logo search
Країнознавство

Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).

 

Організація африканської єдності (ОАЄ) - найбільша міждержавна організація в Африці. Створена 25 травня 1963 р., коли на конференції глав держав і урядів ЗО незалежних країн Африки в Адіс-Абебі (Ефіопія) було підписано Статут ОАЄ (День створення ОАЄ - 25 травня щорічно відмічається як День звільнення Африки.) Статут ОАЄ набув чинності 13 вересня 1963 р., складається із 33 статей, де закріплені цілі, принципи, організаційна структура і те, що стосується життєдіяльності організації. Згідно зі Статутом членом ОАЄ може стати будь-яка незалежна і суверенна африканська держава. Станом на 2000 р. членами ОАЄ були 53 незалежні держави Африки. Основні цілі ОАЄ - зміцнення єдності та солідарності африканських держав, координація і зміцнення всебічного політичного й економічного співробітництва між ними, захист їх суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, ліквідація на континенті всіх видів колоніалізму, заохочення міжнародного співробітництва. У своїй діяльності ОАЄ керується такими принципами, як невтручання до внутрішніх справ держав-членів, поважання їх територіальної цілісності та незалежності, визнання непорушності існуючих в Африці кордонів, мирне врегулювання спірних питань, підтримка визвольних рухів, неприєднання і співробітництво згідно зі Статутом ООН.

Основними органами ОАЄ, які передбачені Статутом, є Асамблея глав держав і урядів, Рада міністрів, генеральний секретаріат і комісія з посередництва, примирення та арбітражу.

Вищий орган ОАЄ - Асамблея глав держав і урядів, складається з глав держав та урядів чи їх акредитованих представників і збирається щонайменше один раз на рік. Асамблея глав держав і урядів ОАЄ на своїх чергових сесіях правомірна обговорювати будь-які питання, які мають загальний інтерес для Африки, координувати І погоджувати загальну політику організації, переглядати структуру, функції та компетенцію всіх органів ОАЄ, створювати будь-які спеціалізовані установи, які вона вважає за необхідні, вносити зміни до Статуту.

Відповідно до принципів суверенної рівності кожна держава в усіх органах ОАЄ, у тому числі в Асамблеї, має один голос. Всі резолюції приймаються в Асамблеї більшістю у дві третини голосів держав-членів при тому, що кворум для проведення засідання і прийняття резолюції в Асамблеї складає дві третини від всіх його учасників. Рішення з процедурних питань приймаються простою більшістю. На Асамблеї вибирається голова ОАЄ терміном на один рік (за існуючою практикою їм стає глава держави, де проводиться чергова сесія Асамблеї).

Рада міністрів — виконавчий орган ОАЄ, складається з міністрів закордонних справ чи будь-яких інших міністрів, які призначаються урядами держав-членів. Рада міністрів ОАЄ збирається щонайменше двічі на рік, як правило, у лютому і серпні. Вона відповідальна перед Асамблеєю глав держав і урядів. На неї покладається підготовка сесій Асамблеї. Рада міністрів займається вирішенням всіх питань, які передаються їй Асамблеєю. Однією з найбільш важливих функцій Ради міністрів є здійснення міжафриканського співробітництва згідно з директивами Асамблеї у таких сферах, як політика і дипломатія, економіка, транспорт і зв'язок, освіта і культура, охорона здоров'я, санітарія і харчування, наука і техніка, оборона і безпека. До функції Ради міністрів входить також розгляд і затвердження бюджету організації, який готується адміністративним генеральним секретарем.

Генеральний секретаріат — постійний адміністративний орган ОАЄ зі штаб-квартирою в Адіс-Абебі, має відділи з політичних і правових питань, оборони, економічних і соціальних питань, адміністративний, конференцій та інформації (за необхідності генеральний секретаріат може створювати інші структурні підрозділи). Очолює роботу генерального секретаріату адміністративний генеральний секретар, який призначається Асамблеєю глав держав і урядів на чотири роки.

При виконанні своїх обов'язків адміністративний генеральний секретар і персонал секретаріату не мають робити запити чи отримувати вказівки від будь-якого уряду чи влади, які є сторонніми для ОАЄ. Вони мають утримуватись від будь-яких дій, що можуть впливати на їх положення як міжнародних посадових осіб через їх підзвітність тільки ОАЄ.

Одним із основних органів ОАЄ, згідно зі Статутом, була комісія з посередництва, примирення і арбітражу, яку одразу після початку діяльності у 1967 р., вже у 1972 р. було ліквідовано через неефективність.

Окрім основних органів, Статут ОАЄ передбачає створення і функціонування спеціалізованих комісій для розвитку співробітництва у різних сферах. Спочатку Статутом передбачалось створення п'яти таких комісій:

На Першій сесії Асамблеї глав держав і урядів (червень 1964 р.), було організовано ще дві спеціалізовані комісії;

Однак через фінансові труднощі Асамблея на IV сесії (вересень 1967 р.) скоротила кількість спеціалізованих комісій до трьох. Тому нині функціонують лише три перші спеціалізовані комісії.

У межах ОАЄ діє низка статутних спеціалізованих комітетів. Один із них - Комітет з координації допомоги національно-визвольним рухам в Африці (Комітет звільнення) було створено у складі дев'яти незалежних африканських країн (Алжир, Конго, Ефіопія, Гвінея, Єгипет, Нігерія, Сенегал, Танзанія, Уганда) на основі резолюції "Деколонізація", яку було прийнято на установчій конференції ОАЄ (на початок 90-х рр. він об'єднував 21 африканську країну).

Комітет має самостійну постійну штаб-квартиру у Дар-ес-Саламі (Танзанія), його діяльність знаходиться під контролем як Асамблеї, так і Ради міністрів ОАЄ. Компетенція цього органу повністю визначається основними цілями і принципами ОАЄ, які передбачали необхідність "ліквідації всіх видів колоніалізму в Африці" і абсолютну "прихильність справі повного звільнення африканських територій, що знаходяться у залежності". При Комітеті було створено Спеціальний фонд для надання допомоги національно-визвольним рухам. За рішенням Асамблеї ОАЄ у різні час були створені комітети:

а також комісії з питань науки, техніки і досліджень, у справах біженців в Африці та ін., покликані сприяти виконанню рішень ОАЄ з найбільш актуальних і гострих проблем африканського континенту.

Діяльність ОАЄ фінансується за рахунок щорічних внесків країн-членів.

ОАЄ визнана ООН. Для здійснення співробітництва ОАЄ з ООН в її штаб-квартирі у Нью-Йорку у 1963 р. створено африканську групу. Всі держави.— члени ОАЄє учасниками Руху неприєднання. Одним з головних її обов'язків є підтримання міжнародного миру на Африканському континенті, сприяння мирному вирішенню міжнародних суперечок. Рада Безпеки ООН у резолюції від 30 грудня 1964 р. визнала ОАЄ як регіональну організацію відповідно до ст. 52 Статуту ООН, і виразила впевненість у тому, що "ОАЄ повинна мати можливість допомогти знайти мирне вирішення всіх суперечок і питань, які впливають на збереження миру і безпеки на Африканському континенті".

8 липня 2002 р. на саміті глав держав і урядів африканських країн ОАЄ була реформована в Африканський Союз, а його першим лідером став керівник ПАР Табо Мбекі.