logo search
Країнознавство

Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.

КНР – третя за територією держава світу після Росії й Канади (9,63294 млн. кв. км разом із Тайванем, кит. „бухта терас”) і перша за кількістю населення – 1307,2 млн. чол. (на сер. 2002 р.), вона межує з 14-ма країнами і має найбільший у світі суходільний кордон – 22,8 тис. км, а також узбережжя, витягнуте на 18 тис. км, яке омивається водами Жовтого, Східно-Китайського і Південно-Китайського морів, Пекіну належить понад 3,4 тис. островів. На гори й передгір’я припадає 88 % території держави, в тому числі й найвище (середня висота над рівнем моря – 4510 м) та найбільше (2,3 млн. км) у світі Тибетське нагір’я, з котрого беруть початок Інд, Брахмапутра, Меконг і Янцзи - великі ріки Південної й Південно-Східної Азії, а також знаходиться найбільша на планеті гора – Джомолунгма (8848 м). Уздовж морського узбережжя на північному сході простягнулася смуга рівнин шириною до 500 км – зона інтенсивного землеробства.

Китай знаходиться у трьох кліматичних поясах: на півночі аж до хребта Ціньлін, що є вододілом між басейнами Хуанхе („жовта ріка”) і Янцзи, - клімат помірний із середніми температурами січня до – 10 й липня + 26, південніше – субтропічний, з відносно холодними зимами, й на крайньому півдні, на кордоні з М’янмою, Лаосом і В’єтнамом, – тропічний. До того ж у західній частині країни клімат різко континентальний, а у східній – мусонний (від арабського “маусім” – сезон), коли взимку вітри дмуть із суходолу на океан, а влітку – навпаки. Завдяки складній і різноманітній геологічній будові території КНР у ній є практично всі відомі у світі види корисних копалин – майже 150, за запасами урану, вольфраму, цинку, літію, танталу, ванадію й титану, а також сірки, каоліну, азбесту, бору й фосфору країна посідає перше місце на планеті, олова й міді – друге.

Население Китая, по оценке на июль 2005, составило более 1 306 300 тыс. человек. Темпы ежегодного прироста оцениваются в 0,58%. Точная численность, темпы роста и структура населения всегда оставались загадкой не только для зарубежных специалистов, но и для самих китайцев. В начале нашей эры на территории, принадлежавшей в то время Китаю, проживало ок. 60 млн. человек. На протяжении большей части истории Китая собирались сведения о числе семей, а женщины, дети, национальные меньшинства и другие «малосущественные» группы часто вовсе не учитывались. Переписи населения 1912 и 1928, а также статистические данные министерства внутренних дел, почтового ведомства и морской таможни давали лишь ориентировочные цифры, которые впоследствии постоянно корректировались и были объектом различных манипуляций.