71. Конференція у Сан-Франциско 1951 року

Сан-Франциска конференція скликалася з метою підписання мирної угоди з Японією. В Сан-Францискій конференції (4-8 вересня 1951 р.) взяли участь 52 країни. Серед учасників не були КНР, КНДР, МНР та ДРВ, відмовилися брати участь Індія та Бірма. В проекті мирної угоди підтверджувалася від­мова Японії від Тайваню, островів Рюкю, Бонін і ряду інших територій, але не було ска­зано про повернення Курил і Південного Сахаліну до складу СРСР, а Тайваню і Пенхулєдао – до складу КНР. Передбачалася згода Японії на опіку ООН (в особі США) над кількома японськими островами. Значна увага в про­екті угоди приділялася питанням безпеки Японії.

Радянський Союз знову наполягав на визнанні Японією суве­ренітету СРСР над Південним Сахаліном та Курильськими остро­вами і КНР – над Маньчжурією, Тайванем та островами Пенхулєдао. Ра­дянська делегація пропонувала вивести всі збройні сили союзних держав не пізніше ніж через 90 днів і заборонити розміщення іно­земних військ та військових баз на території Японії. Репараційні питання пропонувалося розглянути на спеціальній конференції заін­тересованих держав. Передбачалося суворе обмежен­ня розмірів зброй­них сил Японії. Радянські пропозиції й поправки не були поставлені головою конференції на обговорення, бо це не передбачалося про­цедурою і порядком денним.

8 вересня 1951 р. представники 48 країн підписали мирну угоду з Японією. Представники СРСР, Польщі, Чехословаччини не прибули на церемонію підписання угоди, бо розглядали її як результат «змови Вашингтона з японським урядом». Через кілька годин США і Японія підписали «угоду безпеки», згідно з якою Японія надавала Сполу­ченим Штатам «право розміщувати наземні, повітряні та морсь­кі сили в Японії й біля неї». Японія без дозволу США не мала права надавати бази для розміщення інших іноземних військ, проведення маневрів і т. д.

У січні 1952 р. США і Японія підписали Адміністра­тивну угоду, в якій фіксувалася згода Японії «на використання Сполученими Штатами засобів обслуговування і територій, необхідних для вико­нання завдань, передбачених угодою безпеки».