Особливості культурно-історичного розвитку Кореї за Середньовіччя й Нового часу.
Государство Объединенное Силла: 668–892. Свою систему государственного и общественного устройства Силла распространило на весь Корейский п-ов, за исключением самого северного района.
Несколько столетий доминирования Силла были ознаменованы синтезом китайских и корейских традиций. Административное управление в провинции и система землепользования были организованы по китайскому образцу.
Другой характерной чертой этого периода было динамичное развитие экономики. Находки материальной культуры и письменные источники того времени свидетельствуют о благоденствии. Периферийные центры стремились бороться за лидерство со столицей.
Период Объединенного Силла отличало также интенсивное распространение буддизма и процветание искусства. Буддизм проник на Корейский п-ов в 4 в.
С 780 в Силла началась междоусобная борьба. Один из местных лидеров Ван Гон назвал созданное им государство Поздним Когурё и в ходе длительного конфликта подчинил себе основного противника – «Позднее Пэкче». Но еще ранее, в 935, Силла мирно перешла под покровительство первого правителя новой династии Корё, основанной Ван Гоном.
Династия Корё (918–1392). Победа Корё не означала полного разрыва с наследием государства Силла. Значительная часть правящей элиты сохранила свои позиции. Система административного управления и порядок назначений на официальные должности претерпели лишь незначительные изменения. Буддизм не только сохранил, но и укрепил статус государственной религии и стал весомой политической силой.
В отличие от Силла, Корё находилось во враждебном окружении. Вековой конфликт с государством киданей Ляо сменился чередой вооруженных конфликтов с чжурчжэнями. Однако после появления монголов в 1232 столицу Корё пришлось перенести на о.Канхвадо. Монгольские конники не смогли завоевать о.Канхвадо, однако в 1258 правители Корё вынуждены были просить мира.
В течение 100 лет Корея оставалась вассалом монгольской династии Юань. В самой Корее монгольские чиновники надзирали за административным аппаратом, собирали дань и облагали население дополнительными налогами.
Из-за вторжений извне и зависимого статуса страны корейское общество переживало глубокий кризис. Экономика пришла в крайний упадок. Почти 90 лет (1170–1258) на политической сцене Корё главенствовали кланы могущественных военачальников, что превратило монархов в номинальные фигуры.
Последний период в истории державы Корё отличают упор на систему служебных экзаменов, укрепление института полицейского надзора и появление отряда толкователей неоконфуцианского учения.
В области прикладного искусства период Корё выделяется прежде всего изготовлением светлозеленых фарфоровых изделий – селадона. Вдохновленные совершенными китайскими образцами периода империи Сун, местные мастера сумели создать настоящие шедевры.
Государство Корё ненамного пережило империю Юань. Корейский военачальник Ли Сонге провел реформу системы землевладения и только после этого позволил своим сторонникам возвести себя на трон. В 1392 в Корее воцарилась династия Ли, а государство получило название Чосон.
Династия Ли (1392–1910). При Ли буддизм был отвергнут как официальная религия, и на смену ему пришло неоконфуцианство. Конфуцианское требование гражданского контроля над военными привело к назначению на высокие армейские должности малоподготовленных гражданских лиц. Система экзаменов на занятие административных должностей была перенесена из Китая таким образом, что по-прежнему к экзаменам допускались лишь члены знатных семей янбанов.
Самым славным периодом истории государства Ли было первое столетие его существования. Определились его отношения с империей Мин, зависимость от которой была признана добровольно. Страна, наконец, обрела спокойствие, и корейцы смогли заняться мирными делами. Был составлен унифицированный судебный кодекс Кенгук тэджон.
Еще бóльшим достижением стало создание национального алфавита, составленного в 1446. Распространение хангыля придало импульс развитию корейской литературы. Однако в учебных заведениях и делопроизводстве предпочтение отдавалось китайскому иероглифическому письму.
Едва минуло 100 лет, как проявилась болезнь, в итоге погубившая династию, – внутренние раздоры в среде господствующего класса. С появлением «восточной партии» и «западной партии» в 1575 начались частые междоусобные партийные столкновения (танджэн). Раздоры поглощали и энергию чосонской элиты янбанов, что лишало их возможности решать сложные проблемы управления государством.
