20. Вашингтонська конференція та її рішення

Вашингтонська конференція проходила з 11 листопада 1921 року до 6 лютого 1922 року. Основними проблемами, які мали бути вирішені на ній, були проблеми обмеження морського озброєння та проблеми тихоокеанського регіону. В цій конференції брали участь 9 країн: США та делегації Англії, Франції, Італії, Японії, Бельгії, Гол­ландії, Португалії та Китаю. Всі ці країни вітали ініціативу про­ведення конференції, але кожна мала свої інтереси. Так, наприклад, Японія виступала за обговорення питань морського озброєння та зовсім не хотіла торкатися проблем тихоокеанського регіону, а саме проблем Китаю. Радянську Росію на конференцію не було запрошено, хоча все ж таки неофіційно прибула делегація від Далекосхідної Республіки, яка зіграла певну роль в розвитку конференції. Вона мала в своєму розпорядженні деякі секретні договори, які почала публі­кувати в пресі напередодні конференції. Це були документи про секретні спільні дії Японії з генералом Семеновим проти Радянської Росії, що свідчило про загарбницький характер Японії та матеріали таємних франко-японських переговорів про спільні дії, щодо витіс­нення США з Азії. Все це істотно загострило протиріччя в таборі колишніх союзників.

Порядок денний Вашингтонської конференції містив два пи­тання:

У порядку денному Вашингтонської конференції були в основ­ному проблеми озброєнь країн Азійського-Тихоокеанського регіону. Реальними конкурентами США в тому районі була Великобританія і Японія. Їх експа­нсія в Китай серйозно турбувала США. Обмежити вплив Великобританії і Японії США могли шляхом обмеження їх військово-морських озброєнь. Тому-то питання про обмеження морсь­ких озброєнь було чи не основним на конференції:

1. Обмеження морських і сухопутних озброєнь, правила корис­тування новими засобами війни.

2. Тихоокеанське та далекосхідне питання.

Протягом цієї конференції було укладено ряд договорів (трак­татів):

“Договір чотирьох держав”, який 13 грудня 1921 року підписали США, Англія, Франція, Японія. Основна мета договору: надання вза­ємних гарантій недоторканості острівних володінь учасників дого­вору в Тихому океані. Після ратифікації цього договору Англо-Японський союз 1911 року втрачав свою силу.

“Договір п’яти держав”, який 6 лютого 1922 року підписали США, Англія, Франція, Японія та Італія. Основна мета договору: обмеження морських озброєнь. Заборонялося будівництво військових кораблів водотоннажність яких перевищувала 35 тис. тон. Було вста­новлено співвідношення озброєнь: Англія – 5; США – 5; Франція – 3; Японія – 1,75; Італія – 1,75.

“Договір дев’яти держав”, який 6 лютого 1922 року підписали всі держави-учасниці конференції. Основна мета: проголошення прин­ципу поваги суверенності Китаю, поваги територіальної адміністра­тивної недоторканності (але все це було лише на папері). Разом з цим було проголошено принцип “відкритих дверей та рівних можли­востей” для всіх націй на території Китаю в галузі торгівлі та промис­ловості.

У цілому Вашингтонська конференція стала для США хорошим полі­тичним плацдармом для утвердження своєї керівної ролі у світі. Незапере­чно, що саме на цій конференції почався процес ревізії Версальської систе­ми договорів. Зауважимо, що міжімперіалістичні протиріччя і після Ва­шингтонської конференції зберігалися і навіть загострювалися. Протиріччя, закладені у Версальсько-Вашингтонсь­кій системі у кінцевому рахунку при­ведуть людство до Другої світової війни. І це станеться через 17 років.