Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
Исторический фон. После того как преимущественно мусульманские районы Британской Индии образовали независимый Пакистан, государству предстояло обеспечить единство страны, разнородной в этнолингвистическом и географическом отношениях. Ее восточная и западная части были отдалены на 1600 км. Между ними располагалась территория Индии. Восточный Пакистан, населенный бенгальцами, оказался однородным в национальном отношении, в отличие от Западного Пакистана, который населяют несколько крупных этносов. Однако политическая и экономическая власть была сосредоточена в Западном Пакистане.
Принятый британским парламентом в 1935 Закон об управлении Индией в 1947 был утвержден с необходимыми поправками как временная конституция нового доминиона Пакистан. Перед Учредительным собранием, члены которого были выбраны косвенным путем (в законодательных собраниях провинций), были поставлены задачи: разработать постоянную конституцию и выполнять функции национального парламента. Главой государства становился генерал-губернатор (на которого были возложены обязанности прежнего вице-короля), представлявший английскую королеву, а главой правительства – премьер-министр, подотчетный парламенту.
Ведущей политической силой в стране стала Мусульманская лига, которая получила широкую поддержку населения в своей борьбе за независимый Пакистан. Лидер Лиги Мухаммад Али Джинна занял пост генерал-губернатора, а его заместитель Лиакат Али Хан стал первым премьер-министром Пакистана.
В 1955 Учредительное собрание приняло решение объединить все западные провинции и княжества в единую провинцию Западный Пакистан. На следующий год получила одобрение новая конституция, которая провозглашала государство Исламской Республикой Пакистан с президентом во главе законодательной власти и премьер-министром во главе исполнительной власти. Конституция предусматривала «паритет» обеих провинций страны, согласно которому более многолюдный Восточный Пакистан имел в парламенте столько же депутатов, сколько Западный Пакистан.
Конституцией 1962 предусматривалась президентская форма правления. Государство оставалось федеративным образованием, состоящим из двух провинций: Восточного Пакистана и Западного Пакистана. В 1969, после массовых выступлений населения, направленных против правящего режима, было снова введено чрезвычайное положение, а власть передана генералу Ага Мухаммад Яхья Хану.
Яхья Хан отменил конституцию 1962 и осуществил разделение Западного Пакистана на четыре прежние провинции: Синд, Пенджаб, Северо-Западную Пограничную провинцию и Белуджистан. В декабре 1970 в стране состоялись первые прямые выборы в парламент. Авами лиг получила все предназначавшиеся Восточному Пакистану депутатские мандаты, кроме двух, а Пакистанская народная партия (ПНП) во главе с Зульфикаром Али Бхутто победила в Западном Пакистане. Муджибур Рахман и Бхутто не смогли достичь согласия во взглядах на будущее конституционное устройство и основы управления страной. После того как Яхья Хан отложил созыв Национального собрания, разгорелась гражданская война. Восточный Пакистан, получив вооруженную помощь со стороны Индии, добился независимости и 16 декабря 1971 был провозглашен Республикой Бангладеш. Через несколько дней Яхья Хан был вынужден сложить свои полномочия и передать власть Бхутто, принявшему на себя обязанности президента Пакистана.
При Бхутто была утверждена временная конституция (1972), а в 1973 принята постоянная конституция, предусматривавшая парламентскую систему правления. Премьер-министр отвечал перед высшим законодательным органом страны. Бхутто занял пост премьера. В марте 1977 прошли парламентские выборы, которые убедительно выиграла партия ПНП. Однако их итоги вызвали сомнения, что привело к массовым волнениям. В июле генерал Мухаммад Зия-уль-Хак, командовавший вооруженными силами, отправил Бхутто в отставку, ввел чрезвычайное положение, а в 1978 стал президентом Пакистана. Управлять страной ему помогали военный совет и правительство.
