Прапор Аль-Каїди
Оса́ма бен Ла́ден (в іншій транскрипції Усама бін Ладен; повне імя Осама бен Мухаммад бен Авад бен Ладін; араб. أسامة بن محمد بن عوض بن لادن; Usāmah bin Muhammad bin `Awad bin Lādin) (нар. 10 березня 1957 Ер-Ріад, Саудівська Аравія) – терорист, поборник ісламу, лідер широко розрекламованої ісламської терористичної організації "Аль-Каїда".
З моменту приходу до влади в 1996 р. таліби вже були предметом санкцій ООН (резолюція від 19 грудня 2000 р.). Американська відповідь Аль-Каїді і талібам: військова кампанія (операція «Правосуддя без меж», яка перейшла в операцію «Непохитна свобода»). Після бомбардування (розпочато 7 жовтня) наземну операцію вели сили Північного альянсу (коаліція етнічних меншин, яка чинить опір талібам), який досягає швидкого успіху, відсторонює талібів від влади (падіння Кабула 13 листопада, падіння Кандагара 6 грудня). Операція призводить до згоди про розгортання під мандатом ООН міжнародних сил безпеки в Кабулі і навколо нього і про створення під егідою ООН перехідного уряду, в якому представлені усі афганські угрупування. Бомбардування території Афганістану знайшло схвалення з боку Канади, Австралії, Франції, Німеччини та інших країн. На переговорах у Білому домі, що відбулися 8 листопада 2001 р. і були присвячені підбиттю підсумків першого етапу афганської війни, Буш і Блер обговорили подальшу стратегію антитерористичної коаліції в Афганістані, результати дипломатичної діяльності британського прем’єра на Близького Сході, низку гуманітарних питань, а також перспективи створення нового уряду в кабулі. На початку грудня 2001 р. після падіння неофіційної столиці талібів Кандагара, війну в Афганістані можна було вважати завершеною, хоча основної мети – знищити лідера «Аль-Каїди» Усаму Бен Ладена – американці не досягли ще й досі. Впродовж тривалих переговорів на мирній конференції з приводу Афганістану, яка відбувалася під егідою ООН в Бонні (Німеччина, листопад-грудень 2001 р.) затверджено склад тимчасового уряду в країні на чолі з Хамідом Карзаєм, який почав діяти з 22 грудня 2001 р. Командування багатонаціональними силами, до складу яких входять військові контингенти Британії, Німеччини, Франції, Канади, Італії, Туреччини, Бангладеш, Йорданії та інших країн, перші шість місяців очолював Лондон. У червні 2002 р. командування міжнародними миротворчими силами в Афганістані перейшло до Туреччини. У квітні 2002 р. на прохання Вашингтона Лондон направив до Афганістану 1700 британських військових для здійснення необхідних операцій по нейтралізації бойовиків «Аль-Каїди». Військова присутність США і Великої Британії у регіоні залишається досить значною. Після війни в Афганістані впливові кола у Вашингтоні на чолі з віце-президентом Д. Чейні і радником з питань національної безпеки К. Райс легітимною метою подальшої антитерористичної кампанії визначили насамперед Ірак, у чому їх беззастережно підтримала Велика Британія. Англо-американські військово-повітряні сили продовжували час від часу завдавати ударів по території Іраку у відповідь на обстріли іракськими батареями протиповітряної оборони патрульних літаків США і Великої Британії. З початку 2002 р. через провокації з боку іракської сторони удари ВПС союзників почастішали.
Спроба адміністрації Дж. Буша-молодшого поширити на країни Африки політику ”боротьби з тероризмом” після подій 11 вересня 2001 р., яку африканська громадська думка пов’язала з негативним ставленням в США до країн ісламського світу, викликала масові антиамериканські демонстрації в державах із значним прошарком мусульманського населення. Особливо цей процес зачепив Нігерію, де проживає до 60 млн. чол., які сповідують іслам. Невдоволеність політикою США характерна і для багатьох кенійців-мусульман.