В течение двух столетий Чосон имел мирные отношения с соседями. На севере случались вторжения чжурчжэней, но они легко отражались. Временами на южное побережье Чосона совершали набеги японские пираты, но угроза была устранена, когда купцам-японцам разрешили вести торговлю через некоторые корейские порты.
В 1592 новый правитель Японии Хидэёси осуществил масштабное вторжение в Корею, надеясь закрепиться на континенте. Лучше оснащенная японская армия быстро сломила сопротивление корейских войск и менее чем за три недели дошла до Сеула. Далее она двинулась на Пхеньян. За это время чосонский монарх запросил поддержку у китайского императора династии Мин и поднял население. Корейский флотоводец Ли Сунсин разбил японцев на море.
Вскоре прибыла минская армия, и японские вооруженные отряды были постепенно оттеснены на крайний юг. Настало затишье в боевых действиях, прерванное вторым наступлением японцев в 1597. На этот раз японские войска не сумели достичь Сеула, их линии снабжения были вновь перерезаны Ли Сунсином.
Неудачная политика династии Ли была отягощена бедствиями, которые принесла корейско-японская война. К ее последствиям добавились нашествия маньчжуров в 1627 и 1636.
По окончании войны с Японией внутридворцовые распри стали еще более ожесточенными, на протяжении столетия перевороты сменялись контрпереворотами. Наконец, одна из придворных партий – «партия стариков» одержала нелегкую победу над своими соперниками, «партией молодых», и захватила высшие посты.
В 18 в., во время долгого правления королей Ёнджо и Чонджо, удалось смягчить межфракционные раздоры и возникло движение за переустройство корейского общества «Сторонники реальных наук». Предлагали запретить институт полицейского надзора, предоставить право держать экзамены на должность выходцам из всех слоев общества, эксплуатировать природные богатства страны таким образом, чтобы способствовать развитию промышленности и внешней торговли. Период правления Ёнджо и Чонджо ознаменовался общим подъемом культуры.
Сеул враждебно относился к планам налаживания торговых связей с Западом. Корейцы утверждали, что вполне могут обойтись без европейских товаров.
В 1876 был заключен первый договор с Японией, а в 1882 подписано торговое соглашение с США. Последовали договоры с ведущими европейскими державами. В конце 19 в. Корея стала главным объектом захватнических устремлений трех держав: Китая, Японии и России.
С 1882 по 1894 доминирующую роль продолжал играть Китай.
Япония получила предлог для интервенции в Корею в 1894 благодаря восстанию Тонхак. Когда в ответ на призыв Сеула о помощи в Корею были направлены китайские войска, Япония развязала войну с Китаем и одержала быструю победу. Согласно Симоносекскому договору 1895, обе державы признали независимость Кореи, но Япония оставила за собой преимущественное право управления страной.
Во время войны Япония выступила с требованием реформ, которые не были поддержаны большинством корейцев, а также королевой Мин.
Соперничество России и Японии достигло своей кульминации во время войны 1904–1905, в которой Япония победила и получила возможность установить протекторат над Кореей (1905). В 1906 в страну прибыл Ито Хиробуми, назначенный на пост наместника. В 1907 корейская армия была распущена, а 22 августа 1910 Корея была официально включена в состав Японской империи.
- Сучасні класифікації країн світу.
- Цивілізаційний підхід до вивчення країн світу.
- Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- Виникнення китайської (конфуціанської) цивілізації та особливості її розвитку.
- Перемога Компартії Китаю у Громадянській війні 1946-1949 рр. І проголошення кнр.
- Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- Сутність курсу “чотирьох модернізацій” кнр.
- Здобутки і труднощі економічного реформування в кнр.
- Тайванська проблема: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- Особливості політико-правової системи кнр.
- Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.
- Виникнення й особливості розвитку японської державності за доби Середньовіччя.
- Політичне й економічне реформування Японії після Другої світової війни.
- Причини, передумови і реалізація “японського економічного дива”.
- Особливості функціонування “політичної системи 1955 року” в Японії.