Зия выдвинул программу приведения законов страны в соответствие с принципами ислама. В 1985 Зия, начавший постепенный переход к гражданскому правлению, объявил о предстоящих выборах в Национальное собрание. В 1988 правительство было отправлено в отставку, а парламент распущен. В августе Зия-уль-Хак погиб в авиационной катастрофе. На парламентских выборах 1988, проведенных на партийной основе, победила ПНП. Ее лидер Беназир Бхутто, дочь Зульфикара Али Бхутто, возглавила кабинет министров. В августе 1990 президент Гулам Исхак Хан сместил Бхутто с ее поста, обвинив правительство в непотизме, коррупции и злоупотреблении властью. Временно обязанности премьера согласился исполнять Гулам Мустафа Джатой. На всеобщих парламентских выборах в октябре 1990 ПНП потерпела серьезное поражение от Исламского демократического альянса, которым руководил Наваз Шариф. Реванш Б.Бхутто в октябре 1993 привел к новой смене правительства, но в 1996 кабинет министров Бхутто был вновь отстранен от власти президентом. Последующие выборы в феврале 1997 выиграла Пакистанская мусульманская лига, глава которой Наваз Шариф занял пост премьера. Вего за 2 месяца до гибели она вернулась после 8 лет добровольного изгнания.
Президент и правительство Пакистана. Согласно конституции 1973, Исламская Республика Пакистан является федеративным государством. Высшее должностное лицо страны – президент, которого избирают на пятилетний срок члены коллегии выборщиков, состоящей из депутатов обеих палат парламента и провинциальных законодательных собраний. Исполнительные функции осуществляет руководимое премьер-министром правительство. Законодательная власть в стране принадлежит двухпалатному парламенту. Большинство депутатов Национального собрания выбираются населением на 5 лет, члены Сената – на 6 лет законодательными органами провинций. Президент назначает премьер-министра и членов его кабинета с одобрения большинства членов Национального собрания. Ранее глава государства имел полномочия распускать парламент страны и объявлять новую избирательную кампанию, но внесенные в 1997 в текст конституции изменения лишили его этого права.
Судебная система. Верховный суд состоит из председателя (главного судьи Пакистана) и других членов. Следующую инстанцию образуют расположенные в Карачи, Кветте, Лахоре и Пешаваре Высшие суды провинций, которые руководят деятельностью нижестоящих судебных органов в своей провинции: окружных судов, магистратов разного класса и мировых судов. В годы правления Зия был создан также Федеральный шариатский суд, который решает, соответствуют ли законы канонам исламского права.
Административный аппарат. В государственных учреждениях работают преимущественно профессионалы. Их верхний слой формируют прошедшие хорошую подготовку чиновники Государственной службы Пакистана, некогда включавшей 1000–1500 человек и упраздненной в 1973 при Зульфикаре Али Бхутто.
Политические партии. В стране представлены партии разной ориентации, часть которых носит региональный характер.
- Сучасні класифікації країн світу.
- Цивілізаційний підхід до вивчення країн світу.
- Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- Виникнення китайської (конфуціанської) цивілізації та особливості її розвитку.
- Перемога Компартії Китаю у Громадянській війні 1946-1949 рр. І проголошення кнр.
- Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- Сутність курсу “чотирьох модернізацій” кнр.
- Здобутки і труднощі економічного реформування в кнр.
- Тайванська проблема: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- Особливості політико-правової системи кнр.
- Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.
- Виникнення й особливості розвитку японської державності за доби Середньовіччя.
- Політичне й економічне реформування Японії після Другої світової війни.
- Причини, передумови і реалізація “японського економічного дива”.
- Особливості функціонування “політичної системи 1955 року” в Японії.
- Сучасне міжнародне становище Японії та «проблема північних територій»
- Природні умови, ресурси і населення Корейського півострова.
- Особливості культурно-історичного розвитку Кореї за Середньовіччя й Нового часу.
- Утворення кндр і Корейської Республіки.