Створення антитерористичної коаліції призвело до дипломатичного перевороту і до зближення Вашингтону, Москви і Пекіну, до втрати енергії НАТО і до висування нових питань відносно Європейської оборонної політики. Здійснені замахи змінили американо-російські відносини. Між спецслужбами обох країн досягнута домовленість про співпрацю в області обміну інформацією, що стосується тероризму і талібів. Якщо в дискусіях про стратегічні озброєння Росія має намір повернути собі роль противаги Америці, підтримка, надана Володимиром Путіним антитерористичній компанії під час його зустрічей з Дж. Бушем-молодшим в Вашингтоні (13-15 листопада 2001 р.) демонструє його волю встановити гарні стосунки співпраці в боротьбі проти тероризму і намагання розв ’язати собі повністю руки в Чечні в обмін на свою підтримку проти Бен Ладена. З тієї ж причини Китай виказує свою принципіальну підтримку коаліції (боротьба з тероризмом є, окрім того, однією з основних ліній співпраці в рамках Шанхайської групи, регіонального консультаційного форуму, створеного в 1996 р. Росією, Китаєм, Таджикистаном, Казахстаном і Киргизією). Символом цього зближення стала Шанхайська зустріч (в рамках форуму економічної співпраці в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – АТЕС) 20 жовтня 2001 р. і фото Цзян Цземіня, Володимира Путіна (які підписали в липні 2001 р. в Москві угоду про дружбу і співпрацю, підтвердили свою опозицію американській програмі створення протиракетного щита) і Дж. У. Буша. Створена коаліція ґрунтується на новій концепції зовнішньої політики. Замість того, щоб використати маргіналізований НАТО, створюється більш ширша коаліція, в яку входять і мусульманські країни. Але отримав військовий успіх, американська адміністрація тут же повернулась до своєї односторонньої позиції, провела денонсацію (13 грудня 2001 р.) Угоду 1972 р. про обмеження систем протиракетної оборони. Вона зробила це, щоб побудувати свій протиракетний щит, виказуючи знов свою опозицію Кіотському протоколу, відмовившись ратифікувати угоду про створення міжнародного карного суду, відкинувши обов’язкову систему контролю за біологічною зброєю, затвердив нову доктрину, яка передбачає баналізацію ядерної зброї і зростання військового бюджету. В 2003 р. він мав досягнути рівня 40% всіх світових військових витрат. «П'ятнадцять» на самміті в Лакені (грудень 2001 р.) приймають рішення про фінансування проекту Галілео (система навігації і позиціювання), який має покласти кінець американській монополії. 14 червня 2002 р. у зв’язку з офіційним виходом США по Угоді по ПРО Росія заявила, що не буде вважати себе зв’язаною умовами Угоди СНО-2. Після відомих подій в Америці 11 вересня 2001 р. влада КНР вдалась до ряду конкретних кроків відносно зближення із США в сфері боротьби з тероризмом. 21-22 лютого 2002 р. відбувся офіційний візит американського президента в Китай, присвяченого 30-річчю роковин підписання Шанхайського комюніке про нормалізацію китайсько-американських відносин. На ХVІ з’їзді КПК в листопаді 2002 р. закріплений стратегічний курс КНР на укріплення співпраці з США в боротьбі з міжнародним тероризмом і скоректовані пріоритетні напрямки політики національної безпеки в цій сфері. Напередодні відкриття ХVІ з’їзду КПК, в жовтні 2002 р. Цзян Цземінь (Дивись фото 25, мал. 4) здійснив візит в США і зустрівся з Бушем на його ранчо в Кроуфорді (штат Техас). Обидва лідери обговорили ситуацію в Іраку у зв’язку з загрозою активізації міжнародного тероризму і поширення його на Східну Азію. Результатом зустрічі стало підписання спільного комюніке, в якому окрім виказування зацікавленості поглиблювати двосторонню співпрацю щодо стабілізації становища на Корейському півострові і перетворенні його в без’ядерну зону лідери обох держав висловили готовність співпрацювати в боротьбі з міжнародним тероризмом. В рамках боротьби з тероризмом Пекін активізував свої зв’язки з США в військовій сфері. Вони були «заморожені» в 2001 р. після того, як літак-розвідник американських ВПС порушив повітряний простір КНР, а китайські ВПС вимушені силою змусити його приземлитися на своїй території. Однак вони поновились одразу після обміну візитами вищих осіб США і КНР в 2002 р.: спочатку знов обраний голова КНР Ху Цзіньтао (Дивись фото 26) відвідав Вашингтон і зустрівся з міністром оборони США Д. Рамсфельдом, потім в Китай з візитом прибув помічник міністра оборони США П. Родман, який зустрівся в Пекіні з новим міністром оборони КНР Чи Хаотяном.
- Автор-укладач:
- XX століття.
- Змістовий модуль 4.
- Тема 7. Європейська дипломатія
- Змістовий модуль 5.
- Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин (1990-2009 рр.)
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних
- Передмова.
- Опис навчальної дисципліни та нормативна база.
- Програма навчальної дисципліни. Змістовий модуль 1.
