logo
Країнознавство

Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.

на загальних президенських виборах у травні 1989 р. переміг кандидат Хустісіалістської (пероністської) партії 59-річний Карлос Сауль Менем, що походив з родини арабських емігрантів і майже 5 років провів в ув'язненні за правління військових. У передвиборній програмі Менем обіцяв підвищення зарплати і "виробничу революцію", що мала привести до відкриття збиткових фабрик. Але на практиці здійснювалася жорстка програма подібних бразильським структурних реформ, які включали приватизацію збанкрутілих державних підприємств, скорочення управлінського апарату, лібералізацію торгівлі й перехід до вільного ринку. Курс песо був офіційно зафіксований у співвідношенні 1:1 із американським доларом.

Через два роки інфляція була поставлена під контроль, ріст цін призупинився й почалося економічне піднесення. Навіть коли в 1995 р. слідом за Мексикою в Аргентині почалася фінансова криза, аргентинці зберегли довіру до президента і в травні того ж року переобрали його на другий термін. Для кращого забезпечення своєї програми економічних реформ Менем у питаннях зовнішньої політики зробив ставку на індустріально розвинені країни. Аргентинські війська разом з американськими брали участь в операції по відновленню демократії на Гаїті та миротворчій операції в Боснії, В.Клінтон називав Аргентину "найважливішим міжнародним партнером". Менему вдалося також поліпшити відносини з Великою Британією, погодившись ділити прибутки від експлуатації нафтових родовищ у спірних районах у пропорції 50:50. А 28 листопада 1990 р. Менем підписав з бразильським президентом Ф.Коллором ді Меллу Декларацію Фоз-до-Ігуасу, щo зобов’язувала до використання ядерної енергії виключно у мирних цілях. У 1994 р. обидві держави приєдналися до Договору про заборону ядерної зброї в Латинській Америці.

Але негативні соціальні наслідки реформ (реальна зарплата порівняно з 1990 р. зменшилася на 20 %, а безробіття сягнуло 16 %) привели до поразки хустісіалістського кандидата на президентських виборах 24 жовтня 1999 р.

  1. Територіальна консолідація Чилі в другій половині ХІХ ст.

  2. Марксистський режим Сальвадора Альєнде та його падіння.

  3. Військовий режим Августо Піночета та його неоліберальні реформи.

  4. Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Уго Чавеса.

  5. проблема наркотрафінкінгу в Латинській Америці.

  6. Проблема зовнішньої заборгованості країн Латинської Америки.

  7. Причини і наслідки громадянських війн в Колумбії.

  8. Будівництво Панамського каналу та його міжнародно-правовийстатус.

  9. Ліворадикальні терористичні рухи на території Перу.

  10. Особливості завнішньої та внутрішньої політики Альберто Фухіморі.

  11. Неоліберальні реформи в Латинській Америці.

  12. Особливості політичної системи Республіки Чилі.

  13. політична система, економіка й культура Республіки Куба.

  14. Економіка й культура Республіки Перу.

  15. Особливості політико-правової системи Федеративної Республіки Бразилія.

  16. Політико-правова система і культурні особливості Республіки Панама.

  17. Особливості політичної системи і культури Республіки Колумбія.

  18. Особливості політичної системи і культури Мексиканських Сполучених Штатів.

141