Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
Персія на час закінчення Першої світової війни перебувала під фактичною окупацією Британії, розглядалися навіть варіанти перетворення країни у британський протекторат. Без санкції меджлісу 9 серпня 1919 р. уряд підписав з англійцями угоду, згідно з якою лондонські чиновники отримували статус радників у всіх міністерствах і встановлювався їхній контроль над фінансовою системою країни. На додаток наступного року на півночі Персії спалахнуло повстання, до котрого приєдналися курди та іранські комуністи. Підтримувані російськими більшовиками, перські комуністи розпочали на контрольованих ними територіях конфіскації майна, закривали мечеті, вели пропаганда рівноправ'я жінок. Усі ці заходи викликали надзвичайне незадоволення, з великими труднощами до вересня 1920 р. вдалося придушити повстання в Тебрізі.
Але, незважаючи на успішні дії проти повстанців, уряд змушений був піти у відставку, 21 лютого 1921 р. до Тегерана ввійшли козацькі частини полковника Рези-хана (1878-1944 рр.), які провели арешти понад 200 чиновників. Шах поставився до перевороту з симпатією, присвоївши Резі-хану титул Сардар Сепаха — воєначальника. Завершення громадянської війни в країні поставило на порядок денний проблему нормалізації суспільного життя та підйому економіки. Протягом усіх урядових змін Реза-хан зберіг пост військового міністра і, спираючись на віддані йому особисто війська, почав зосереджувати у своїх руках не лише військову та поліцейську, але й цивільну владу. Його авторитет суттєво зріс після того як упродовж 1923 р урядовими військами було роззброєно приватні армії ханів-сепаратистів а також придушено виступ курдів під проводом Ісмаїла Смітко.
Впливи Рези-хана були настільки сильними, що шах повинен був виїхати за кордон, призначивши регентом свого брата. За прикладом М.Кемаля, Реза-хан мав намір позбавити династію Каджарів влади й проголосити республіку. Однак проти цього виступила впливова родова аристократія та шиїтське духовенство, водночас Реза-хан отримав запевнення в тому, що його кандидатура на нового монарха буде підтримана. У кінці 1924 - на початку 1925 рр. війська Рези-хана придушили виступи арабів у Хузистані, туркменів у Хорасані та курдів біля о.Урмія,
Після придушення чергових антиурядових виступів прихильники Рези-хана поставили перед меджлісом питання про скасування влади династії Каджарів, що заплямувала себе співпрацею з повстанцями. 14 лютого 1925 р. Резу-хана було призначено верховним головнокомандуючим, а партія "Таджеддад" відкрито виступила за позбавлення шаха влади. Упродовж літа організовано активну пропагандистську кампанію, що завершилася прийняттям меджлісом 31 жовтня 1925 р. рішення про позбавлення влади династії Каджарів і тимчасову передачу влади Резі-хану Пехлеві. Зібрані невдовзі Установчі збори 12 грудня оголосили Резу-хана спадковим шахом Ірану.
Спираючись на армію, Реза-хан продовжив проводити політику посилення центральної влади. Кочові племена насильно переводилися на осілий спосіб життя, удільні хани зазнали репресій, з метою послаблення влади губернаторів було скасовано великі провінції та запроваджено новий адміністративний поділ. Реза-хан намагався боротися з хабарництвом і зловживаннями владою: було проведено судову реформу й запроваджено нові кодекси, побудовані на основі законодавчих норм європейських країн.
За прикладом Туреччини Реза-хан розпочав спрямовані на модернізацію суспільного укладу та економіки реформи. Починаючи з 1927 р. було скорочено число релігійних шкіл і збільшена кількість шкіл світських, загальна кількість шкіл в Ірані зросла з 612 в 1922 р. до 4901 в 1936 р. У 1934 р. було засновано Тегеранський університет, відбувався обмін студентами з європейськими країнами. З 1928 р. запроваджувався європейський одяг, замість традиційного іранського головного убору кулах вводилася шапка пехлеві, а згодом європейські капелюхи і кашкети. Запроваджено прізвища і скасовано використання феодальних титулів, з 1935 р. заборонено носіння чадри. Європейські нововведення більшість населення зустріло вороже. Уряд змушений був насаджувати нові норми життя жорстокими методами.
Усі модернізаційні заходи проводилися в дусі націоналізму й пропаганди відродження величі давньої іранської держави. Назву Персія (від давньогрецького найменування історичної області Фарс на півдні країни) офіційно замінено Іраном, перейменовано ряд міст, з перської мови вилучено арабські та турецькі запозичення, змінено літочислення, введено староіранські назви місяців року тощо. Забезпечуючи продовження державної традиції, династія Рези-хана прийняла назву Пехлеві. Посилення інтересу до давньої історії Ірану виявилося у створенні в 1935-1938 роках Музею древнього Ірану в Тегерані, музею "Парс" в Ширазі, Академії літератури та мови, Тегеранського антропологічного музею та Національної бібліотеки.
