27. Проект "Східного пакту"

Німеччина 19 жовтня 1933 р. заявила про вихід з Ліги Націй. Вона наполягала на створенні своєї армії в 300 тис. чоловік і збіль­шенні кількості німецьких танків, авіації та артилерії. Стався розрив між "третім рейхом" та іншими державами. З 1934 р. Німеччина почала гарячково переозброюватися. В Європі таким чином нею було створено вогнище майбутніх агресивних дій і війни. Франція перед загрозою Німеччини почала змінювати своє ставлення до СРСР. Її зближення з Радянським Союзом посилилось після укладення в 1932 р. радянсько-французького пакту про ненапад. 16 травня 1933 р. палата депутатів Франції ратифікувала цей пакт. Особливо велику роль у зближенні двох країн відігравав міністр закордонних справ Франції Луї Барту, який намагався після виходу Японії та Німеччини з Ліги Націй зміцнити цю організацію шляхом запрошення до неї Радян­ського Союзу. Весною 1934 р. Барту запропонував укласти договір між Німеччиною, СРСР, Фінляндією, Естонією, Латвією, Польщею та Чехословаччиною з приєднанням Франції про взаємну гарантію кор.­донів і воєнну допомогу в разі агресії. Фактично ідею Барту підтри­мали лише Чехословаччина та СРСР. Польща після підписання в січні 1934 р. угоди з Німеччиною на 10 років про ненапад і "мирне вирі­шення суперечок" разом з Німеччиною відмовилася від "Східного пакту".

З травня 1934 р. почалися франко-радянські переговори, обидві держави схвалили проект Барту. Але ідея "Східного пакту" прак­тично була зірвана вбивством Барту разом з королем Югославії Олександром у Марселі. Замах здійснили 9.10.1934 р. хорватські терористи, керовані гітлерівцями. Наступник Барту П'єр Лаваль став проводити політику "задобрювання" й "умиротворення" Німеччини. Цим пактом була б створена колективна система безпеки. Проте через те, що Англія, Німеччина, а також ряд східноєвропейських держав відхилили пропозицію щодо утворення Східного пакту, можливість досягнення колективної безпеки в Європі було втрачено.