- Сучасне міжнародне становище Японії та «проблема північних територій»
- Природні умови, ресурси і населення Корейського півострова.
- Особливості культурно-історичного розвитку Кореї за Середньовіччя й Нового часу.
- Утворення кндр і Корейської Республіки.
- Корейська війна 1950-1953 рр. Та її міжнародні наслідки.
- Республіка Корея – один із “азійських тигрів”.
- Проблема мирного урегулювання й нерозповсюдження ядерної зброї на Корейському півострові.
- Географічне розташування, природні умови і населення Індокитаю.
- Особливості цивілізаційного розвитку в’єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
- Здобуття новітньої державної незалежності країнами Індокитаю.
- В’єтнамська війна 1964-1973 рр. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- Еволюція комуністичних режимів у Соціалістичній Республіці в’єтнам і Лаоській Народно-Демократичній Республіці.
- Конституційна монархія в Камбоджі.
- Природно-кліматичні умови, ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії.
- Особливості цивілізаційно-історичного розвитку острівних країн Південно-Східної Азії.
- Розгортання національно-визвольної боротьби і проголошення державної незалежності Індонезії, Філіпінн та Малайзії.
- Спроба державного перевороту 30 вересня 1965 р. В Індонезії й “новий порядок” президента Сухарто.
- Особливості політичних систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- Процеси демократизації в країнах Південно-Східної Азії на сучасному етапі.
- Геополітичне становище, кліматичні умови і населення Індостану.
- Історико-цивілізаційний розвиток Індостану в стародавні часи і за Середньовіччя.
- Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- Внутрішня і зовнішня політика Індійського національного конгресу.
- Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
- Республіка Індія – “найчисленніша демократія світу”.
- Природно-кліматичні умови, ресурси і етноконфесійний склад населення Малої Азії та Іранського нагір’я.
- Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану і Туреччини в стародавні часи та за доби Середньовіччя.
- Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка.
- Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
- Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Іран.
- Особливості суспільно-економічного ладуТурецької Республіки.
- Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
- Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
- Розпад Османської імперії й виникнення Палестинської проблеми.
- Політична система, економіка й культура держави Ізраїль.
- Культура
- Арабо-ізраїльські війни 40-480-х рр. Хх ст. Та їхні наслідки.
- Організація Визволення Палестини і проблема міжнародного тероризму.
- Палестинська автономія й перспективи близькосхідного мирного урегулювання.
- Президентська республіка в Єгипті: особливості політико-правової системи.
- Тоталітарний режим Саддама Хусейна в Іраку і його повалення.
- Президент Ирака
- Ирано-иракская война
- Геноцид курдов
- Агрессия против Кувейта
- Саддам и иракский народ
- Вторжение сша в Ирак
- Подсудимый
- Природно-кліматичні умови, населення й культурно-історичні традиції Магрибу.
- Алжирська національно-визвольна революція 1954-1962 рр. І проголошення Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- Особливості політичної системи й боротьба із загрозою ісламського фундаменталізму в андр.
- Здобуття незалежності Лівією.
- Запровадження системиджамахірії в Лівії.
- Особливості політичних систем Туніської Республіки та Королівства Марокко.
- Президент
- Парламент
- Проблема самовизначення Західної Сахари і перспективи її вирішення.
- Географічне районування, природно-кліматичні умови і ресурси Тропічної та Південної Африки.
- Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
- Розвиток Тропічної й Пвденнлї Африки за доби Середньовіччя і в епоху колоніальних загарбань.
- Особливості процесу деколонізації Тропічної й Південної Африки.
- Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).
- Суспільно-політична орієнтація незалежних держав Тропічної й Південної Африки.
- Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- Географічне районування, природні умови та ресурси Австралії й Океанії
- Відкриття й заселення Австралії та Нової Зеланжії європейцями. Проблема інтеграції аборигенів у постіндустріальне суспільство.
- Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Австралії після Другої світової війни.
- Природно-кліматичні умови й мінерально-сировинні ресурси Латинської Америки.
- Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- Інтеграційні процеси в Латинській Америці.
- Імперія інків, її військові та культурні здобутки.
- Португальська та іспанська колоніальні імперії в Америці.
- Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
- Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
- Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.