Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.

Персія на час закінчення Першої світової війни перебувала під фактичною окупацією Британії, розглядалися навіть варіанти перетворення країни у британський протекторат. Без санкції меджлісу 9 серпня 1919 р. уряд підписав з англійцями угоду, згідно з якою лондонські чиновники отримували статус радників у всіх міністерствах і встановлювався їхній контроль над фінансовою системою країни. На додаток наступного року на півночі Персії спалахнуло повстання, до котрого приєдналися курди та іранські комуністи. Підтримувані російськими більшовиками, перські комуністи розпочали на контрольованих ними територіях конфіскації майна, закривали мечеті, вели пропаганда рівноправ'я жінок. Усі ці заходи викликали надзвичайне незадоволення, з великими труднощами до вересня 1920 р. вдалося придушити повстання в Тебрізі.

Але, незважаючи на успішні дії проти повстанців, уряд змушений був піти у відставку, 21 лютого 1921 р. до Тегерана ввійшли козацькі частини полковника Рези-хана (1878-1944 рр.), які провели арешти понад 200 чиновників. Шах поставився до перевороту з симпатією, присвоївши Резі-хану титул Сардар Сепаха — воєначальника. Завершення громадянської війни в країні поставило на порядок денний проблему нормалізації суспільного життя та підйому економіки. Протягом усіх урядових змін Реза-хан зберіг пост військового міністра і, спираючись на віддані йому особисто війська, почав зосереджувати у своїх руках не лише військову та поліцейську, але й цивільну владу. Його авторитет суттєво зріс після того як упродовж 1923 р урядовими військами було роззброєно приватні армії ханів-сепаратистів а також придушено виступ курдів під проводом Ісмаїла Смітко.

Впливи Рези-хана були настільки сильними, що шах повинен був виїхати за кордон, призначивши регентом свого брата. За прикладом М.Кемаля, Реза-хан мав намір позбавити династію Каджарів влади й проголосити республіку. Однак проти цього виступила впливова родова аристократія та шиїтське духовенство, водночас Реза-хан отримав запевнення в тому, що його кандидатура на нового монарха буде підтримана. У кінці 1924 - на початку 1925 рр. війська Рези-хана придушили виступи арабів у Хузистані, туркменів у Хорасані та курдів біля о.Урмія,

Після придушення чергових антиурядових виступів прихильники Рези-хана поставили перед меджлісом питання про скасування влади династії Каджарів, що заплямувала себе співпрацею з повстанцями. 14 лютого 1925 р. Резу-хана було призначено верховним головнокомандуючим, а партія "Таджеддад" відкрито виступила за позбавлення шаха влади. Упродовж літа організовано активну пропагандистську кампанію, що завершилася прийняттям меджлісом 31 жовтня 1925 р. рішення про позбавлення влади династії Каджарів і тимчасову передачу влади Резі-хану Пехлеві. Зібрані невдовзі Установчі збори 12 грудня оголосили Резу-хана спадковим шахом Ірану.

Спираючись на армію, Реза-хан продовжив проводити політику посилення центральної влади. Кочові племена насильно переводилися на осілий спосіб життя, удільні хани зазнали репресій, з метою послаблення влади губернаторів було скасовано великі провінції та запроваджено новий адміністративний поділ. Реза-хан намагався боротися з хабарництвом і зловживаннями владою: було проведено судову реформу й запроваджено нові кодекси, побудовані на основі законодавчих норм європейських країн.

За прикладом Туреччини Реза-хан розпочав спрямовані на модернізацію суспільного укладу та економіки реформи. Починаючи з 1927 р. було скорочено число релігійних шкіл і збільшена кількість шкіл світських, загальна кількість шкіл в Ірані зросла з 612 в 1922 р. до 4901 в 1936 р. У 1934 р. було засновано Тегеранський університет, відбувався обмін студентами з європейськими країнами. З 1928 р. запроваджувався європейський одяг, замість традиційного іранського головного убору кулах вводилася шапка пехлеві, а згодом європейські капелюхи і кашкети. Запроваджено прізвища і скасовано використання феодальних титулів, з 1935 р. заборонено носіння чадри. Європейські нововведення більшість населення зустріло вороже. Уряд змушений був насаджувати нові норми життя жорстокими методами.

Усі модернізаційні заходи проводилися в дусі націоналізму й пропаганди відродження величі давньої іранської держави. Назву Персія (від давньогрецького найменування історичної області Фарс на півдні країни) офіційно замінено Іраном, перейменовано ряд міст, з перської мови вилучено арабські та турецькі запозичення, змінено літочислення, введено староіранські назви місяців року тощо. Забезпечуючи продовження державної традиції, династія Рези-хана прийняла назву Пехлеві. Посилення інтересу до давньої історії Ірану виявилося у створенні в 1935-1938 роках Музею древнього Ірану в Тегерані, музею "Парс" в Ширазі, Академії літератури та мови, Тегеранського антропологічного музею та Національної бібліотеки.

Після початку Другої світової війни Іран оголосив про свій нейтралітет, але фактично країна знаходилася серед країн-сателітів Німеччини. 8 жовтня 1939 р. між Іраном та Німеччиною було підписано таємну угоду про взаємні поставки стратегічних матеріалів і військову співпрацю. Іранська сторона поставляла в Німеччину пшеницю, ячмінь, рис, бавовну та вовну, отримуючи взамін зброю, залізничне та промислове обладнання. На території Ірану діяла широко розгорнута німецька агентурна сітка, проводилася підготовка груп для диверсій на нафтопромислах Баку та Грозного. Після ряду заяв СРСР (26 червня, 16 і 19 серпня 1941 р.) із попередженнями про недопустимість проведення на території Ірану діяльності, ворожої країнам антигітлерівської коаліції, 25 серпня 1941 р. в Іран вступили радянські та британські війська. Через урядову кризу та під тиском союзників 16 вересня 1941 р. Реза-хан підписав зречення на користь свого сина Мохаммеда Рези (1919-1980 рр.), що став новим (і останнім) шахом Ірану.