, відмови від політики неприєднання і встановлення прямого військово-політичного союзу із західними країнами. В умовах, що склалися, багато хто в Індії висловлював побоювання, що в обмін на американську допомогу Індії доведеться відмовитися від своєї політики неприєднання й увійти до західного військового блоку. Проте, як заявив у парламенті Д. Неру, прийняття допомоги не означає відмови від індійської політики неприєднання. «По суті, – сказав він, – глава однієї з західних країн, що надають нам зброю, в листі до мене написав, що не бажає відходу Індії від її традиційної політики неприєднання». Хоч Д. Неру і не назвав імені цього керівника, не важко було здогадатись, що він мав на увазі президента США Д. Кеннеді.
З ініціативи Шрі-Ланки 10-12 грудня 1962 р. в Коломбо відбулася конференція шести країн, що не приєднались (Бірма, Гана, Єгипет, Індонезія, Камбоджа та Шрі-Ланка), на якій були вироблені пропозиції, представлені згодом Індії й КНР як платформа для прямих двосторонніх переговорів з метою припинення вогню і мирного розв'язання прикордонної суперечки. Уряд Індії прийняв ці пропозиції в цілому, а китайська сторона – із застереженнями з ряду Пунктів тлумачення», що, звичайно, не сприяло відновленню прямих політичних контактів. Зберігши за собою захоплену територію в західному секторі (Ладакх), Китай водночас мусив залишити окуповані райони східного сектора, оскільки лінії його комунікацій виявилися надто віддаленими, що не давало змоги підгримувати тилове забезпечення.
Поразка у збройному конфлікті з Китаєм змусила Індію усвідомити необхідність зміцнення своєї обороноздатності, якій вона раніше приділяла недостатньо уваги. Індія розпочала негайне здійснення програм нарощування оборонного потенціалу, в чому їй надавали допомогу Австрія, Нова Зеландія, Франція, Італія, ФРН, Великобританія та США. Особливо значних розмірів набула військова допомога з боку Великобританії й США. Проте, всупереч запевненням індійського прем'єра, угоди Індії про поставки американської й англійської зброї та спорядження фіксували певні зобов'язання з її сторони. Зокрема, Індія погодилась на іноземну інспекцію за використанням поставленої зброї, взаємодію між американськими й індійськими розвідувальними службами, розміщення на індійських аеродромах протягом кількох місяців військових літаків США, Великобританії й Австрії на період запланованих спільних маневрів, що створювало загрозу для суверенітету Індії та її політики неприєднання.
Китайсько-індійський збройний конфлікт 1962 р., не привівши до врегулювання прикордонних спорів, спричинив тривалу політичну конфронтацію між двома країнами. На кордоні двох країн відбувалися постійні сутички індійських і китайських військ. Під час Пакистано-індійської війни 1965 р. Пекін оголосив Індію агресором і висловив тверду підтримку Пакистану. В 1968 р. в індійській пресі з'явились повідомлення про втручання КНР у внутрішні справи Індії, про підтримку Пекіном сепаратистів із племені нага на північному сході Індії. В цей період індійський уряд неодноразово надсилав ноти протесту КНР і Пакистану, звинувачуючи їх у порушенні суверенітету Індії у зв'язку з будівницгвом стратегічного шосе між китайською провінцією Синьцзян і районом Гілгіт у Кашмірі, яке призначалося для перевезення військових вантажів з Китаю до Пакистану і в стратегічному плані відкривало Пекіну вихід до Індійського океану.
Затяжна індійсько-китайська конфронтація ускладнювала загальну політичну обстановку в цьому регіоні. Переконавшись у неможливості вирішення спірних питань з Індією воєнними засобами, пекінське керівництво почало прагнути до усунення цієї конфронтації. Наявність дипломатичних відносин давала змогу обом сторонам час від часу зондувати грунт для з'ясування можливостей нормалізації двосторонніх відносин. Зокрема, під час розмови в травні 1970 р. Мао Цзедуна з повіреним у справах Індії в КНР Мао підкреслив, що китайський і індійський народи пов'язує традиційна дружба. Проте нормалізації індійсько-китайських відносин завадила війна Індії з Пакистаном, що закінчилася приєднанням князівства Сіккім до Індії. Це викликало негативну реакцію Пекіна, який значно активізував свої відносини з Ісламабадом, зокрема у військово-політичній сфері. Економічні відносини між двома країнами мали обмежений характер, оскільки КНР була не в змозі надати широку допомогу Пакистанові й забезпечити пакистанським товарам надійний ринок збуту.