- Корейська війна 1950-1953 рр. Та її міжнародні наслідки.
- Республіка Корея – один із “азійських тигрів”.
- Проблема мирного урегулювання й нерозповсюдження ядерної зброї на Корейському півострові.
- Географічне розташування, природні умови і населення Індокитаю.
- Особливості цивілізаційного розвитку в’єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
- Здобуття новітньої державної незалежності країнами Індокитаю.
- В’єтнамська війна 1964-1973 рр. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- Еволюція комуністичних режимів у Соціалістичній Республіці в’єтнам і Лаоській Народно-Демократичній Республіці.
- Конституційна монархія в Камбоджі.
- Природно-кліматичні умови, ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії.
- Особливості цивілізаційно-історичного розвитку острівних країн Південно-Східної Азії.
- Розгортання національно-визвольної боротьби і проголошення державної незалежності Індонезії, Філіпінн та Малайзії.
- Спроба державного перевороту 30 вересня 1965 р. В Індонезії й “новий порядок” президента Сухарто.
- Особливості політичних систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- Процеси демократизації в країнах Південно-Східної Азії на сучасному етапі.
- Геополітичне становище, кліматичні умови і населення Індостану.
- Історико-цивілізаційний розвиток Індостану в стародавні часи і за Середньовіччя.
- Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- Внутрішня і зовнішня політика Індійського національного конгресу.
- Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
- Республіка Індія – “найчисленніша демократія світу”.
- Природно-кліматичні умови, ресурси і етноконфесійний склад населення Малої Азії та Іранського нагір’я.
- Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану і Туреччини в стародавні часи та за доби Середньовіччя.
- Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка.
- Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
- Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Іран.
- Особливості суспільно-економічного ладуТурецької Республіки.
- Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
- Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
- Розпад Османської імперії й виникнення Палестинської проблеми.
- Політична система, економіка й культура держави Ізраїль.
- Культура
- Арабо-ізраїльські війни 40-480-х рр. Хх ст. Та їхні наслідки.
- Організація Визволення Палестини і проблема міжнародного тероризму.
- Палестинська автономія й перспективи близькосхідного мирного урегулювання.
- Президентська республіка в Єгипті: особливості політико-правової системи.
- Тоталітарний режим Саддама Хусейна в Іраку і його повалення.
- Президент Ирака
- Ирано-иракская война
- Геноцид курдов
- Агрессия против Кувейта
- Саддам и иракский народ
- Вторжение сша в Ирак
- Подсудимый
- Природно-кліматичні умови, населення й культурно-історичні традиції Магрибу.
- Алжирська національно-визвольна революція 1954-1962 рр. І проголошення Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- Особливості політичної системи й боротьба із загрозою ісламського фундаменталізму в андр.
- Здобуття незалежності Лівією.
- Запровадження системиджамахірії в Лівії.
- Особливості політичних систем Туніської Республіки та Королівства Марокко.
- Президент
- Парламент
- Проблема самовизначення Західної Сахари і перспективи її вирішення.
- Географічне районування, природно-кліматичні умови і ресурси Тропічної та Південної Африки.
- Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
- Розвиток Тропічної й Пвденнлї Африки за доби Середньовіччя і в епоху колоніальних загарбань.
- Особливості процесу деколонізації Тропічної й Південної Африки.
- Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).
- Суспільно-політична орієнтація незалежних держав Тропічної й Південної Африки.
- Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- Географічне районування, природні умови та ресурси Австралії й Океанії
- Відкриття й заселення Австралії та Нової Зеланжії європейцями. Проблема інтеграції аборигенів у постіндустріальне суспільство.
- Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Австралії після Другої світової війни.
- Природно-кліматичні умови й мінерально-сировинні ресурси Латинської Америки.
- Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- Інтеграційні процеси в Латинській Америці.
- Імперія інків, її військові та культурні здобутки.
- Португальська та іспанська колоніальні імперії в Америці.
- Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
- Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
- Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.