logo
Країнознавство

Спроба державного перевороту 30 вересня 1965 р. В Індонезії й “новий порядок” президента Сухарто.

Передумови державного перевороту. Згадаємо, що на початку 60-их рр. Індонезія боролася проти Федерації Малайзії. А у січні 1965 р. Індонезія вийшла з ООН. Ускладнення міжнародного становища країни супроводжувалося різким погіршенням економічної ситуації, коли в багатьох районах відчутним став брак електроенергії, продовольства й навіть питної води. Лідери 3,5-мільйонної КПІ, зі свого боку, наполягали на створенні президентом поряд із сухопутними військами, авіацією, флотом та поліцією п’ятого виду збройних сил (під своїм політичним контролем) – народного ополчення. Спираючись на Спеціальне бюро по роботі у збройних силах (майже половина командирів батальйонів на Яві, троє із семи помічників начальника штабу столичного військового округу були прибічниками КПІ), голова компартії Діпа Айдіт розпочав підготовку до чергового збройного повстання, в ході котрого планувалося захопити стратегічні об’єкти Джакарти і знищити генералітет.

У ніч з 30 вересня на 1 жовтня 1965 р. прихильники компартії на чолі з підполковником Унтунгом, командиром батальйону особистої охорони президента, здійснили терористичну операцію проти командування армії, котре, як заявлялося, готувало реакційний державний переворот. У результаті тих подій було вбито 6 генералів, але внаслідок поганої координованості дій військових і партійних заколотників, ухильної позиції Сукарно й рішучої поведінки єдиного вцілілого від розправи генерал-майора Мухамеда Сухарто (1921 р. н.) так званий “Рух 30 вересня” 1965 р. зазнав поразки. В результаті репресій з боку армії було знищено біля 500 тис. комуністів, ще стільки ж потрапило до в’язниць і концтаборів, а у березні 1966 р. існування КПК й пропаганда марксистської теорії були заборонені законом. Розслідування комуністичного заколоту призвело до фактичного усунення 11 травня 1966 р. від влади Сукарно, він опинився під домашнім арештом і помер через чотири роки у безвісті.