- Змістовий модуль 2.
- Змістовий модуль 3.
- Змістовий модуль 4.
- Змістовий модуль 5.
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних відносин. Розгортання ”холодної війни” (1945 – кінець 50-х років).
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості. Глобальні та регіональні аспекти (1960-70-тіроки).
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних систем міжнародних відносин (1945 – 70-ті роки).
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у міжнародних відносинах (1980 – початок 1990-х років).
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах постбіполярності (1990-ті роки).
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин в 1990-ті – 2000-ні роки. Сучасний стан і перспективи розвитку системи міжнародних відносин.
- Самостійна робота.
- Робота з першоджерелами та посібниками.
- Робота над темою.
- Індивідуальне навчально-дослідне завдання.
- Тема 1. Поняття, предмет та категорії
- 1. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин
- Тема 2. Дипломатія як основний предмет
- 2. Віденська система договорів та Версальсько-вашингтонська система
- Змістовий модуль 2.
- Тема 3. Розвиток і діяльність міжнародних
- 3. Створення Ліги націй та її діяльність
- 5. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору
- 6. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору
- 7. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (50-80 рр. Хх ст.)
- 8. Створення овд
- Змістовий модуль 3.
- Тема 4. Європейська дипломатія на початку
- XX століття.
- 9. Назрівання першої світової війни
- 10. Причини першої світової війни
- 11. Характер та цілі першої світової війни
- Тема 5. Дипломатія в роки Першої
- 12. Завершення першої світової війни та її наслідки
- 13. Версальська система міжнародних відносин. Концептуальні підходи держав-переможниць до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій мирній конференції
- Змістовий модуль 4.
- Тема 6. Міжнародні відносини
- 14. Українське питання на Паризькій мирній конференції
- 15. Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, німецьке питання)
- 16. Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів)
- 17. Мандатна система
- 18. Російське питання на Паризькій мирній конференції
- 19. Україна в міжнародних відносинах у період 1917-1920 рр.
- Тема 7. Європейська дипломатія
- 20. Вашингтонська конференція та її рішення
- 21. Генуезька, гаазька та лозаннська конференції
- 22. Рапалльський договір
- 23. Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса, план Юнга)
- 24. Конференція в Локарно
- 25. Підготовка та підписання пакту Бріана-Келлога
- Змістовий модуль 5.
- Тема 8. Міжнародні відносини в 1930-і роки
- 26. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933-1935 рр.
- 27. Проект "Східного пакту"
- 28. Укладення договорів про взаємодопомогу між срср і Францією, срср і Чехословаччиною
- 29. Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй)
- 30. Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй. Становлення блоку агресорів
- 31. Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи
- 32. Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав
- 33. Мюнхенська угода
- 34. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу
- 35. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки
- 36. Початок Другої світової війни
- 37. Політичний зміст Другої світової війни
- 38. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки
- 39. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша
- 40. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції
- 41. Атлантична хартія
- 42. Вступ сша у Другу світову війну
- 43. Московська конференція мзс 1943 року
- 44. Тегеранська конференція
- 45. Ялтинська конференція, її основні рішення
- 46. Потсдамська система міжнародних відносин
- 47. Геополітичні наслідки Другої світової війни
- Тема 9. Становлення біполярної структури міжнародних
- 48. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період
- 49. Докорінні зміни у повоєнному світовому устрої після Другої світової війни
- 50. Початок “холодної війни”
- 51. Створення Ліги арабських держав
- 52. Особливості повоєнного врегулювання в Європі
- 53. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі
- 54. План Баруха (14 червня 1946 р.)
- 55. Пакт Ріо-де-Жанейро (1947 р.)
- 56. Дунайська конференція 1948 р.
- 57. Крах мандатної системи на Близькому Сході
- 58. Утворення Організації американських держав
- 59. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією
- 60. Ідеологічні чинники «холодної війни»
- 61. «Доктрина Трумена»
- 62. «План Маршала»
- 63. Створення анзюс
- 64. Багдадський пакт (сенто)
- 65. Утворення сеато
- 66. Державний договір з Австрією
- 67. Утворення двох німецьких держав
- 68. Агресія сша проти Гватемали
- 69. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр
- 70. Війна в Кореї та її наслідки
- 71. Конференція у Сан-Франциско 1951 року
- 72. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки
- 73. Паризька угода 1954 року
- 74. Бандунзька конференція (1955 р.)
- 75. Суецька криза 1956 року
- 76. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства
- 77. Тайванська криза 1958 року
- Змістовий модуль 6.