Після початку Другої світової війни Іран оголосив про свій нейтралітет, але фактично країна знаходилася серед країн-сателітів Німеччини. 8 жовтня 1939 р. між Іраном та Німеччиною було підписано таємну угоду про взаємні поставки стратегічних матеріалів і військову співпрацю. Іранська сторона поставляла в Німеччину пшеницю, ячмінь, рис, бавовну та вовну, отримуючи взамін зброю, залізничне та промислове обладнання. На території Ірану діяла широко розгорнута німецька агентурна сітка, проводилася підготовка груп для диверсій на нафтопромислах Баку та Грозного. Після ряду заяв СРСР (26 червня, 16 і 19 серпня 1941 р.) із попередженнями про недопустимість проведення на території Ірану діяльності, ворожої країнам антигітлерівської коаліції, 25 серпня 1941 р. в Іран вступили радянські та британські війська. Через урядову кризу та під тиском союзників 16 вересня 1941 р. Реза-хан підписав зречення на користь свого сина Мохаммеда Рези (1919-1980 рр.), що став новим (і останнім) шахом Ірану.
- Сучасні класифікації країн світу.
- Цивілізаційний підхід до вивчення країн світу.
- Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- Виникнення китайської (конфуціанської) цивілізації та особливості її розвитку.
- Перемога Компартії Китаю у Громадянській війні 1946-1949 рр. І проголошення кнр.
- Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- Сутність курсу “чотирьох модернізацій” кнр.
- Здобутки і труднощі економічного реформування в кнр.
- Тайванська проблема: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- Особливості політико-правової системи кнр.
- Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.
- Виникнення й особливості розвитку японської державності за доби Середньовіччя.
- Політичне й економічне реформування Японії після Другої світової війни.
- Причини, передумови і реалізація “японського економічного дива”.
- Особливості функціонування “політичної системи 1955 року” в Японії.
- Сучасне міжнародне становище Японії та «проблема північних територій»
- Природні умови, ресурси і населення Корейського півострова.
- Особливості культурно-історичного розвитку Кореї за Середньовіччя й Нового часу.
- Утворення кндр і Корейської Республіки.
- Корейська війна 1950-1953 рр. Та її міжнародні наслідки.
- Республіка Корея – один із “азійських тигрів”.
- Проблема мирного урегулювання й нерозповсюдження ядерної зброї на Корейському півострові.
- Географічне розташування, природні умови і населення Індокитаю.
- Особливості цивілізаційного розвитку в’єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
- Здобуття новітньої державної незалежності країнами Індокитаю.
- В’єтнамська війна 1964-1973 рр. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- Еволюція комуністичних режимів у Соціалістичній Республіці в’єтнам і Лаоській Народно-Демократичній Республіці.
- Конституційна монархія в Камбоджі.
- Природно-кліматичні умови, ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії.
- Особливості цивілізаційно-історичного розвитку острівних країн Південно-Східної Азії.
- Розгортання національно-визвольної боротьби і проголошення державної незалежності Індонезії, Філіпінн та Малайзії.
- Спроба державного перевороту 30 вересня 1965 р. В Індонезії й “новий порядок” президента Сухарто.
- Особливості політичних систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- Процеси демократизації в країнах Південно-Східної Азії на сучасному етапі.
- Геополітичне становище, кліматичні умови і населення Індостану.
- Історико-цивілізаційний розвиток Індостану в стародавні часи і за Середньовіччя.
- Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- Внутрішня і зовнішня політика Індійського національного конгресу.
- Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
- Республіка Індія – “найчисленніша демократія світу”.
- Природно-кліматичні умови, ресурси і етноконфесійний склад населення Малої Азії та Іранського нагір’я.
- Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану і Туреччини в стародавні часи та за доби Середньовіччя.
- Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка.
- Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
- Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Іран.
- Особливості суспільно-економічного ладуТурецької Республіки.
- Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
- Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
- Розпад Османської імперії й виникнення Палестинської проблеми.
- Політична система, економіка й культура держави Ізраїль.
- Культура
- Арабо-ізраїльські війни 40-480-х рр. Хх ст. Та їхні наслідки.
- Організація Визволення Палестини і проблема міжнародного тероризму.
- Палестинська автономія й перспективи близькосхідного мирного урегулювання.
- Президентська республіка в Єгипті: особливості політико-правової системи.
- Тоталітарний режим Саддама Хусейна в Іраку і його повалення.
- Президент Ирака
- Ирано-иракская война
- Геноцид курдов
- Агрессия против Кувейта
- Саддам и иракский народ
- Вторжение сша в Ирак
- Подсудимый
- Природно-кліматичні умови, населення й культурно-історичні традиції Магрибу.
- Алжирська національно-визвольна революція 1954-1962 рр. І проголошення Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- Особливості політичної системи й боротьба із загрозою ісламського фундаменталізму в андр.
- Здобуття незалежності Лівією.
- Запровадження системиджамахірії в Лівії.
- Особливості політичних систем Туніської Республіки та Королівства Марокко.
- Президент
- Парламент
- Проблема самовизначення Західної Сахари і перспективи її вирішення.
- Географічне районування, природно-кліматичні умови і ресурси Тропічної та Південної Африки.
- Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
- Розвиток Тропічної й Пвденнлї Африки за доби Середньовіччя і в епоху колоніальних загарбань.
- Особливості процесу деколонізації Тропічної й Південної Африки.
- Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).
- Суспільно-політична орієнтація незалежних держав Тропічної й Південної Африки.
- Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- Географічне районування, природні умови та ресурси Австралії й Океанії
- Відкриття й заселення Австралії та Нової Зеланжії європейцями. Проблема інтеграції аборигенів у постіндустріальне суспільство.
- Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Австралії після Другої світової війни.
- Природно-кліматичні умови й мінерально-сировинні ресурси Латинської Америки.
- Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- Інтеграційні процеси в Латинській Америці.
- Імперія інків, її військові та культурні здобутки.
- Португальська та іспанська колоніальні імперії в Америці.
- Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
- Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
- Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.