52. Особливості повоєнного врегулювання в Європі

Згідно з рішеннями Потсдамської конференції було створено Раду міністрів закордонних справ (РМЗС) п'яти великих держав для підготовки мирних угод з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фін­ляндією.

Першій сесія РМЗС (з 11 вересня до 2 жовтня 1945 р. в Лондоні). Істотним результатом роботи сесії стала принципова до­мовленість про те, що в основу мирних угод з Бол­гарією, Угорщи­ною, Румунією та Фінляндією будуть по­кладені угоди про замирення. Робота Лондонської сесії РМЗС закінчилася фактично безрезуль­татно, бо не було підписано протоколів, які б зафіксували узгоджені рішення. Для того, щоб перебороти суперечності, в Москві, фор­мально поза межами РМЗС, з 16 по 26 грудня 1945 р. пройшла нарада міністрів закордонних справ СРСР, США та Великобританії. На нараді було узгоджено процедуру підготовки мир­них угод, запро­понованих Потсдамською конференцією.

Основна робота з підготовки мирних угод розгорнула­ся на другій сесії РМЗС (в Парижі з 25 квітня до 16 травня і з 15 червня до 12 липня 1946 р.)

Першою проблемою була економічна. В пропозиціях США й Великобританії містилися умови щодо «свободи торгівлі» та «рівних можливостей». Західні країни наполягали на виплаті репарацій пере­моженими країнами в доларах США, що означало узалежнення торгівлі й економіки цих країн від західних держав у цілому й від США зокрема. Радянський Союз як держава, що зазнала найбільших збитків від переможених країн, претендував на переважну частину репарацій. СРСР висловив готовність отримати репараційні виплати у вигляді товарів. Питання про режим судноплавства Дунаєм розгляда­лося з ініціативи СРСР як справа власне придунайських держав, яку не можна вирішувати, в мирних угодах з ними.

Обговорювалося питання колишніх італійських колоній (Лівії, Еритреї, Сомалі).

З 25 липня по 15 жовтня 1946 р. в Парижі відбувалася мирна конференція представників 21 держави. Серед територіальних проб­лем конференція розгляну­ла претензії Греції на 1/10 болгарської території. Створена конференцією комісія ухва­лила постанову РМЗС про збереження існуючого болгаро-грецького кордону. Широко обго­ворювалася на конференції й проблема репарацій.

Паризька конференція, підтвердивши переважну біль­шість уз­годжених у межах РМЗС рішень, не виконала, проте, одне з головних завдань – подолання суперечнос­тей, що містилися в цих рішеннях.

Для цього було скли­кано третю сесію – РМЗС, що пройшла з 4 листопада по 12 грудня 1946 р. у Нью-Йорку. Територіальні пункти угод відновлювали довоєнні кор­дони європейських держав з новели­кими змінами. Узгоджено було позиції з репараційного питання.

Нью-Йоркська сесія Ради міністрів за­кордонних справ завдяки взаємним компромісним пос­тупкам сторін ухвалила остаточно узгод­жені рішення за всіма статтями проектів мирних угод з країнами - ко­лишніми союзниками гітлерівської Німеччини.

Мирні угоди з Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією та Фінляндією були підписані 10 лютого 1947 р., в Парижі й набрали чинності 15 вересня 1947 р. Структура договорів була схожа для всіх країн. Вони складали з т.зв. блоків:

1. Територіальні постанови.

2. Політичний блок. – Зміст блоку: підготовка країн до демокра­тичних перетворень і заборона нацистських організацій в цих країнах.

3. Військовий блок. – Вирішено, що протягом 3 місяців, війська, що окупували ці країни, мали бути виведені. Для кожної країни окремо визначалися кількість і якісний склад збройних сил.

4. Економічний блок. – переважно стосувався репарацій.

15 травня 1955 року міністра закордонних справ СРСР, Велико­британії, Франції та США підписали Державний договір про віднов­лення незалежної і демократичної Австрії. Кордони встановлю­вались на момент 1 січня 1938 року. Австрії заборонялося мати зброю масо­вого знищення.

26 жовтня 1955 року австрійський парламент прийняв конститу­ційний закон про нейтралітет Австрії.