Проблема мирного урегулювання й нерозповсюдження ядерної зброї на Корейському півострові.

Згідно “ідей чучхе” країна постійно готується до самостійних військових дій проти США, Республіки Корея та будь-яких їхніх союзників на півострові. З урахуванням досвіду Корейської війни 1950-1953 рр., яка відбувалася за авіаційної переваги супротивника, в країні побудовані підземні склади, командні пункти, електростанції, заводи й навіть аеродроми. 12 березня 1993 р. КНДР пригрозила вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (підписала його під тиском Кремля лише 12 грудня 1985 р.) на знак протесту щодо американо-південнокорейських військових маневрів “Тім спіріт”, які проводилися щороку з червня 1976 р. (припинила процес виходу у червні того ж року в обмін на зобов’язання США утримуватися від загрози або використання сили і втручання у внутрішні справи Пхеньяна).

Але вже 13 червня 1994 р. КНДР оголосила про намір вийти з МАГАТЕ, звинувачуючи його у припиненні технічної допомоги, лише місія екс-президента США Дж.Картера до Пхеньяна дозволила тоді розрядити обстановку. Кім Ір Сен погодився на відновлення інспекцій МАГАТЕ і демонтаж ядерних реакторів у Йонгбйон (існували непрямі докази того, що з відпрацьованого палива був вилучений плутоній, достатній для виготовлення 4-5 ядерних бомб) в обмін на побудову двох легководневих реакторів вартістю $4 млрд., щорічні поставки 500 тис. т нафтопродуктів до введення в дію першого реактора (2003 р.) та зобов’язання Білого Дому не застосовуватися ядерну зброю проти КНДР. 21 жовтня 1994 р. ці домовленості були формалізовані в підписаній у Женеві двосторонній Рамковій угоді, наприкінці 1995 р. нафтопродукти почали надходити до КНДР, водночас Японія, США і Південна Корея розпочали гуманітарні поставки рису.

Але в серпні 1998 р. КНДР успішно випробувала балістичну ракету середньої дальності “Тепходон” з радіусом дії 1700-2000 км (нині триває робота над створенням ракети “Тепходон-2”, яка, за даними американської розвідки, може мати дальність польоту до 6 тис. км), а на початку жовтня 2002 р. північнокорейське керівництво офіційно зізналося в тому, що в порушення Рамкової угоди не припинило реалізацію ядерної програми. Дж.Буш тоді зарахував КНДР до країн “осі зла” і припинив постачання нафти, Пхеньян у відповідь відновив роботу ядерного реактора в Йонгбйоні й вислав із країни інспекторів МАГАТЕ; 10 січня 2003 р. КНДР стала першою державою, що вийшла з ДНЯЗ.

За посередництва китайської дипломатії 27-29 серпня 2003 р. і 24-25 лютого 2004 р. у Пекіні відбулося два раунди шестисторонніх переговорів (КНР, Росія, КНДР, Республіка Корея, США і Японія) щодо північнокорейської ядерної програми, котрі хоча й не принесли конкретних результатів, увінчалися взаємною згодою про створення без’ядерної зони на Корейському півострові. Але США категорично не погоджувалися на укладення пакту про ненапад із режимом Кім Чен Іра в обмін на згортання ядерної програми КНДР, наполягаючи на її припиненні в якості безумовного першого кроку. У відповідь 10 лютого 2005 р. північнокорейський міністр закордонних справ офіційно заявив про створення в країні ядерної зброї „для самооборони” і вихід Пхеньяна із шестисторонніх переговорів.