Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.

Японія (377,835 тис. кв. км, 127 млн. чол.) розташована на островах однойменного архіпелагу, що простягнувся гігантською дугою уздовж східноазійського узбережжя на 3,5 тис. км від тропіка Рака до майже 46-ї паралелі; з чотирьох тисяч островів, які його утворюють, найбільші – Хоккайдо („північна земля”), Хонсю („головний острів”), Кюсю і Сікоку. З південного сходу їх омиває Тихий океан, із заходу – Східно-Китайське, з північного заходу – Японське, з півночі – Охотське моря. Ці моря – незамерзаючі, що сприяє розвиткові зовнішньої торгівлі й дає можливість вести рибний промисел цілорічно. Окрім 12-мильної зони територіальних вод за Японією визнано право пріоритетного освоєння ресурсів виключної 200-мильної економічної зони, що вдесятеро перевищує площу країни. Близькість до Євразійського континенту дозволяла економічно високорозвиненій Японії “виносити” брудні, енергомісткі й матеріалоємкі виробництва до сусідніх країн, передусім Південно-Східної Азії, ввозити з них сировину, постачаючи взамін готову продукцію.

Як і у Китаї, низини й придатні для для землеробства землі складають всього 15 % території Японії, решту займають гори висотою до 3 тис. метрів і вище над рівнем моря (найвища гора Фудзіяма – 3776 м). Значна частина гірських вершин (188) – вулкани, з котрих більше 40 – діючі, країна входить до зони високої сейсмічності, щорічно трапляється до півтори тисячі землетрусів. Більшість із них – слабкі, що супроводжуються ледь відчутними поштовхами й незначними пошкодженнями різних споруд, але іноді бувають дуже сильні землетруси, що супроводжуються цунамі з катастрофічними наслідками. Так, під час землетрусу 1 вересня 1923 р. лише в Токіо (дослівно - столиця Сходу, на противагу „столиці Заходу” – Кіото) загинуло більше 140 тис. чол. і було зруйновано більше півмільйона будинків.

Але клімат Японії в цілому сприятливий для господарської діяльності, а найважливішим фактором, який впливає на його формування, є літні мусони, що приносять щедрі опади на східні схили гір. Океанічний за властивостями клімат країни змінюється з півночі на південь від помірного на о.Хоккайдо (середні січневі температури – 9-11 градусів, липневі + 20) до тропічного на островах Рюкю (середні січневі температури + 16-18 градусів, липневі + 26-28). На території Японії є корисні копалини, проте їхні поклади настільки незначні, що видобуток практично припинився. Тому країна змушена імпортувати більше 80 % необхідної мінеральної сировини й палива, а бокситів, міді, олова, залізної руди, вольфрама, кобальта, нікеля й фосфатів – 99-100 %. З металів достатньо лише свинцю.

Перші люди з’явилися на Японських островах 35-20 тисяч років тому з ПСА і Південно-Східного Китаю, їхніми далекими нащадками нині є нечисленні айни (біля 20 тис. чол.), а в сер. І тис. до н.е. відбулося масове переселення з Кореї на Кюсю монголоїдних “людей ямато” – протояпонців, що поступово асимілювали попередників і опанували весь архіпелаг.