104. Політична ситуація на Близькому Сході (90-ті рр. Хх ст.)

На Близькому Сході в 90-ті рр. ХХ ст. склалася якіс­но нова політична ситуація, що відрізнялася від си­туації 70-х-80-х pp. Її го­ловні ознаки:

1. розпад СРСР, та як наслідок – припинення ра­дянсько-амери­канського протистояння на Близько­му Сході;

2. нові коаліції, що виникають внаслідок війни у Перській затоці, нове перегрупування сил в арабському субрегіоні, зближення Єгипту, країн-членів РСАДПЗ та Сирії;

3. зміни у балансі сил між Ізраїлем та арабськи­ми країнами на користь Ізраїлю;

4. зміни у ставленні Ізраїлю до проблеми близь­косхідного врегу­лювання через зміну уряду;

5. поширення відцентрових тенденцій в арабському світі, голов­ним носієм яких є ісламські фундаменталістські організації та угру­пування.

Процес мирних переговорів на новому етапі розпочався у жовтні- листопаді 1991 p. в Мадриді, де проводилися двосторонні пе­реговори ізраїльської делегації з одного боку, спільної йордано-палестинської, сирійської та ліванської – з іншого.

Подальший прогрес було досягнуто в Норвегії у 1993 p. під час переговорів між представни­ками Ізраїлю й Організації Визволення Палестини (ОВП), де було досягнуто ряд домовленостей, зокрема введення палес­тинської автономії у секторі Газа та в районі міста Ієріхон. 4 травня 1994 p. в Каірі Голова Виконкому ОВП Ясір Арафат та прем'єр-міністр Ізраїлю І.Рабін підпи­сали угоду про обмежену палестинську автономію, відому під назвою «Газа – Ієріхон – спо­чатку». У 1993-1994 pp. відбувся процес нормалізації відносин між Ізраїлем та Йорданією. Арабо-ізраїльське порозуміння викликало спро­тив як серед радикалів з арабського світу, так і з боку ізраїльських екстремістів. У листопаді 1995 р. на багатотисячному мітингу ізра­їльський молодик із екстремістського угруповання вбив прем'єр-міністра Іцхака Раббіна. Низку кривавих злочинів проти мирних жителів Ізраїлю вчинили палестинські терорис­ти. Мирний процес на Близькому Сході був зірваний. За період до 1999 року мирний процес практично не рухався, було підписано лише дві угоди “Уайт План­тейшн” та “Уайт Плантейшн-2”, що передбачали виведення ізраїль­ських військ з території Палестини та звільнення палестинських в’яз­нів, палестинці мали б забезпечити боротьбу з тероризмом. Однак Ізраїль не виконував своїх обов’язків.

На якісно новий рівень переговори вийшли лише у 1999 році після приходу до влади прем'єр-міністра Ехуда Барака, лідера блоку “Єдиний Ізраїль”, перемігши ізраїльського “залізного прем’єра” Бінь­яміна Нетаніягу, що фактично заморозив мирний процес на Близь­кому Сході. Розпочалися активні переговори між ОВП та Ізраїлем, зараз навіть мова йде про укладання остаточної мирної угоди. Крім того здійснюється виведення ізраїльської армії з Лівану. Проде­монструвала свою готовність вести переговори і Сирія. Певну про­тидію Ізраїлю здійснює Алжир, який вимагає створення палес­тин­ської держави зі столицею в Єрусалимі, чого не може допустити Барак. Але найбільшу загрозу мирному процесу на Близькому Сході становлять екстремістські елементи як з боку Ізраїлю (ізраїльські радикали, від рук яких загинув Іцхак Рабін), так і арабських країн (наприклад, ліванська організація “Хезболлах”, лідер якої закликає не піддаватися на “брехливі обіцянки миру” збоку Ізраїлю, а вдатися до рішучих дій). Восени 2000 р. уряд Ізраїлю очолив Аріель Шарон, який проводить жорстку позицію по викорененню тероризму.

Події на Близькому Сході свідчать про те, що цикл насильства поступово замінюється на цикл мирного розвитку. Чи на довго, жоден експерт не дасть гарантій.