Таким чином, індійсько-пакистанські відносини справляли безпосередній вплив на формування політичного курсу КНР щодо Індійської Республіки.
- Автор-укладач:
- XX століття.
- Змістовий модуль 4.
- Тема 7. Європейська дипломатія
- Змістовий модуль 5.
- Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин (1990-2009 рр.)
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних
- Передмова.
- Опис навчальної дисципліни та нормативна база.
- Програма навчальної дисципліни. Змістовий модуль 1.
- Змістовий модуль 2.
- Змістовий модуль 3.
- Змістовий модуль 4.
- Змістовий модуль 5.
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних відносин. Розгортання ”холодної війни” (1945 – кінець 50-х років).
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості. Глобальні та регіональні аспекти (1960-70-тіроки).
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних систем міжнародних відносин (1945 – 70-ті роки).
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у міжнародних відносинах (1980 – початок 1990-х років).
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах постбіполярності (1990-ті роки).
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин в 1990-ті – 2000-ні роки. Сучасний стан і перспективи розвитку системи міжнародних відносин.
- Самостійна робота.
- Робота з першоджерелами та посібниками.
- Робота над темою.
- Індивідуальне навчально-дослідне завдання.
- Тема 1. Поняття, предмет та категорії
- 1. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин
- Тема 2. Дипломатія як основний предмет
- 2. Віденська система договорів та Версальсько-вашингтонська система
- Змістовий модуль 2.
- Тема 3. Розвиток і діяльність міжнародних
- 3. Створення Ліги націй та її діяльність
- 5. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору
- 6. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору
- 7. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (50-80 рр. Хх ст.)
- 8. Створення овд
- Змістовий модуль 3.
- Тема 4. Європейська дипломатія на початку
- XX століття.
- 9. Назрівання першої світової війни
- 10. Причини першої світової війни
- 11. Характер та цілі першої світової війни
- Тема 5. Дипломатія в роки Першої
- 12. Завершення першої світової війни та її наслідки
- 13. Версальська система міжнародних відносин. Концептуальні підходи держав-переможниць до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій мирній конференції
- Змістовий модуль 4.
- Тема 6. Міжнародні відносини
- 14. Українське питання на Паризькій мирній конференції
- 15. Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, німецьке питання)
- 16. Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів)
- 17. Мандатна система
- 18. Російське питання на Паризькій мирній конференції
- 19. Україна в міжнародних відносинах у період 1917-1920 рр.
- Тема 7. Європейська дипломатія
- 20. Вашингтонська конференція та її рішення
- 21. Генуезька, гаазька та лозаннська конференції
- 22. Рапалльський договір
- 23. Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса, план Юнга)
- 24. Конференція в Локарно
- 25. Підготовка та підписання пакту Бріана-Келлога
- Змістовий модуль 5.
- Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- 26. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933-1935 рр.
- 27. Проект "Східного пакту"
- 28. Укладення договорів про взаємодопомогу між срср і Францією, срср і Чехословаччиною
- 29. Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй)
- 30. Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй. Становлення блоку агресорів
- 31. Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи
- 32. Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав
- 33. Мюнхенська угода
- 34. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу
- 35. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки
- 36. Початок Другої світової війни
- 37. Політичний зміст Другої світової війни
- 38. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки
- 39. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша
- 40. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції
- 41. Атлантична хартія
- 42. Вступ сша у Другу світову війну
- 43. Московська конференція мзс 1943 року
- 44. Тегеранська конференція
- 45. Ялтинська конференція, її основні рішення
- 46. Потсдамська система міжнародних відносин
- 47. Геополітичні наслідки Другої світової війни
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- 48. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період
- 49. Докорінні зміни у повоєнному світовому устрої після Другої світової війни
- 50. Початок “холодної війни”
- 51. Створення Ліги арабських держав
- 52. Особливості повоєнного врегулювання в Європі
- 53. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі
- 54. План Баруха (14 червня 1946 р.)
- 55. Пакт Ріо-де-Жанейро (1947 р.)
- 56. Дунайська конференція 1948 р.
- 57. Крах мандатної системи на Близькому Сході
- 58. Утворення Організації американських держав
- 59. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією
- 60. Ідеологічні чинники «холодної війни»
- 61. «Доктрина Трумена»
- 62. «План Маршала»
- 63. Створення анзюс
- 64. Багдадський пакт (сенто)
- 65. Утворення сеато
- 66. Державний договір з Австрією
- 67. Утворення двох німецьких держав
- 68. Агресія сша проти Гватемали
- 69. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр
- 70. Війна в Кореї та її наслідки
- 71. Конференція у Сан-Франциско 1951 року
- 72. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки
- 73. Паризька угода 1954 року
- 74. Бандунзька конференція (1955 р.)
