logo
Акунін О

65. Утворення сеато

США уже уклавши у Тихоокеанському регіоні союз з Філіппі­нами, Австралією та Новою Зеландією, а також Японією, під керів­ництвом республіканців прагнули поширити таку систему і на конти­нентальну Азію. Це було пов’язане з необхідністю перемир’я в Кореї та Індокитаї, а також із особистим потягом Фостера Даллеса до Азії.

Важливішим за своїм колективним характером видається договір у Манілі 8 вересня 1954 р . Цей договір про колективну оборону Пів­денно-Східної Азії був американською реакцією на поступки, зроб­лені на Женевський конференції щодо Індокитаю. Договір об’єднував США, Францію, Великобританію, Австралію, Нову Зеландію, Філіп­піни, Пакистан, Таїланд. Досі останній не був безпосереднім союзни­ком США. Цей пакт, створений за зразком Північноатлантичного союзу, підкреслено підтримував незалежність країн, населення яких цього прагнуло, і власне був об»єднанням держав. Стаття 4 передба­чала, що в разі воєнної агресії проти зони пакту ( що включала Південний В’єтнам, Камбоджу та Лаос) або проти одної з союзних країн, союзницькі сили зустрінуть загальну небезпеку відповідно до їхніх конституційних порядків. Вони проводять консультації в разі загрози. Стаття 5 передбачала створення Ради союзу. Договір укла­дався безстроково, але кожна з сторін могла вийти з союзу, обов’яз­ково попередивши про це за рік. США в окремій заяві зобов’язу­валися втручатися включно у випадку комуністичної агресії.