- Тема 10. Розрядка міжнародної напруженості.
- 78. Карибська криза
- 79. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн
- 80. Доктрина Хальштейна
- 81. Заключний етап нбсє у Гельсінкі
- 82. «Нова східна політика» фрн
- 83. Радянсько-югославський конфлікт
- 84. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва
- 85. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода
- 86. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт
- 87. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр. Та арабо-ізраїльське протистояння
- 88. Американо-китайські відносини в 50-х – на початку 70-х років хх ст.
- 89. Індо-китайський збройний конфлікт 1962 року
- 90. Конгзька криза (1960-1964 рр.)
- 91. Вихід Франції з військової організації нато (лютий 1966 р.)
- 92. Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам (14 грудня 1960 р.)
- 93. Доктрина “гнучкого реагування”
- 94. Доктрина “стримування”
- Тема 11. Особливості розвитку регіональних
- 95. Дипломатія країн Близького і Середнього Сходу
- 96. Шестиденна війна та її наслідки
- 97. Кемп-девідський процес та його наслідки
- 98. Договір Тлателолко (14 лютого 1967 р.)
- 99. Ірано-Іракська війна
- 100. Еволюція єес в 60-70-х рр. Хх ст.
- Змістовий модуль 7.
- Тема 12. Завершення епохи біполярності у
- 101. Об'єднання Німеччини
- 102. Квітнева революція в Афганістані і радянська агресія в дра
- 103. Проблема безпеки Перської затоки в мв
- 104. Політична ситуація на Близькому Сході (90-ті рр. Хх ст.)
- 105. Трансформація країн нато наприкінці 80-х – 90х рр. Хх ст. Розширення нато на схід
- 106. Західноєвропейська інтеграція
- 107. Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років
- 108. Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс
- 109. Нове політичне мислення: причини виникнення, основні положення. Вплив повороту в радянській зовнішній політиці на міжнародні відносини (80-ті рр. Хх ст.)
- 110. Нові незалежні держави (снд)
- Змістовий модуль 8.
- Тема 13. Міжнародні відносини в умовах
- 111. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі)
- 112. Міжурядова конференція єс 1996-1997 рр.
- 1) Питання економічного та валютного союзу єс (“зона євро”).
- 2) Питання розширення єс.
- 3) Надання єс військового виміру.
- 113. Амстердамський договір
- 114. Основні напрямки зовнішньої політики України
- Частина друга. Сша на тлі міжнародних відносин
- Тема 14. Регіональні особливості міжнародних відносин
- 115. Загальна характеристика міжнародних відносин в 1990-2009 рр.
- Фото 1 Мал. 1
- Мапа Саудівської Аравії
- Фото 2. Фото 3.
- Миха́йло Сергі́йович Горбачо́в Джордж Герберт Вокер Буш
- Фото 14. Фото 15.
- Євге́н Макси́мович Хав'є́р Сола́на
- Фото 16. Фото 17.
- Джордж Ро́бертсон Андерс Фог Расмуссен
- Фото 22 Фото 23
- Вежі wtc до теракту Манхеттен в день теракту
- Фото 24 Мал. 3
- Прапор Аль-Каїди
- Фото 25 Мал. 4
- Цзян Цземінь Карикатура на Цзян Цземіня
- Південна Азія Центральна Азія
- Фото 29 Фото 30
- Прапор Хізбалли Райони шиїтської більшості, де Хізбалла має значну підтримку
- Фото 33 Фото 34
- Російсько-грузинська війна
- Російсько-грузинська війна
- Список використаної літератури. Монографії, навчальні посібники.
- Ресурси Інтернет.
- Загальний список рекомендованої літератури.
- Зарубіжна література. Збірники документів.
- Науково-дослідна і методична література.
- Перелік публікацій в періодичних виданнях.
- Монографії.
- Статті в періодичних виданнях.
- Вільям Джефферсон «Білл» Клінтон
- Ко́лін Лю́тер Па́велл
- Д жордж Во́кер Буш
- Кондолі́за Райс
- Б ара́к Хусе́йн Оба́ма II
- Г і́лларі Діа́на Ро́дем Клі́нтон
- Велика Британія (Сполучене Королівство).
- Баронеса (1992) Ма́ргарет Те́тчер
- Д жон Ме́йджор
- Е ́нтоні Чарльз Лі́нтон Блер
- Єльцин Борис Миколайович
- Азербайджан. Г ейдар Алірза огли Алієв
- Візити високопосадовців сша в Україну.
- 54030 М. Миколаїв, вул. Адміральська, 20