- 75. Суецька криза 1956 року
- 76. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства
- 77. Тайванська криза 1958 року
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- 78. Карибська криза
- 79. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн
- 80. Доктрина Хальштейна
- 81. Заключний етап нбсє у Гельсінкі
- 82. «Нова східна політика» фрн
- 83. Радянсько-югославський конфлікт
- 84. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва
- 85. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода
- 86. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт
- 87. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр. Та арабо-ізраїльське протистояння
- 88. Американо-китайські відносини в 50-х – на початку 70-х років хх ст.
- 89. Індо-китайський збройний конфлікт 1962 року
- 90. Конгзька криза (1960-1964 рр.)
- 91. Вихід Франції з військової організації нато (лютий 1966 р.)
- 92. Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам (14 грудня 1960 р.)
- 93. Доктрина “гнучкого реагування”
- 94. Доктрина “стримування”
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- 95. Дипломатія країн Близького і Середнього Сходу
- 96. Шестиденна війна та її наслідки
- 97. Кемп-девідський процес та його наслідки
- 98. Договір Тлателолко (14 лютого 1967 р.)
- 99. Ірано-Іракська війна
- 100. Еволюція єес в 60-70-х рр. Хх ст.
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- 101. Об'єднання Німеччини
- 102. Квітнева революція в Афганістані і радянська агресія в дра
- 103. Проблема безпеки Перської затоки в мв
- 104. Політична ситуація на Близькому Сході (90-ті рр. Хх ст.)
- 105. Трансформація країн нато наприкінці 80-х – 90х рр. Хх ст. Розширення нато на схід
- 106. Західноєвропейська інтеграція
- 107. Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років
- 108. Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс
- 109. Нове політичне мислення: причини виникнення, основні положення. Вплив повороту в радянській зовнішній політиці на міжнародні відносини (80-ті рр. Хх ст.)
- 110. Нові незалежні держави (снд)
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- 111. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі)
- 112. Міжурядова конференція єс 1996-1997 рр.
- 1) Питання економічного та валютного союзу єс (“зона євро”).
- 2) Питання розширення єс.
- 3) Надання єс військового виміру.
- 113. Амстердамський договір
- 114. Основні напрямки зовнішньої політики України
- Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин
- 115. Загальна характеристика міжнародних відносин в 1990-2009 рр.
- Фото 1 Мал. 1
- Мапа Саудівської Аравії
- Фото 2. Фото 3.
- Миха́йло Сергі́йович Горбачо́в Джордж Герберт Вокер Буш
- Фото 14. Фото 15.
- Євге́н Макси́мович Хав'є́р Сола́на
- Фото 16. Фото 17.
- Джордж Ро́бертсон Андерс Фог Расмуссен
- Фото 22 Фото 23
- Вежі wtc до теракту Манхеттен в день теракту
- Фото 24 Мал. 3
- Прапор Аль-Каїди
- Фото 25 Мал. 4
- Цзян Цземінь Карикатура на Цзян Цземіня
- Південна Азія Центральна Азія
- Фото 29 Фото 30
- Прапор Хізбалли Райони шиїтської більшості, де Хізбалла має значну підтримку
- Фото 33 Фото 34
- Російсько-грузинська війна
- Російсько-грузинська війна
- Список використаної літератури. Монографії, навчальні посібники.
- Ресурси Інтернет.
- Загальний список рекомендованої літератури.
- Зарубіжна література. Збірники документів.
- Науково-дослідна і методична література.
- Перелік публікацій в періодичних виданнях.
- Монографії.
- Статті в періодичних виданнях.
- Вільям Джефферсон «Білл» Клінтон
- Ко́лін Лю́тер Па́велл
- Д жордж Во́кер Буш
- Кондолі́за Райс
- Б ара́к Хусе́йн Оба́ма II
- Г і́лларі Діа́на Ро́дем Клі́нтон
- Велика Британія (Сполучене Королівство).
- Баронеса (1992) Ма́ргарет Те́тчер
- Д жон Ме́йджор
- Е ́нтоні Чарльз Лі́нтон Блер
- Єльцин Борис Миколайович
- Азербайджан. Г ейдар Алірза огли Алієв
- Візити високопосадовців сша в Україну.
- 54030 М. Миколаїв, вул. Адміральська, 20